Вилківські рибалки втрачають великі суми коштів через «проколи» у вимогах щодо участі в аукціонах на вилов дунайки
«А що далі було… Далі я завтра гратиму в іншому аукціоні… Я навіть не розумію що це, але я це зробила…». Так на питання журналістки видання «Південь сьогодні» щодо ситуації з участі в аукціонах з вилову улюбленого делікатесу жителів Бессарабії – дунайки – відповідає підприємиця з Вилкового Ольга Білова.
Нагадаємо, Ольга – керівниця ТОВ «Вилковський рибзавод», яке попри свою назву займається виключно виловом та збутом риби.
Приводом для нашого дзвінка стала публікація виконавчого директора ГО «Разом проти корупції» Михайла Серебрякова.
«В правилах проведення аукціонів на вилов риби виявлено серйозний прокол, який може серйозно вдарити по ринку! Для участі в аукціоні потрібно подати пакет документів. Серед них – витяг з реєстру щодо компанії-учасника та документ про повноваження підписанта договору. Здавалось би, підприємець може добросовісно вважати, що витяг з реєстру і є таким документом про уповноваженого представника? Звісно, може – власне, так і є. Але на практиці вже маємо перші рішення про дискваліфікацію учасників на підставі відсутності документа про повноваження. Погано, але ситуацію погіршує те, що такий дискваліфікований учасник втрачає право на повернення гарантійного внеску (20% стартової ціни лота). Це десятки тисяч гривень, які для малого рибного бізнесу – нерідко останнє, що вони напозичали, де тільки можна», – розповів про особливості організації аукціонів у новому сезоні Михайло Серебряков.
Тож на початку нашої розмови ми переповіли Ользі зміст зазначеної публікації.
– Ольга, чи довелося вам зіткнутися з цими змінами та їхніми наслідками?
– Так, мене дискваліфікували.
– А розповісте, що було далі?
– А що далі було… Далі я завтра гратиму в іншому аукціоні.
– І ви тепер надаватимете їм цей документ?
– Це буде робитися, я навіть не розумію, що це буде робитися… Не те що робитися, я вже це зробила. Це я просто, своїми словами, склала довідку, якою сама себе уповноважила підписувати документи. Ось і все. Бо юридично такого документу не існує. Є витяг, в якому вказано, що я є директор і ніяких обмежень щодо повноважень я не маю. В протоколі зібрання (акціонерів – Авт.) про це теж нічого не сказано. Наказ про призначення я підписувала сама собі. Значить в минулому році ми з ними підписували договори, і нічого не треба було. Що змінилося в цьому році? Вони внесли зміни в постанову. Ну вони написали просто маячню. І всі це просто пропустили, бо всі знають, що такого документу просто не існує апріорі. Є витяг, де чітко вказано, хто директор. Є електронний підпис, яким ми підписуємо документи, і там все чітко вказано.
– Я так розумію, що ви не одна в таку халепу втрапили…
– Ні, звичайно. По Україні, здається, 22 підприємства.
– А з вилківських рибалок скільки?
– Троє. І ще два підприємства з Кілії. Але тут що найгірше. Те, що гроші, які ми вкладали в якості гарантійного внеску, у зв’язку з нашою дискваліфікацією переведені на рахунок Держрибагентства – замовника цього аукціону. З мого підприємства п’ятдесят тисяч, з іншого – сімдесят п’ять…
– Тобто виходить усього з вилківських та кілійських рибалок, які не мали відповідного документу, держава отримала…
– …десь триста п’ятдесят-чотириста тисяч. Ну по всій Україні вони отримали півтора мільйона, це точно. Це з рибалок Миколаївської та Одеської області. Це було 15, 16 та 17 січня. Пройшли тільки ФОПи. Від них цього документу не вимагали.
– Відійдемо від теми аукціону. А скільки зараз у Вилковому «граців» на цій ниві, скільки взагалі готується вийти на промисел?
– Давайте візьмемо разом з Кілією. Ми все одно всі разом там рибалимо. Ну вісім підприємств.
– Вони всі місцеві?
– В нас додалося одне підприємство. Я не знаю звідки. Ааа, ще додався один підприємець. Він місцевий, минулого року він теж брав участь в аукціонах, але щось не зрослося. Цьогоріч він знов заявив про себе.
– А коли цьогоріч планується відкриття сезону дунайки?
– Це залежить від того, як швидко підприємствам, які зіграли в аукціоні, підпишуть договори. Як швидко їм нададуть дозволи, як швидко нам «екологія» все підпише… Ось ми зараз подали документи до екологічного департаменту Одеської обладміністрації і чекаємо від них дозвіл. А ми зараз будемо повторно грати. Знову ж таки, від того, чи буде все це затягуватися. Ось, наприклад, у Держрибагентства є шість днів на підписання договорів. Якщо вони все робитимуть в останній день, як це зазвичай відбувається, то все це може затягнутися тижні на три. Якщо вони працюватимуть в посиленому режимі і не чекатимуть цих кінцевих строків, то буде трохи швидше. Та, як показує практика, все підписується в останній день. Тож як це буде, ми не знаємо.
– А якісь прогнози щодо того, коли сама дунайка піде Дунаєм, враховуючи, що зараз в регіоні росте капуста та квітнуть троянди, є?
– Я навіть не знаю. Можу тільки прогнозувати, що цьогоріч дунайка має піти раніше. Це особисто моя думка. Чому? Бо погода така, дуже гарна. І за режимом нам в цьому році дозволено виходити на промисел оселедця з 1 лютого. Зазвичай дозвіл надається з 1 березня.
– Але ж ви не встигнете?
– Так, нам там прискорили, але з цією бюрократією 1 лютого ми не вийдемо ніяк. Сьогодні вже 28 січня. Ну ніяк. Типу вони такі хороші – дозволили вилов з лютого, і самі ж нас… До речі, румуни на промисел взагалі з 1 січня виходять. У наших теж була така пропозиція, але щось не склалося.
– Але ж це все ж добре, що хоч з лютого?
– Так, це, в принципі теж нормально. Але ми все одно не вийдемо. Ми й 1 березня ніколи не виходили. А за 1 лютого годі й казати. Навіть, якщо б не було ніяких проблем з цими аукціонами, це б не відбулося. Ми й не сподівалися.
Чи відбувся сьогодні акціон, ще не відомо. Сподіваємося, що так. Адже у іншому випадку підприємці знов втратять гроші. Чого б дуже не хотілося.
У своєму дописі Михайло Серебряков зазначає, що «абсурд ситуації в тому, що такі випадки «згорання» гарантійних внесків з формальних підстав демотивують бізнес взагалі брати в них участь і штовхають їх до нелегального вилову та «відкупу» від уваги патрулів. І все – маємо свіжоініційованих браконьєрів».
Ми не беремося робити ставки на збільшення кількості таких «браконьєрів» у регіоні. Але хочемо звернути увагу на один момент. Усі витрати, які підприємці несуть під час видобутку риби, у підсумку закладаються в її ціну. В принципі, як і в будь-якому виробництві. Непрогнозовані та безглузді – теж. Це так, про всяк випадок, для тих, хто зараз замислився над тим, скільки коштуватиме дунайка у майбутньому сезоні, що наступить вже післязавтра.
Діана ГЕРГІНОВА
