«Мамо, за кого я воював?»: мешканцям будинку у Білгороді-Дністровському заважає сусід, який втратив ноги на фронті
Сусід палить на сходах. Погодьтесь, це неприємно. Але уявіть, що так робить людина, яка не може вийти за межі будинку. Мабуть, більшість з нас вже поставилася б поблажливіше. А якщо людина не може ходити через травми, отримані на фронті? Саме така ситуація зараз відбувається в одній з багатоповерхівок Білгорода-Дністровського.
Про те, з якими проблемами наразі доводиться стикатися військовослужбовцю Івану Слободенюку, у Фейсбук розповіла його мати Лариса Скаленко.
Іван втратив обидві ноги в бою під Лиманом у серпні минулого року. Як ми раніше писали, спочатку чоловік проходив лікування у Львові. Потім була тривала реабілітація у спеціальному комплексі у Винниках. Тоді Іванові дуже допомогли його земляки, які перейнялися долею хлопця, раділи його успіхам та з нетерпінням чекали вдома.
Та, як виявилося, зараз бачити військовослужбовця раді не всі.
«Зараз він буває дома два дні на тиждень, але вже заважає сусідам по під’їзду, котрі мабуть «втомились від війни». Заважає жінкам з четвертого поверху, шо він виїздить на інвалідному візку декілька разів на день на сходи палити. Так, перепрошую, він палить звичайні цигарки. Так, електроні чи інші особисто йому не підходять. Але навіть лікарі у шпиталі дозволяли Івану палити просто в палаті! Бо це трішки знеболює його понівечене тіло та поранену душу, розумієте?» – пожалілася Лариса.
Родина живе на першому поверсі п’ятиповерхового будинку. Але вийти на вулицю самостійно Іван не може. Його протези для цього не пристосовані. Тому він користується візком. Пандуса в будинку немає, і встановити його проблемно, бо сходи занадто круті та вузькі. А на балкон візок не проходить.
«А сусідки Валентина Степанівна Павленко та її донька Ганна вже скаржаться на нього, навіть викликали муніципальну варту. Вартові, звісно, посміхнулися, все зрозуміли та поїхали. А ці жінки постійно ображають його, як бачать, цькують нібито за тютюновий дим. А ще питають, чому ти пішов воювати? За гроші?…», – обурюється Лариса.
Жінка розповіла, що вчора до Івана, якій знову приїхав на вихідні з Одеси, прийшов товариш та хотів допомогти йому виїхати на вулицю подихати. А «добрі» сусідки прогнали хлопця з-під дверей.
«Люди добрі, невже неможливо втримати свою ненависть до інваліда війні? Війна ще не закінчилась, а вже стільки зневаги. А що буде дали?.. Він пішов воювати, щоб захистити Україну. Захистити дім, у котрому, до речі, також живуть ці сусідки. «Мама, за кого я воював?». Мені плакати хочеться від відчаю, коли мій син питає про це», – з розпачем пише мати.
Зараз Лариса вимушена робити в квартирі ремонт, бо треба розширювати двері. Спочатку до усіх приміщень, потім дійде черга і до балкона. Жінка каже, що «вибити двері на балкон» їй запропонували саме правоохоронці, яких викликали незадоволені сусідки.
До речі, оскільки поверх перший, одна з коментаторок розвинула цю ідею та зауважила, що пандус можна зробити саме з балкона. Тобто мати власний вихід на двір. Варіант може й гарний, але точно потребує великих коштів. І, скоріш за все, додаткових дозволів.
А загалом ситуація дуже обурлива. З одного боку людина, яка, захищаючи співгромадян, зокрема і мешканців цього ж будинку, отримала важкі травми і через це не може вільно пересуватися. З іншого – місцева влада, яка не в змозі забезпечити потрібний їй пандус. А з третього – самі мешканці, які теж захищають свої права, адже паління на сходах заборонено. Зрозуміти можна всіх. Але ж і компроміс потрібно шукати.
Проте щось підказує, що проблема не тільки в палінні. Адже в будинку є ще сусіди, наприклад навпроти, чи на другому поверсі. Про них Лариса нічого не каже. І в коментарях, з яких зрозуміло, що містяни добре знають цей будинок, про них теж не згадують. Та й взагалі людина не весь час сидить у під’їзді і палить. Тож якось потерпіти два дні на тиждень, тим більш тимчасово, поки не вирішиться проблема з балконом, можна. Якщо захотіти.
Крім того, Лариса в коментарях неодноразово вказує, що сусідки забороняють друзям Івана приходити до нього. А це вже точно є обмеженням прав людини. І точно є приводом для звернення в правоохоронні органи.
Залишається тільки зрозуміти, звідки у людей стільки вільного часу, аби стежити за сусідами через кілька поверхів. Так це теж втручання в приватне життя. Але чому одним можна, а іншим ні?
Діана ГЕРГІНОВА
