Противники демонтажу пам’ятників та перейменування вулиць російським діячам культури в Одесі звернулися до ЮНЕСКО та Президента України
Наприкінці вересня в Одесі під час акції проти перейменування вулиць та демонтажу пам’ятників російським діячам культури, учасники заявили про звернення до ЮНЕСКО та Президента України. Нещодавно текст звернення від українських та міжнародних культурних діячів, істориків, громадських діячів до ЮНЕСКО з проханням до організації – звернутися до Президента України Володимира Зеленського, опублікувало італійське видання «Il Foglio», передає видання «Південь сьогодні».
Нагадаємо, що під час малочисельного мітингу в Одесі учасники наголошували, що вважають декомунізацію та дерусифікацію репресіями проти Пушкіна, Бабеля, Паустовського, Ільфа, Петрова, Висоцького та злочином перед історією Одеси.
Автори тексту-звернення закликають відкласти рішення щодо демонтажу пам’ятників та перейменування вулиць до більш «сприятливого» моменту – після завершення війни. У тексті також йдеться про те, ще такі заходи мають вбачати публічну дискусію та аргументований діалог, водночас, як зазначається, про це рішення обладміністрації мешканці міста дізналися після його прийняття із публікацій в місцевих ЗМІ.
«Можна багато говорити про деколонізацію України, але стосовно Одеси, більша частина історичного центру якої була збудована під російською імперською адміністрацією (як зазначає ЮНЕСКО), ця програма стирання є небезпечною слизькою стежкою. Поспішне застосування цього нового законодавства, яке залишає широкий простір для неоднозначного тлумачення, ставить під загрозу значні частини всесвітньої спадщини Одеси та її поліфонічного космополітичного духу», – йдеться у тексті звернення.
Також автори тексту наголошують на тому, що серед діячів, вулиці на честь яких перейменували та пам’ятники яким підлягають демонтажу, є й ті, хто був жертвою радянського або імперського режимів:
«По суті, це вже призвело до видалення з вулиць деяких видатних одеситів. Серед них були не лише ті, хто будував і захищав Одесу, а й ті, хто протистояв і став жертвою російського імперського та радянського режимів. Серед них шотландський адміністратор Томас Коблі, який боровся з чумою 1812 року в Одесі, маршал Малиновський, який захищав місто від нацистських військ, лауреат Нобелівської премії Іван Бунін, який у своїх книгах засуджував радянський режим, кандидат на Нобелівську премію, переможець Костянтин Паустовський, який критикував радянську революцію і ніколи не був членом Комуністичної партії, Олександр Пушкін, якого заслали до Одеси за антицарську діяльність, і найвідоміший одеський письменник Ісаак Бабель, якого вбили під час сталінських чисток»
Звернення підписало понад сто осіб, серед яких письменники, журналісти, історики, митці. Варто зазначити, що серед них певний відсоток – громадяни інших країн. Також зокрема підписали звернення один з організаторів мітингу в Одесі Леонід Штекель, одеський історик Олександр Бабіч, донька Ісаака Бабеля – Лідія Бабель, також його онук театральний режисер Андрій Малаєв-Бабель, головний диригент Одеського філармонійного оркестру Хобарт Ерл, а також інші діячі культури та історики.
Нагадаємо, що серед противників таких змін в Одесі зокрема був і сам мер Геннадій Труханов, який назвав такі заходи «обнуленням міста» та «відмовою від усього того, що зробило Одесу світовим брендом». На початку жовтня поточного року Геннадій Труханов зустрівся з групою італійських парламентарів під головуванням віце-президента Палати депутатів пана Джорджо Муле, який очолює італійську секцію групи міжпарламентського співробітництва Італія – Україна. Серед усього у міськраді тоді зауважували наступне:
«Депутати Італії висловили солідарність з міським головою та одеситами щодо збереження спадщини, в тому числі, завдяки якій Одеса стала літературним містом ЮНЕСКО».
Пізніше мер Одеси разом з директором департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Іваном Ліптугою відвідали з робочим візитом офіс ЮНЕСКО в Парижі, де, як повідомлялося, обговорили організаційні питання, пов’язані з управлінням об’єкта всесвітньої спадщини «Історичний центр міста Одеси».
«Спільні зусилля Одеси та ЮНЕСКО сприятимуть збереженню історичних цінностей міста та підвищенню його культурного значення на світовій арені», – писали тоді у міськраді.
Отже, одесити, разом із представниками місцевої та обласної влади, розділилися у ставленні до політики декомунізації та деколонізації у місті. Раніше ми також повідомляли про протилежні позиції між начальником Одеської ОВА Олегом Кіпером та мером Геннадієм Трухановим на цю тему.
«У нинішніх реаліях в українському місті не місце вулицям на честь людей, що отримували з рук путіна медалі або співпрацювали з КДБ чи оспівували радянський союз з імперією. Сучасна українська Одеса – це про людей, про молодь, що ціною власного життя та здоров’я боронить незалежність, про сучасних діячів мистецтв, письменників, поетів. Саме зараз південній перлині України випав історичний шанс відірватися від імперських наративів та бути сучасним культурно незалежним українським містом, а не жити минулим. А якщо комусь дуже кортить прогулюватися вулицями з імперськими/радянськими назвами – є москва та уфа, а не українська Одеса. В Одесі такого не буде», – пояснював свою позицію тоді Олег Кіпер.
Серед тих, хто навпаки активно підтримує політику декомунізації та деколонізації в Одесі – місцевий громадський діяч та юрист Артем Карташов, який вже неодноразово публічно висловлював свою позицію.
«Після поїздки мера до ЮНЕСКО зʼявився лист із закликом захистити російську культуру попри війну, який знову ж таки адресований ЮНЕСКО, де політика деколонізації названа «програмою знищення» та «небезпечно слизькою стежкою», яку публікує італійське видання «Il Foglio». Лист підписаний в більшості людьми, які в Одесі не проживають та знаходяться за кордоном, але особливої уваги тут потребують певні заброньовані діячі культури та іноземці, які знаходяться в Україні, але стають на захист російської культурної зброї: може Службі безпеки України та Державній міграційній службі України буде цікаво. Особливо дивно до цих пір бачити пару регалій «Honoured Artist of Ukraine», «Honored Transport Worker» які до цих пір носять «діячі культури», які десятиліттями тягли сюди російську версію історії Одеси. Скільки зусиль ці «люди над схваткой» ладні докласти, щоб захистити російські маркери. Не памʼятаю такого рвєнія з приводу дотримання прав полонених українців, у т.ч. діячів культури. В черговий раз задаюсь питанням – після всього, що зробив та наговорив цей росіянин на міжнародній арені – що ще треба зробити міському голові Одеси, щоб в Одесі нарешті ввели військову адміністрацію?» – відреагував на вищезгадані події громадський діяч у своїх соцмережах.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – ілюстративне
