У громаді Білгород-Дністровського району навмисне гальмується процес дерусифікації вулиць

У Саратській громаді Білгород-Дністровського району дуже повільно просувається процес перейменувань вулиць. Топонімічна комісія начебто й засідає, а результатів її роботи зовсім не видно. Коли до керівництва громади звертаються патріотично налаштовані мешканці стосовно причин гальмування процесу дерусифікації об’єктів топоніміки, там є постійне виправдовування – селищна рада нібито хоче вберегти себе від судової тяганини, яка може виникнути внаслідок прийнятих рішень з перейменувань.
Про це журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» розповів депутат Саратської селищної ради, священнослужитель та громадській діяч Владислав Шіман.
За словами депутата, це надумана загроза, бо в інших селищах, містах півдня Одещини (наприклад, в Ізмаїлі та Арцизі) процес перейменування об’єктів типонімики, в яких є семантичні маркери країни-агресорки, вже давно завершений. А в Саратській ТГ до сьогоднішнього дня не перейменовано жодної вулиці як в селищі, так і в населених пунктах громади.
У Владислава Шімана викликає подив той факт, що, зокрема, в Сараті до переліку перейменування не включена вулиця 28 Червня.
«Ми всі прекрасно знаємо, що ця дата по суті є днем окупації Бессарабії радянськими військами. Проте керівництво громади знайшло дуже оригінальну причину не змінювати назву вулиці 28 Червня, бо ж це День Конституції України.
Але ж коли радянська влада називала так цю вулицю, ніхто навіть не знав, що колись буде незалежна Україна. Якщо ж місцева влада вже заговорила такими асоціативними аргументами, я запропонував трансформувати найменування цієї вулиці на «28 Червня – День Конституції України». На цю ініціативу ніяк не відреагували», – повідомив нам депутат.
За словами громадського діяча, по селах начебто проводяться громадські обговорення, але більшість депутатів завдяки маніпуляціям, прикриваючись населенням, не бажають взяти на себе вирішальну роль, аби змінити назви вулицям, та виконати свою державницьку, патріотичну позицію.
«Я на крайній сесії спитав деяких старост, які в них є причини на користь того, аби не проводити перейменування вулиць в патріотичному дусі. Ніяких фактажних відповідей від очільників сіл не вдалося отримати», – зауважив депутат селищної ради.
Владислав Шіман наголошує, що в селах громади склалася критична ситуація взагалі з баченням нових назв вулиць. Лише одне невеличке село Долинка згодилося мати в себе вулицю на честь Героїв України. А в інших населених пунктах активізувалася якась незрозуміла «квітково-фруктова» хвороба – в селах хочуть отримати вулиці Лозові, Виноградні, Польові тощо. А у Введенці зовсім відхрестилися від пропозиції перейменувати одну із сільських вулиць на честь загиблого на Донеччині 32-річного військового, місцевого мешканця, вчителя фізики та фізичного виховання Ігоря Бончева начебто відмовою його родини.
Що стосується Сарати, що є форпостом громади, то тут взагалі коїться щось незрозуміле. Депутат особисто запропонував змінити назву вулиці Осипенко на честь полеглого командира 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Віталія Гуляєва, який загинув 23 липня минулого року, захищаючи Україну на південному напрямку. Цікаве запитання на цю пропозицію поставили в селищній раді: а чи є в ініціатора перейменування згода родини загиблого комбата? І цим цікавляться в той час, коли вже декілька міст Одещини мають вулиці Віталія Гуляєва. Тут напрошується певна історична аналогія: а радянська влада питала згоди у родичів «вождя пролетаріату», коли на теренах СРСР масово називала великі міста, вулиці, площі, заводи тощо на честь Володимира Леніна?
Ба більше, найстрашнішим є те, що певна група мешканців селища зібрала 44 підписи, аби взагалі цій вулиці залишити стару назву, тому що вона носить ім’я «льотчиці, Героя Радянського Союзу, уродженки України». Тотожна ініціатива є з вулицею Гагаріна, яку деякі освітяни та депутати хочуть залишити у спокої, або ж знайти їй «нейтральну» альтернативу – вулиця Горіхова, бо там росте багато цих дерев.
Місцевий депутат пригадує початок широкомасштабного вторгнення рф на територію України. Коли окупанти зайшли, наприклад, до Мелітополя на Запоріжжі, то першим ділом почали змінювати назви вулиць та населених пунктів, не питаючи дозволу в місцевого населення. На цей факт наш співрозмовник отримав доволі очікувану репліку від свого колеги, що « ми не повинні бути схожими на росіян».
На думку Владислава Шімана, саме тридцятирічна толерантність українців призвела до того, що наша держава зараз знаходиться в стані війни, яку розв’язала росія. Але саме сьогодні люди повинні чітко усвідомлювати, що в Україні є сучасні герої, які відстояли нашу державу. Бо побудова нової України пов’язана перш за все зі зміною топографічних назв.
«Не підтримую інертності та аморфності більшості депутатів Саратської громади, для яких перезавантаження історичної свідомості є другорядним, бо ж треба займатися іншими проблемами. Та й у керівництва громади, на жаль, повністю відсутнє розуміння важливості цього процесу», – констатує депутат селищної ради.
Ірина ГРАДИНАР, фото – ілюстративне