«Мій син мріє повернутися до лав ЗСУ. Але додому йому не хочеться!»: захисник з Білгород-Дністровського, що втратив ноги на Донеччині, продовжує потерпати від цькування та зневаги сусідів та ігнорування місцевої влади
Нещодавно журналістка інформаційної агенції «Юг.Today» розповідала про неприємну ситуацію, що склалася в Білгород-Дністровському. Тоді про негативне ставлення сусідів багатоповерхового будинку до свого сина – захисника України повідомила його мати Лариса Скаленко.
Іван Слободенюк добровільно мобілізувався до лав ЗСУ навесні минулого року. Разом з другом він пройшов відбір до десантно-штурмових війск та поїхав з великою групою найкращих бійців на тренування до Великобританії. Після повернення в Україну став до служби у складі 25 бригади десантно-штурмових військ, які боронять нашу країну на «нулі».
Іван втратив обидві ноги в бою на Донеччині під Лиманом у серпні минулого року. Йому ампутували ноги вище колін, в нього були поранені руки, ребра та легені. Як ми раніше писали, спочатку чоловік проходив лікування у Львові. Потім була тривала реабілітація у спеціальному комплексі у Винниках. Тоді Іванові дуже допомогли його земляки, які перейнялися долею хлопця, раділи його успіхам та з нетерпінням чекали вдома.
«Він буває дома два дні на тиждень, але вже заважає сусідам по під’їзду, котрі мабуть «втомились від війни». Заважає жінкам з четвертого поверху, шо він виїздить на інвалідному візку декілька разів на день на сходи палити. Так, перепрошую, він палить звичайні цигарки. Так, електроні чи інші особисто йому не підходять. Але навіть лікарі у шпиталі дозволяли Івану палити просто в палаті! Бо це трішки знеболює його понівечене тіло та поранену душу, розумієте?», – розповідала тоді мати захисника.
Родина живе на першому поверсі п’ятиповерхового будинку. Але вийти на вулицю самостійно Іван не може. Його протези для цього не пристосовані. Тому він користується візком. Пандуса в будинку немає, і встановити його проблемно, бо сходи занадто круті та вузькі. А на балкон візок не проходить. Зараз Лариса вимушена робити в квартирі ремонт, бо треба розширювати двері. Спочатку до усіх приміщень, потім дійде черга і до балкона. Жінка каже, що «вибити двері на балкон» їй запропонували саме правоохоронці, яких викликали незадоволені сусідки.
Окрім того, мати військового в коментарях неодноразово вказувала, що сусідки забороняють друзям Івана приходити до нього.
Вчора жінка поділилася новим дописом у Фейсбук групі «Новини для патріотів», де повідомила, що за останні тижні ситуація зовсім не змінилася.
Лариса розповіла, що знущання з Івана продовжуються, а сусідка навіть дозволила собі обурливий коментар щодо військового, який втратив кінцівки під час захисту України:
«Сьогодні Восьме березня, дорослі сини купують матусям квіти, а я думаю лише про те, що моя героїчна, понівечена війною дитина не хоче вже котрий тиждень їхати на вихідні до дому. Чому? Тому що він, не маючи пандуса та поки що немає протезів з електронними «колінами», повинен повзти на руках по тим сходам до нашої квартири! Тому що, як стало відомо, за цим спостерігала на відеозапису з вуличних камер спостереження та сама сусідка Анна та ще прокоментувала, що «він повзе, як собака». Нащо Івану ці знущання? Він – герой, втратив під мінометним обстрілом обидві ноги на Донецькому нулі, коли йшов за пораненими побратимами», – розповідає Лариса Скаленко.
Крім того, мати Івана ділиться, що у гніві її сусідка не лише через те, що Іван палить у вихідні у під’їзді, а ще й тому, що коли його, великого чоловіка, зносили одного дня знайомі хлопці, то ніби-то зачепили візком її автівку. Лариса зазначає, що перегляд її сусідкою приватної інформації з камер – це також окреме питання.
«Мій син мріє повернутися до лав ЗСУ, можливо, навчитися керувати дроном чи на якусь суміжну сферу. Бо він розуміє що зараз кожна людина, яка готова стати до армії – надважлива для нашої перемоги, для рятування Україні, Європи, всього світу від рашистів. Для цього він повинен якнайшвидче відновити сили. Але додому йому не хочеться!», – ділиться в розпачі мати захисника.
Лариса навіть бачила дві заяви, яку на них подали у поліцію та де підписалися понад 10 осіб.
«Чи все тому, що він – на візку, він воював, а ваші рідні – ні?», – зазначає жінка.
Ситуація з пандусом також не зрушила з місця, адже, як зазначає Лариса, окрім обіцянок нічого не було зроблено, а представник місцевої влади відповів, що це питання «Не на часі», адже зараз війна. Звісно, мати військового, для якого допомога місцевої влади «не на часі» – обурена:
«Ок, питаю, а що на часі? Може, допомогти хлопцю, що втратив ноги на війні, зробити його існування нормальним? Зробити той пандус? Так коли буде зроблений той пандус, щоб мій син «не повз, як собака»? Коли цей жах скінчиться?»
Також Лариса повідомила, що має намір вийти на мітинг до виконкому з закликом – «Всі гроші на ЗСУ!», а також доповнила, що обов’язково – гроші та увага учасникам та ветеранам бойових дій. Тож, сьогодні, 9 березня, разом із іншими мешканцями міста, мати Івана вийшла на пікет біля будівлі міськради, про що повідомила у своєму дописі місцева активістка Тоня Крачковська.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
