Через кліматичні зміни науковці радять аграріям Одещини переглянути традиційне ведення сільського господарства
Зміна клімату відбувається у всьому світі, її наслідки виражено спостерігаються і в Україні. Серед усіх сфер нашого життя чи не найбільше відчуває це агросектор. Торік ми неодноразово спостерігали рекордні температурні показники влітку, а фермери регіону ділилися наслідками посухи та аномальної спеки на врожаї. Навіть цьогоріч у січні на півдні Одещини були аномально високі температури та спостерігалася вегетація холодостійкої рослинності. У зв’язку з такими стійкими змінами, та враховуючи прогнози науковців щодо підвищення температур повітря в цілому на північній півкулі надалі, продовольча безпека буде значною мірою залежати від того, наскільки ефективно галузь сільського господарства адаптуватиметься до таких багатогранних викликів. Зокрема мова йде про перегляд традиційного ведення сільського господарства, запровадження вирощування нових більш теплолюбивих культур та адаптацію вже звичних для регіону культур, сортів та гібридів – до більш посухостійких. Детальніше про те, як готуються до цих викликів фермери та науковці, які зміни слід впроваджувати, та які культури пропонують вирощувати у господарствах півдня Одещини – журналістці видання «Південь сьогодні» розповіла директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, докторка сільськогосподарських наук Раїса Анатоліївна Вожегова.
«Впродовж останнього десятиріччя кожен рік ставав все теплішим і теплішим, у порівнянні зі середньостатистичними показниками. Вважалося спочатку, що 2023 рік був найбільш спекотним. Але 2024 рік перевершив його та став найспекотнішим роком в Україні та Європі за всю історію спостережень. При цьому, якщо раніше підвищення температур відчувалось найбільше в літні місяці, то у 2024 році рекордно теплими були і весна, і осінь. І, до речі, вперше за 140 років синоптики зафіксували, рекорди температурного режиму квітня і вересня», – розповідає Раїса Анатоліївна.
На такі зміни не могла не відреагувати наукова спільнота України в представництві Академії Аграрних наук. Цей вектор наукових досліджень був забезпечений формуванням профільної наукової установи. Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН був створений у 2022 році рішенням Кабміну – шляхом злиття Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту рису НААН та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН. Установа націлена на допомогу українським агропідприємствам в адаптації до природних викликів, підготовці моделей розвитку сільського господарства в умовах кліматичних змін. Були започатковані відповідні наукові програми досліджень. Базою для них стали наші попередні роботи в галузі селекції, агротехніки, організації ефективного зрошення в умовах Степової зони. На регулярній основі науковці із отриманими результатами виступають на конференціях як в Україні, так і поза її межами.
«Наш інститут створений як методологічний і науково-організаційний центр з питань зміни клімату та досліджень з визначення і прогнозування, як ці зміни впливають на сільське господарство. Ми координуємо всі дослідження в напрямку формування кліматично орієнтованого сільського господарства, зрошувального землеробства та інших напрямків. До речі, крім впливу на галузь рослинництва, землеробства, зміни клімату також впливають і на тваринництво. У нас в інституті є окремі відділи, лабораторії, які займаються кожним окремим напрямком, зокрема відділ системного біоінжинірингу в тваринництві проводить дослідження, спрямовані на з’ясування молекулярних механізмів регуляції адаптивності, резистентності, стресостійкості та продуктивності великої рогатої худоби, овець, свиней і птиці до глобальних змін клімату та технологічних особливостей сільськогосподарського виробництва».
Результати моніторингу ситуації свідчать, що внаслідок зміни клімату навіть відбулося зміщення природно-кліматичних зон в Україні. За оцінкою агрокліматичних показників, вони перемістилися вже на 150 км – в напрямку півночі. Отже, пояснює директорка Інституту, температура, яка раніше була у певному регіоні країни, зараз «зміщена» північніше майже на 150-200 км. І мова йде не тільки про підвищення температурних показників, а й про повторюваність та інтенсивність сильних злив, інтенсивність і тривалість посух, появою безсніжних та малосніжних зим, років із мінімальним періодом зимового спокою. тощо.
«Ми проводили моніторинг різних періодів, аналізували погодні умови за останні 30-40 років, та 10 років, у тому числі оцінювали відсоток продуктивних опадів. Їх ефективність суттєво зменшується, і зараз близько 70% опадів є неефективними. Мається на увазі, що це або сильні зливи, які не встигають просочуватися у грунт, а також невеликі дощі, що не зволожують ґрунт, вони просто випаровуються».
Відповідно перед фермерами у тому числі й півдня Одещини постають нові виклики. Наразі існує необхідність переходити на вирощування тих видів та сортів культур, які будуть посухостійкими, з коротким вегетаційним періодом. І не виключається можливість вирощення нетрадиційних для регіону. Ми їх називаємо малопоширеними або нішевими. Наприклад, ямс, інжир, хурма, фісташка, багаторазово згадувана бавовна. За відповідних технологій сприятливими такі умови можуть бути й для вирощування батату, мигдалю, а також сорго, нуту, сочевиці, та й в цілому баштанних культур, що можуть зміститися суттєво на північ.
Але чи означає це, що Одещині варто відмовитись від традиційної пшениці або ячменю, соняшника, кукурудзи, які минулого літа через спеку могли зазнати негативного впливу? Відповідь докторки сільськогосподарських наук – однозначна ні.
«Я вважаю, що завдяки селекційній роботі та адаптивним сортам, які розробляють науковці, можна зберегти всі основні сільськогосподарські культури. Заходами сучасної селекції пшеницю, ячмінь, ріпак, соняшник, кукурудзу треба адаптувати до нових умов. Це значить створювати сорти з підвищеною посухостійкістю, пластичністю до фотоперіодизму, відпрацьовувати строки та норми сівби, розробляти вологозберігаючі системи обробітки грунту та живлення з використанням новітніх макро- і мікрелементів, мікробних препаратів. Ми не можемо на сто відсотків ввести нові культури. Тому ми розробляємо механізми для того, щоб зміни клімату позитивно впливали на сільське господарство».
Отже, одним із завдань є не лише пошук нетрадиційних культур, які можуть вирощуватися та приносити гарний врожай у нашому регіоні наразі, а й адаптація та створення нових сортів вже звичних культур.
«Ми не будемо ігнорувати потенціал та можливості традиційних культур. Нам просто їх треба пристосовувати засобами селекції та агротехніки до нових умов. І як альтернатива – треба вводити і розширювати площі більш пластичних культур, створювати і вводити в сівозміну нові нішеві культури з коротким вегетаційним періодом. Науковий принцип різноманіття щодо складу фітоценозу не можна порушувати, не можна зациклюватись і вирощувати обмежену кількість культур. Треба вводити нові – інші за біологією, циклом розвитку, посухостійкі об’єкти, бажано з коротким періодом вегетації. Науковцям треба створювати такі сорти, пропонувати такі культури аграріям».
Якщо повертатися до бавовнику – то стверджувати, що досвіду вирощення цієї культури в Україні немає – точно не можна. Адже ще задовго до початку минулорічного експериментального вирощування на Одещині інститут досліджував найбільш сприятливі для півдня України сорти. Фахівці залучалися урядом у якості експертів та спостерігали за процесом вирощування культури в Одеській області як на державних, так і підприємницьких ділянках.
«За результатами багаторічних досліджень ми знаємо, які сорти потрібні Україні, який в них потенціал продуктивності, вегетаційний період, довжина, товщина волокна і багато інших технологічних показників, які потрібні виробництву та можуть бути досягнені у наших умовах».
Раїса Вожегова розповіла, що, на жаль, через питання терміновості реалізації проєкту експериментального вирощування бавовнику, завезти найбільш придатні сорти не було можливості, однак навіть попри це результати були обнадійливими, і говорити про можливість масового виробництва культури з точки зору погодних умов можна. Однак існує багато нюансів, як-от насінництво, збирання, система догляду, первинна переробка, підтримка аграріїв з боку держави, зокрема у забезпеченні збиральною технікою тощо. Проте, за словами директорки інституту, держава вже готується сприяти фермерам у цих питаннях. Детальніше про експериментальне вирощування бавовнику на Одещині, мету та перспективи таких заходів, можна дізнатися у наших попередніх публікаціях за посиланнями тут, тут, тут і тут..
Водночас актуальною потребою залишається розвиток меліорації. Раїса Анатоліївна зауважила – трагедія на Каховській ГЕС призвела до значних наслідків.
«Як тільки закінчиться війна, я в цьому переконана, що відновлення зрошення набуде першочергового питання».
Науковиця також наголошує, що до водних ресурсів, та й загалом усіх природних ресурсів, варто ставитись ощадливо та раціонально:
«Щодо зрошення – треба дуже відповідально проектувати та дотримуватися режимів зрошення, берегти кожну краплинку. Зараз потрібно сприяти поширенню площі краплинного зрошення, а там де є звичайне зрошення – запроваджувати технології отримання двох-трьох врожаїв на рік. Зараз меліоративна система це дуже дороговартісне задоволення, і надалі воно буде коштувати дорожче. Запаси води обмежені і будуть зменшуватися, нічого ж у світі немає безмежного. Ми завжди пропагуємо, що до води, землі та ґрунтів треба ставитись раціонально, треба зберігати наше середовище та родючість ґрунтів».
Окрім цього, існує значна потреба у відновленні та створенні системи полезахисних лісосмуг на Одещині, адже наразі, зауважує науковиця, відбувається їх вирубка, деякі ділянки лісосмуг критично вражені військовими діями, втрачаються природним шляхом, а ось відновленням опікуються не надто жваво:
«Лісосмуги – це один з напрямків, який допомагає і агровиробництву і довкіллю. Вони, по-перше, затримують пилові бурі. По-друге, вони затримують сніг, і він залишається на полях. Лісосмуги створюють мікроклімат на полях. Це питання дуже важливе, а зараз воно ні до кого не відноситься – аграрії не можуть витрачати гроші на них, всі живуть сьогоденням – посіяли, зібрали. Але це також один із напрямків боротьби зі зміною клімату».
Ще одна порада, яку науковці дають аграріям в умовах погодних змін – це зміщення строків сівби. Наприклад, якщо це озимі культури – треба зміщувати строки пізніше, а якщо це, наприклад, ярі культури, зернові – то навпаки – раніше. До речі, сприятливим для посіву ранніх зернових культур є період так званих лютневих вікон. Лютневими вікнами називають дні, коли вдень температура підіймається до плюсових значень і на окремих ділянках поля можна спостерігати відлигу. Лютневими вони звуться тому, що зазвичай відбуваються в лютому, однак у різні роки це може відбуватися як у січні, так і в березні – як цьогоріч.
З потеплінням з’явилася також проблема появи нових шкідників і хвороб, які пристосовуються до цих змін і частіше, на жаль, не на користь аграріям. Тому існує потреба у вдосконаленні системи моніторингу, постійному спостереженні та аналізі – для пошуку нових шкідливих об’єктів та розробки шляхів боротьби.
Раїса Вожегова також звернула увагу на застосуванні цифрових технологій для моніторингу стану посівів та ґрунтів, управління режимом зрошення, планування врожаю і в цілому сільськогосподарських робіт. Роботою над цим займаються в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, зокрема проводять конференції з впровадження штучного інтелекту в рослинництві й тваринництві.
«Треба впроваджувати в сільське господарство цифрові технології, штучний інтелект – це наше майбутнє».
На додаток директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН наголосила на важливості створення з боку держави страхового фонду та програм підтримки фермерів під час таких несприятливих погодних умов.
«Ніхто не застрахований від будь-яких форс-мажорів, а аграрний сектор і фермерів треба підтримувати».
Попри усі складнощі докторка наук вірить, що наші аграрії готові експериментувати та адаптуватися до змін, й активно допомагати їм в цьому зацікавлені науковці.
«Я вважаю, що наші аграрії готові до будь-яких викликів, тому що сільське господарство – це найризикованіший сектор економіки в цілому в країні, воно завжди було ризиковане. Я казала, що південь України – зона ризикованого землеробства, але вся країна зона ризикованого землеробства, весь аграрний сектор. Клімат не залежить не від кого. Але нам треба бути готовими до всяких негараздів. Наш інститут майже кожен тиждень проводить конференції, даємо рекомендації. І вся наша робота, немає такого – наука для науки – ми працюємо для виробництва. Чим краще будуть у сільському господарстві показники – значить ми молодці, значить ми все робимо правильно. Завдання науки проводити дослідження, адаптувати їх і впроваджувати у виробництво, а завдання виробників – підтримувати науку, звертатись до науки. Мені дуже подобається, в Європі є такий лозунг: «Виробництво без науки, що без голови руки». Це дуже правильний висновок. Тільки разом ми можемо подолати негативні прояви екстремальних погодних явищ».
Варто зауважити, що важливу роль відіграє співпраця з міжнародними партнерами та обмін досвідом. До прикладу такі угоди укладалися Болгарією та Узбекистаном – щодо бавовнику, вирощенням якого там активно займаються. Нерідко цінний досвід привозять з-за кордону і самі агропідприємці, які охоче діляться ним із колегами та науковцями. Саме така спільна взаємодія між вченими, фермерами та іноземними партнерами, зазначає Раїса Вожегова, призводить до плідних результатів. Водночас наголошує – Україна також має цінний досвід, яким готова ділитися.
«Дуже приємно, коли аграрії самі цікавляться міжнародними розробками, багато читають, щось привозять нове, діляться з нами своїми висновками, тягнуться до науки, до інституту звертаються. Нам треба все новітнє привозити, ділитися, спілкуватися. Нам теж є чим пишатися, є чим ділитися».
Водночас Раїса Анатоліївна зазначає – війна таки вносить свої корективи, а разом із цим підтримувати науку стає складніше.
«Знаєте, якби не війна, було б ще набагато краще. Тому що немає можливості, ніхто не знає, що буде: яка ціна, що буде з матеріальною базою, «прилетить» чи ні – всі в такому підвішеному стані. Тому, на жаль, підтримувати науку не всі мають можливість. Деякі хочуть, щоб все було просто так, за «спасибі». Наука також фінансується. Ми майже на 60% фінансуємось за рахунок того, що заробляємо самі, 40% – держава, вона тільки виплачує заробітну плату науковцям, а на розвиток нічого немає, на жаль. А все інше треба нашими мізками, інтелектом, ноу-хау. Ми цим і заробляємо – це наш хліб, наша допомога державі і аграріям».
Наразі установа, якщо враховувати весь період діяльності, є однією з найстаріших в Україні – торік виповнилося 135 років. Через бойові дії Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН вимушено релокований з Херсонщини до Одеси, де перебуває в пошуках постійного приміщення для повноцінної діяльності.
«На жаль, інститут розграбований і зруйнований на Херсонщині. Він хоч і розташований на правому березі Дніпра, перебуває у зоні періодичного ураження. Будівлі зруйновані повністю, тому нас релокували до Одеси, де продовжується наша наукова робота».
Амєлія МИЙНОВА
