Вчений з Ізмаїла звернувся до президента з петицією щодо позбавлення пам’ятника Суворову державного імунітету від демонтажу

Вчора, 28 липня, на сайті президента України доцент кафедри історії та методики її навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету Віктор Дроздов зареєстрував петицію, в якій закликає керівництво держави очистити «Державний реєстр нерухомих пам’яток України» національного значення від пам’ятника Суворову та інших монументів російським і радянським діячам. Про це повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
Зазначимо, що Віктор Дроздов одним із перших у Придунав’ї запропонував свій алгоритм «дерусифікації» Ізмаїлу, який вже частково виконала міськрада, перейменувавши проспект Суворова на проспект Незалежності та розробивши чітку концепцію подальшої дерусифікації близько сотні міських вулиць. Крім того, ізмаїльський історик у коментарі ІА «Юг.Today» надав кілька варіантів можливого перейменування селища Суворове Ізмаїльського району. Більш того, Віктор Дроздов очолив Придунайську історико-меморіальну комісію ІДГУ, основною метою якої є співпраця з представниками органів місцевого самоврядування, громадськими організаціями, культурними та освітніми закладами півдня Одещини та надання консультативної підтримки щодо питань увіковічення історико-культурної спадщини, повернення історичної пам’яті та деколонізації символічного простору.
В петиції, адресованій Володимиру Зеленському, ізмаїльський історик просить голову держави ініціювати пришвидшену процедуру виключення з «Державного реєстру нерухомих пам’яток України» національного значення усіх пам’ятників на честь російських політичних, воєнних і культурних діячів, а також монументів, що прославляють радянську окупацію територій у роки Другої світової війни.
На думку автора звернення, «наявність цих пам’яток у реєстрі не дозволяє місцевій владі розглядати питання щодо їхнього демонтажу або перенесення. Процедура виключення пам’яток може затягнутися на тривалий період через її бюрократизованість. Водночас наявність серед пам’яток національного значення меморіальних маркерів російської (радянської) присутності, які, переважно, є ідеологічними пам’яткими й прославляють російську (радянську) армію та зберігають пам’ять про «домінування» російської культури в символічному просторі, є неприпустимим в умовах повномасштабної російської воєнної агресії проти України».
Віктор Дроздов, як показовий приклад, наводить пам’ятник Суворову в Ізмаїлі. За даними вченого, його, як і більшість подібних пам’яток, було занесено до реєстру в 2009 році не на підставі вагомого культурного значення для України, а лише у зв’язку з тим, що він був пам’ятником республіканського значення УРСР (затверджено Постановою Ради міністрів УРСР від 21.07.1965 р. № 711). Крім того, в реєстрі була допущена помилка, адже встановлений він був не в 1913, а в 1945 році як символ «російської воєнної слави» в регіоні на річницю «визволення Ізмаїла від фашистських загарбників». Тривалий час він створював псевдоісторичні уявлення про цього полководця як символу міста серед населення, конструював фальшивий образ росії як «визволительки братніх народів».
Нагадаємо, що Ізмаїл вже розпочав перші кроки в політиці «десуворізації» міста і позбавлення його від маркерів «міста російської слави». На топонімічній карті столиці Придунав’я замість проспекту Суворова з’явився проспект Незалежності. Однак пам’ятник генералісимусу досі стоїть у центрі міста за щільною захисною огорожею, схований від активістів з патріотичною позицією, які постійно його розмальовують. Бо ж у середині травня депутатський корпус доручив комунальному підприємству огородити пам’ятник «до остаточного вирішення його долі на державному рівні». Для цього керівництво Ізмаїла направило звернення до Кабінету міністрів України. Як заявив тоді мер Ізмаїла Андрій Абрамченко, пам’ятник генералісимусу не може бути демонтованим, а лише перенесеним, оскільки він є «пам’ятником монументального мистецтва національного значення, який охороняє держава (охоронний номер 150014-Н)».
Наше видання нещодавно публікувало статтю нашого колеги Олександра Козубенка з видання «АрміяInform», в якій розвінчується міф про непереможність генералісимуса Суворова, його «історичні подвиги», що розповсюджує рф, аби створити образ «вєлікої і магучей».
В петиції до переліку монументів на честь російських політичних, воєнних і культурних діячів, які слід вилучити зі списку об’єктів культурної спадщини національного значення «Державного реєстру нерухомих пам’яток України», окрім пам’ятника Суворову в Ізмаїлі, представлені ще 19 постаментів в Одеській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Київській, Луганській, Полтавській, Харківській та Херсонській областях, а також в Києві та Севастополі.
На своїй сторінці в Фейсбуці Віктор Дроздов ставить декілька доречних запитань українській владі, коментуючи петицію.
«Чому пам’ятник Суворову в Ізмаїлі або Ушакову в Херсоні мають статус національного значення, а пам’ятник Данилу Галицькому у Львові чи Тернополі – ні?
Чому ці пам’ятки разом із пам’ятниками в Полтаві, що увічнюють Полтавську битву, яка зруйнувала надії на суверенну державу у 18 столітті, досі мають імунітет від демонтажу й охороняються пам’яткоохоронним законодавством на найвищому рівні?
Чому для того, щоб їх прибрати із символічного простору разом із пам’ятниками Пушкіну в Харкові, Одесі, Києві та Житомирі, потрібен дозвіл Кабінету міністрів України?
Чому такий саме статус мають пам’ятники на честь російських воєнних діячів в анексованому Севастополі?» – запитується вчений.
На думку ізмаїльського історика, радянському імперському символічному простору на рівні з українським було надано найвищу ступінь захисту. Тепер, згідно з чинним законодавством, процедура їхнього вилучення з реєстру є доволі забюрократизованою.
«І незважаючи на те, що зараз російські солдати отримають медалі Суворова за агресію проти України, пам’ятник на його честь досі має статус національного значення. Це не те що неприпустимо, це безвідповідально!» – вважає Віктор Дроздов.
Тому вчора вчений подав електронну петицію президенту України, щоб було ініційовано пришвидшену процедуру щодо виключення подібних пам’яток із реєстру. Це дозволить у подальшому розблокувати питання щодо їхнього демонтажу або перенесення на місцевому рівні. Щонайменше, це може виправити безвідповідальне ставлення до нашої історико-культурної спадщини.
«За три місяці петиція має отримати 25 тисяч підписів, щоб її було направлено на розгляд президенту. Тому прошу всіх друзів, колег і знайомих підтримати її та поширювати у соціальних мережах. Разом переможемо! Слава Україні!» – написав у своєму зверненні історик.
Додамо, що станом на 18.00 сьогодні, 29 лютого, петиція поки набрала 33 голоси.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ