Родини полеглих захисників з громади на Одещині про відношення місцевої влади до увіковічення пам’яті Героїв на Алеї слави
Нещодавно ми ділилися з читачами обурливою ситуацією, що виникла у Знам’янській громаді Одеської області: до родини полеглого захисника України Довжинського Олександра у день Різдва завітав дільничний – а все через те, що рідні захисників, обурені виглядом банерів на Алеї Слави, вирішили самотужки замінити їх – власним коштом та зусиллями. Тоді донька загиблого Героя Тетяна Ковальова розповідала, що відповідну заяву про вчинення «правопорушення невизначеними особами» написала голова сільської ради Валентина Станіславівна Тринча. Детальніше про цю ситуацію журналістка «Південь сьогодні» дізнавалася від рідних полеглих захисників, які виявили бажання замінити банери на Алеї слави.
Поспілкувавшись з родинами загиблих Героїв зі Знам’янської громади Ларисою Терзі – матір’ю захисника Карена Терзі, Людмилою Бубок – матір’ю захисника Олександра Паладі, Юлією Косовою – донькою захисника Сергія Косова, Оленою Ткачук – матір’ю захисника Володимира Ткачука, Аллою Арабуловою – дружиною захисника Олександра Арабулова та сестрою захисника Агеєнко Андрія Антоніною, вдалося дізнатися, що від самої ідеї до реалізації проєкту Алеї слави сім’ї не були залучені – жодного обговорення про місце розташування Алеї, жодного обговорення щодо візуала, фотографій та інформації про Героїв, яка буде висвітлена на банерах.
«З нами не радились щодо нічого. І від слова зовсім. Від задуму Алеї: ні місце розташування, ні як вона має виглядати, ні які фотографії ми б хотіли там бачити, ні яку інформацію ми б хотіли, щоб була подана про наших дітей, батьків, нічого зовсім. Нам про відкриття Алеї сказали за день. При чому це не було запрошення, не було ніякого оголошення. Нам подзвонили в телефонному режимі, запитали ми будемо чи не будемо, бо їде автобус, і чи займати нам там місця», – згадує Лариса Терзі.
Людмила Бубок також каже, що повідомили про це лише за день – а до того навіть не знали, де відбудеться відкриття. Юлія Косова розповіла, що її матір запросили на відкриття за тиждень, але написали у групі про це лише за день:
«Голова сільської ради зв’язалася з моєю мамою десь за тиждень до того, як повинно було бути відкриття Алеї слави, що у такий-то день, такій-то годині, приходьте, будь ласка. Все, більше ніхто нічого не казав. Там є місцева група в Вайбері, і люди за день до відкриття почали писати, чому немає оголошення, що завтра відбудеться відкриття Алеї слави. І тоді вже голова сільської ради написала, що приходьте, завтра буде відкриття».
На фотографіях старих банерів, які опублікувала у своєму дописі Тетяна Ковальова, можна побачити, що єдина інформація, розміщена там – це ім’я, прізвище, по батькові, а також дати народження і смерті. Родини розповіли, що їх обурило зокрема те, що щодо даних для цих банерів не порадилися – там не було вказано місце загибелі, або ж інформації про звання чи рід військ. Більше того, за словами Юлії Косовї, дату народження її батька вказали невірно:
«У мого батька неправильно вказано дату народження. Вона (сільська голова – Авт.) мені почала казати, що дані брали зі школи. Чогось… Я питаю, хто цим займався. Вона каже – цим займалися небайдужі люди, які збирали по копійці… І потім, коли було представлення на Алеї слави, про Героїв майже жодного слова не було, а було – хто скільки грошей дав».
Про сам процес рідні також розповідають із сумом: на відкритті Алеї слави у пам’ять про своїх близьких, які загинули на війні, вони почували себе зайвими:
«Ми там були непотрібні. От родичі. Довкола були високопоставлені люди, і перераховувався пів години перелік благодійників. Я все розумію – гроші, треба людям дякувати. Але не треба було на відкритті Алеї більшу частину часу зайняти називанням благодійників. Все, що стосувалося загиблих – бо треба по роботі, і все. Нас ніхто не питав, як ви сюди приїхали, нікому слова не давали, до рідних не зверталися».
Саму якість зображень не всі з рідних полеглих Героїв помітили одразу. Олена Ткачук згадує, що у настільки емоційно важкий момент, у розпачі від втрати, спершу не звернули уваги на ці фотографії. Але згодом більшість родин дійшла думки, що банери були зроблені не якісно. Нагадаємо, так про це писала Тетяна Ковальова:
«Ми просто хотіли, щоб наші рідні на Алеї слави були гарні, такі які вони були при житті».
Тому вони почали звертатися до сільської ради з проханнями або змінити банери, або ж прибрати їх зовсім.
«Я сказала, що я поїду туди і зніму банер свого сина, і я вже не хочу, щоб там було якесь зображення», – поділилась Лариса Терзі.
На ці прохання, як розповіли сім’ї загиблих воїнів, реакції майже не було. Наприклад, родині Героя Довжинського Олександра пообіцяли зняти банер, але через день його повернули назад. Юлії, доньці Героя Сергій Косова, у сільраді сказали займатися зміною банерів самостійно.
«Я кажу, ви на цій посаді, це ваша робота. Чому за нашими спинами це відбувалось. Я просто цього не розумію: як так взагалі можна… Брати дані десь зі школи. Чому сільська рада бере дані не у нас, з нами нічого взагалі не погоджує, ні з ким не спілкувалась?», – коментує ситуацію Юлія Косова.
Людмила, матір Героя Олександра Паладі, каже, що при спробах звертатися до селищної голови відповідь завжди коротка: немає часу.
Спершу замінити банер пам’яті батька на новий вирішила Тетяна Ковальова. Однак цю ідею охоче підтримали інші родини захисників, і тоді було вирішено організувати збір. Загалом бажання змінити банери виявило 18 сімей. Зазначимо, що на момент відкриття Алеї слави наприкінці серпня поточного року там було розміщено 28 світлин полеглих Героїв. Тетяна також зауважила – не усі мешкають у громаді, тому не всі знали про збір.
Нові банери родини створили під один формат. Туди також додали інформацію про місце служби, загибелі, звання та нагороди воїнів. А старі занесли до сільської ради. На це, як кажуть сім’ї полеглих Героїв, реакції у сільраді не було – ніхто не звертався з питаннями, скаргами тощо. Однак минає кілька днів, і до деяких родин починає навідуватись дільничний. Як виявилося, у сільській раді подали заяву у поліції щодо зміни банерів невизначеними особами. Однак правоохоронці одразу завітали до визначених родин – з числа тих, хто цим займався, зазначивши про необхідність сплатити штраф.
«Ми у вівторок міняли. Ніхто, це ж білий день, ніхто не підійшов, не сказав, що ви тут робите. Ми ж злочину не робили. А дільничний був у п’ятницю ввечері. Але в четвер надійшла заява: не вівторок, не середу, а у четвер. Чесно сказати, слів немає. Я в шоці з такого. І дитина була зі мною, йому 15 років. Каже, який штраф, ми брату поміняли…», – згадує Людмила Бубок.
Матір полеглого захисника Володимира Ткачука Олена зазначила, що якби у сільраді дослухалися до звернень родин, зібрали усіх та порадились, як врегулювати цю ситуацію, все могло б скластися іншим чином. Однак навіть перед тим, як написати заяву до правоохоронних органів, у селищній раді не намагалися зв’язатися з родинами:
«Не збирали, не радилися з нами. Отак просто зробили самі собі. Зверталися до сільської голови – вона заблокувала, не хотіла нікого чути і бачити. Хотіли звернутися, сісти за стіл переговорів – як це краще зробити. Щоб це дійсно не виглядало так, як зараз вона представила, що ми «невизначені особи», як вандали. Які ж ми вандали? Ми акуратно зняли один банер і поставили акуратно другий. Ті банери їм повернули, занесли до сільської ради. Ніякої розмови зовсім не було, вона нікого не захотіла чути і бачити… Але дивлюся, дівчата пишуть в групі, що приїжджав дільничний і сказав Люді (Людмилі Бубок – Авт.), що вона має платити штраф, піти у сільську раду. Потім читаю, що до Ковальової теж приїжджав. Я не розумію, навіщо це так робити? Дійсно вже зібрали б… Там поміняли не всі – не всі знали. То до кінця могли б просто вирівнювати усі фото, зробити в такому форматі і не роздувати оцього всього».
Наголошуємо, що усі ці родини зазнали жахливого болю втрати. Вони вже ніколи не повернуть своїх захисників: синів, батьків, чоловіків, не сядуть з ними за святковий стіл у Різдво, Новий рік та інші свята. «В нас немає свята» – каже мати полеглого захисника. Але вони можуть зберегти про них пам’ять, як про справжніх Героїв.
«Мій син вісім місяців числився безвісти зниклим. Я вісім місяців пробула в пеклі не знаючи, як воно буде. Знайшли. Поховали. Я думала, ну вже страшнішого не буде…Я розумію, що ці загиблі – непотрібні ні державі, нікому. Вони на всьому готові зробити піар», – поділилася мати загиблого військовослужбовця Карена Терзі.
Поспілкувавшись з сім’ями полеглих воїнів Знам’янської громади, журналістка «Південь сьогодні» звернулася по коментар до сільської голови Валентини Станіславівні Тринчі, яка у свою чергу повідомила, що ніякі штрафи сплачувати не потрібно буде, а відповідну заяву написали, нібито не знаючи, що банери замінювали родини полеглих. Тож наразі жодних претензій від сільради з приводу цього питання немає:
«Я заяву написала в поліцію, що я ні до кого не маю ніяких претензій. Я думала, що це хтось поміняв ті портрети, але ж поміняли портрети рідні загиблих. Тому претензій ні до кого не маю. Хай люди собі обирають що хочуть».
З приводу самого процесу створення Алеї слави сільська голова підтвердила – з родинами не радилися ані з вибором місця, ані з вибором фотографій тощо. Валентина Станіславівна додала, що насправді не знає громади, де з сім’ями захисників у такому випадку проводять обговорення. Крім того, посадовиця вважає, що це питання наразі висвітлюють односторонньо. Однак прокоментувати усю ситуацію та розповісти подробиці відмовилася.
Якщо підбити підсумки, урешті-решт, ніяких штрафів сім’ї не сплачуватимуть. Однак чи поверне їм ця новина витрачений на хвилювання час та пролиті сльози? Одна з матерів полеглих воїнів Знам’янської громади сказала – думала після звістки про загибель гірше вже не може бути. Але навіть зараз доводиться боротися…
Повертаючись до слів сільської голови, хочемо також звернутися до читачів, зокрема рідних загиблих захисників України з інших населених пунктів Одещини, де наразі вже створені Алеї слави: а чи радилися з вами?
Амєлія МИЙНОВА
Перше фото – з допису про створення Алеї слави у селі Знам’янка від 29 серпня 2024 року, інші – з допису Тетяни Ковальової
