Виховував дітей сам та бачив майбутнє у турботі про них: у боях на Донеччині загинув Захисник з Ізмаїла

Лише минулого тижня Ізмаїл провів у останню путь трьох своїх Героїв – Григорія Міхова, Богдана Міхалакі та Романа Сергєєва, а вже у понеділок, 15 травня місто знов сколихнула трагічна звістка про загибель у запеклих боях за Україну штаб-сержанта Геннадія Горшкова 1973 року народження.

Життєвий шлях Захисника України був дуже складним, він втратив дружину та залишився з чотирирічною донечкою Ганнусею та дворічним синочком Андрійком. Для Геннадія Горшкова сім’я була понад усе. Він так і не оженився, разом зі своєю матір’ю ростив дітей та повністю розчинився у них.
Геннадій Борисович був зразковим батьком, виховав хороших дітей. За словами педагога Тетяни Ігнаткіної, Ганна та Андрій виросли щирими та справжніми людьми. Не дивлячись на те, що було дуже важко, батько зробив усе, щоб діти одержали гідну освіту. Ганна вивчилася в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті на вчителя фізкультури та соціального працівника, а її брат – в Ізмаїльському вищому професійному училищі, вступив у Дунайський інститут водного транспорту Державного університету інфраструктури та технологій. Як і мріяв батько, син прагне стати моряком.


У Геннадія Борисовича залишилася онучка Софійка, їй усього десять місяців. Вона буде знати дідуся за спогадами своєї матусі та з нечисленних світлин. Ганна дуже жалкує, що батько вже ніколи не побачить, як Софія робить перші кроки, піде в школу, вийде заміж.
Захисник проходив службу у Державній прикордонній службі України, але 15 років тому звільнився у званні мічмана, далі працював в Укртелекомі кабельником. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну призвався по мобілізації до лав прикордонників. З початку війни і донедавна ніс службу в Ізмаїльському прикордонному загоні, далі – навчальний центр, а у квітні – найпекельніша точка нашої держави – район Бахмута.
Ганна розповідає, що батько був оптимістом, завжди вірив у людей, у добро та у найкраще. Завжди говорив, що люди не народжуються поганими, їх такими роблять обставини. Але кожен може зробити вибір і в будь-якій ситуації залишитися людиною. Він вірив у Перемогу України. Йдучи на фронт, дуже переживав за свого батька з інвалідністю.

Востаннє діти спілкувалися з батьком за чотири дні до сповіщення про загибель. Тоді він сказав, що у нього все добре. Після цього донька та син телефонували, але вже марно…
Під час останньої розмови з донькою батько дав настанови – наказав берегти брата, любити та поважати один одного, допомагати дідусеві та бабусі. Він мабуть відчував, що вже не побачить свою родину.
«Був хорошим сином, батьком та братом. Любив та цінував життя. У нього на першому плані завжди були сімейні цінності, турбувався за батьків та оберігав їх, пишався нами – своїми донькою та сином. Був людиною, яка завжди допоможе та підставить своє плече.
Чесний та порядний, у роботі – наполегливий та працелюбний. Притримувався принципу – ніколи не опускати руки та завжди знаходити вихід із складних ситуацій. Цінував кожен день життя та бачив своє майбутнє в турботі про дітей та онуків», – так із теплом та безмежним горем розповідає про батька донька Ганна.
І знову без сина залишилися батьки, а діти стали сиротами… Ще одна сім’я внаслідок російської агресії втратила найдорожчу людину.
Безстрашний вчинок та жертовність Героя Геннадія Горшкова назавжди залишиться у нашій пам’яті. Душа воїна буде з Небес допомагати своїй родині та боронити Україну у Небесному війську.
Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» щиро співчуває родині загиблого Героя. Шануймо пам’ять Захисника, який ціною власного життя відстоював майбутнє кожного з нас!
Прощання з Героєм відбудеться 19 травня в Церкві Жінок-Мироносиць об 11.00. Геннадій Борисович Горшков буде захоронений на Алеї слави на Новому кладовищі.
Альона ХОДАРЧЕНКО, фото з архіву сім’ї ГОРШКОВИХ