Напівміри чи необхідність: в Ізмаїлі пропонують сховати пам’ятник Суворову під LED-декорацією
На днях уродженець Ізмаїла Сергій Арсені виступив із пропозицією не демонтувати пам’ятник Суворову, як на тому наполягають активісти Подунув’я, а залишити його на місці. Але щільну захисну огорожу, схожу на ширму, за якою комунальні служби закрили пам’ятник генералісимусу від патріотично налаштованих містян, чоловік пропонує замінити на постійну малу архітектурну форму в сучасно-етнічному стилі. Майбутню конструкцію ініціатор волів би виготовити з полірованого металу та LED-панелей. Свою ідею Сергій озвучив на сторінці в Instagram, передає інформаційна агенція «Юг. Today».
«Якщо цей проект знайде відгук й суспільстві, можливо, буде можливість його реалізувати. Також ваша активність може спонукати запропоновувати більше подібних проектів для міста. Наразі деякі з них вже у розробці», – звернувся Сергій до мешканців Ізмаїла з проханням підтримати його ідею.
Нагадаємо, що Ізмаїл навесні розпочав перші кроки в політиці «десуворізації» міста і позбавлення його від маркерів «міста російської слави». На топонімічній карті столиці Придунав’я замість проспекту Суворова з’явився проспект Незалежності. Однак пам’ятник генералісимусу досі стоїть у центрі міста за щільною захисною огорожею. Бо ж у середині травня депутатський корпус доручив комунальному підприємству огородити пам’ятник «до остаточного вирішення його долі на державному рівні». Зі слів міського голови Андрія Абрамченко, керівництво Ізмаїла направило звернення до Кабінету міністрів України. Як заявив тоді мер міста, пам’ятник генералісимусу не може бути демонтованим, а лише перенесеним, оскільки він є «пам’ятником монументального мистецтва національного значення, який охороняє держава».
Однак доцент кафедри історії та методики її навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету Віктор Дроздов заперечує особливий статус цього пам’ятника. За даними вченого, скульптуру Суворова, як і більшість подібних пам’яток, було занесено до реєстру в 2009 році не на підставі вагомого культурного значення для України, а лише у зв’язку з тим, що він був пам’ятником республіканського значення УРСР (затверджено Постановою Ради міністрів УРСР від 21.07.1965 р. № 711). Крім того, в реєстрі була допущена помилка, адже встановлений він був не в 1913, а в 1945 році як символ «російської воєнної слави» в регіоні на річницю «визволення Ізмаїла від фашистських загарбників». Історик зазначає, що десятиліттями пам’ятник створював псевдоісторичні уявлення про цього полководця як символу міста серед населення, конструював фальшивий образ росії як «визволительки братніх народів».
Вчора, 8 вересня, немов докоряючи у вичікуванні місцевій владі, історик на своїй сторінці в Фейсбуці оприлюднив інформацію про те, що Мінкульт вже дав дозвіл на демонтаж російських монументів у Полтаві. Йдеться про монумент (колону) Слави, встановлений на честь 100-річчя «перемоги російської армії Петра I», пам’ятник на місці відпочинку Петра, споруджений у 1849 році на місці будинку козака Магденка, в якому після битви зупинявся російський цар, та пам’ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну, встановлений у 1909 році на честь 200-річчя перемоги у Полтавській битві.
«А що з Суворовим? Полтавська громадськість та влада свого домоглися. А наші пам’ятники мають однаковий статус», – таким коментарем супроводжував подію на Полтавщині Віктор Дроздов.
На наш погляд, все ж таки містяни мають принципово визначитися, чи далі терпіти наявність цього символу російської царської воєнщини, чи все таки демонтувати його і почати відновлювати українську національну пам’ять.
А для деяких представників «сліпої і глухої» спільноти міста хочеться знову провести невеличкий екскурс в історію та нагадати, хто такий Олександр Суворов. Основні історичні штрихи цієї постаті:
- Фаворит російської імператриці Катерини ІІ, яка знищила Гетьманщину, Запорізьку Січ та запровадила кріпацтво в Україні.
- Суворов причетний до придушення Коліївщини – українського повстання селянського і козацького населення на Правобережній Україні в 1768-1769 роках.
- Генералісимус приймав участь у ліквідації вольностей Запоріжжя на півдні України після знищення Січі.
- У 1778 році під керівництвом Суворова була здійснена насильницька депортація з Криму в тодішню Азовську губернію російської імперії понад тридцяти тисяч кримських селян, в першу чергу греків і вірмен. В результаті цієї депортації близько половини переселенців загинули під час першої зими;
- Суворов має відношення до знищення частини ногайців – народу, який в XVIII столітті населяв землі північного Причорномор’я, тобто сучасної території південних областей України.
- У 1794 році Суворов очолював російський каральний корпус з придушення польської визвольної кампанії на чолі з Тадеушем Костюшком.
- Суворов був активним стовпом підтримки царського деспотизму і абсолютизму, побудованого на знищенні суверенних прав України та інших народів, які захопила насильством російська імперія.
Отже, маємо яскравий портрет типового російського ката і карателя. Більш того, наше видання публікувало статтю журналіста Олександра Козубенка з видання «АрміяInform», в якій розвінчується міф про непереможність генералісимуса Суворова, його «історичні подвиги», що розповсюджує рф, аби створити образ «вєлікой і могучєй». Також не слід забувати, що генералісимус є кумиром путіна, а російські солдати у наші дні отримують медалі Суворова за агресію проти України. Цією медаллю путін нагородив катів Бучі, Маріуполя та інших українських міст.
Таким чином, в українському місті Ізмаїл маємо шанувати своїх національних героїв, а не символ російських окупантів, місце якому на звалищі історії, а не під декорацією, навіть якщо вона виконана у патріотичному стилі.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ, фото пам’ятника – зі сторінки в Instagram Сергія Арсені
