Матері та дружини загиблих, полонених та зниклих безвісти захисників Азовсталі відвідали Бессарабію
Оксана Левкова – відома в усій Україні організаторка гастротурів. Останніми роками вона часто привозить туристів до Одещини, а особливо часто – до Бессарабії. Оксана – «амбасадор» бессарабських продуктів харчування. Завдяки їй про вилківського оселедця, болгарську бринзу та вино з Болградського району тепер знають у найвіддаленіших куточках нашої країни.
В один зі своїх турів Одещиною в жовтні минулого року Оксана запросила дружину полоненого воїна з Донеччини. Спонсорами поїздки жінки виступили «фейсбучні» друзі та підписники організаторки.
«Зараз, коли розпочався теплий сезон, я зрозуміла, що можна спробувати ще раз попросити грошей у своїх дванадцяти тисяч френдів та фоловерів на Фейсбук на те, щоб влаштувати екскурсію для більшої кількості жінок, яким сьогодні дуже погано. Чому погано, думаю, пояснювати не треба. Я сама знайома з багатьма такими жінками. Я давно працюю у партнерстві з громадською організацією «Вояцький Визвіл» (очільниця Наталія Єпіфанова). Ця організація вже півтора роки займається визволенням з російських катівень хлопців, які обороняли Азовсталь та взагалі Маріуполь. І ось у процесі спілкування ми дійшли висновку, що жінкам родом з Приазов’я найважче, бо вони звикли до моря, вони хочуть дихати морським повітрям, вони хочуть плавати… А єдина область, неокупована сьогодні, де є море, – Одеська. Отже їх треба везти до Одещини «поспілкуватися» з морем», – розповіла журналістці інформаційної агенції «Юг.Today» про те, як виникла ідея організації благодійного туру для мам та дружин загиблих, полонених та зниклих безвісти воїнів, Оксана Левкова.
Більше двох місяців блогерка збирала та публікувала на своїй сторінці в Фейсбук історії таких жінок. І просила друзів допомогти втілити задум у життя.
«І мені скидалися. Хтось двадцять п’ять гривень з пенсії, хтось – тисячу, але переважно – сто-двісті гривень. І так назбиралося сто двадцять тисяч гривень. Насправді, на Одещині не найдешевші ціни: і готелі, і ресторани, і перевізник… Але, що робити…», – поділилася досвідом збирання коштів та роздумами блогерка.
Від двох громадських організацій – «Вояцький Визвіл» та «Не будь байдужим!» з проханням допомогти Оксана та Наталія зверталися до міжнародного фонду «Відродження» та «Червоного хреста». Але отримали відмову, адже гроші вони, на думку представників фондів, просили «на дозвілля».
А ось деякі меценати, побачивши окремі історії жінок, навпаки погоджувалися допомогти їм. Але дати гроші не на поїздку, а суто на їхні потреби. Оксана каже, що «так теж приймається», адже така допомога цим жінкам теж дуже потрібна.
Коли накопичилася потрібна сума, визначилися і з датами поїздки – 19-21 квітня.
Перший день провели в Одесі. Спочатку подивилися центральні вулиці. А далі частина жінок пішла до дельфінарію «Немо», який люб’язно надав усім бажаючим безкоштовні квітки. Інші в цей час відпочили у ресторані «Наутилус». На жаль, через обстріли, відпочинок довелося кілька разів переривати та йти до сховища.
На вечерю група вже їхала до Сарати. Планували ще встигнути оглянути місцеві пам’ятки, але не так сталося, як гадалося. На прикордонному посту в Паланці групу протримали десь півтори години. Справа в тому, що разом з жінками їхав один чоловік – рідний брат загиблого воїна, молодий науковець Академії наук України. Не дивлячись на наявність «броні» у хлопця, далі не пропустили, заявивши, що йому не вистачає деяких документів.
Нагадаємо, що разом з групою також їхала Раїса Павленко – мати відомої художниці та кулінарної експертки Ольги Павленко, яка загинула під час обстрілу ТЦ «Амстор» у Кременчуці. За планом у Раїси та її супутниць, серед іншого, був візит до села Плахтіївка, у якому Ольга кілька років тому знаймилася з процесом виготовлення обрядового печива «барині» та «коники». Тож очікувана зустріч ледь не зірвалася. Врятувала ситуацію уродженка села, краєзнавиця та блогерка Антоніна Підгорна. Жінка саме їхала до Плахтіївки на власному авто і запросила Раїсу Сергіївну з собою.
Тож з іншими учасницями поїздки пані Раїса знов зустрілася вже в Сараті в ресторані «Бессарабський дворик». Потім усі разом поїхали в Ізмаїл, де оселилися в готелі.
Наступного дня після невеликої екскурсії Ізмаїлом туристки відвідали сироварню «Щедра околиця» в селі Табаки, Спасо-Преображенський собор в Болграді, а потім повернулися до столиці Придунав’я, де завітали у «Винний льох» очільниці спілки «Дорога вина та смаку Української Бессарабії» Ірини Польшакової.
А вечір провели в гостях у «Дунайського аграрія».
«Там для нас організували безоплатну дегустацію Максим Бойко та Андрій Бігленко – виробник українських в’ялених томатів. А ще й подарували усім по баночці баклажанної ікри. Ну й звісно ж дівчата не втрималися і купили собі дещо зі смакоти, яку виробляє підприємство», – розповіла Оксана.
В останній день група поїхала до Вилкового. Каталися на човнах у супроводі місцевої знаменитості Миколи Ізотова. Не завадила навіть не дужа привітна погода.
«Ми гарно провели час, жінкам дуже сподобалося. Багато з них раніше взагалі не чули про Вилкове. Потім повернулися до Одеси. На прощання кожній з жінок я передала бьюті-набори від майстрині, фешн-блогерки Майї Тульчинської. А далі всі поїхали – до Києва, Харкова, Львова…» – підбила підсумки поїздки Оксана.
Цього разу Одещину у складі туристичної групи відвідали одинадцять жінок. Оксана й надалі сподівається влаштовувати подібні тури. Планує, що групи будуть складатися з 13-16 жінок. Тож організаторка шукає спонсорів для реалізації своїх ідей і знов звертається за допомогою до друзів.
Діана ГЕРГІНОВА
