Про сорок три «золотих» оселедця, або Чому рибалки з Вилкового хочуть перекрити Дунай
Від 500 до 550 гривень за кілограм – стільки, за свідченнями одеситів, наприкінці лютого в Одесі коштував на Привозі делікатес, який вже давно став візитівкою Вилкового. Йдеться про дунайський оселедець, більш відомий в Україні, та й за її межами, як «дунайка». Журналістам інформаційної агенції «Юг.Today» цими днями в Одесі бувати не доводилося, тому впевнено стверджувати, що це саме так, ми не можемо. Але перевірити ціни в інтернеті нам ніщо не завадило.
Перший же виробник, на сайт якого ми потрапили, саме 28 лютого пропонував дунайку за ціною 425 гривень за кілограм. Тут варто зауважити, що в оголошенні йшлося про малосольну, тобто вже оброблену, рибку. Другою в пошуку стала торгова компанія, яка продавала свіжемороженого оселедця за ціною 350 гривень за той же самий кілограм. Якщо вірити Google, оголошення було розміщене 20 лютого.
Далі ми шукати не стали, а скориставшись інформацією продавців, які вказали, що кілограм – це три-п’ять рибин, порахували ціну одного оселедця. Отже, одна маленька дунаєчка, у залежності від місця продажу та способу кулінарної обробки наприкінці лютого коштувала від 70 до 110 гривень. Ну, не золота рибка, але майже…
А що б ви сказали, якби дізналися про те, що вже 7 березня у самому Вилковому ціна оселедця досягла майже 391 гривні за «голову». Одразу заспокоюємо, це ціна не на місцевому ринку. І взагалі стільки покупцю платити точно не доведеться. А може й не точно…
Але саме стільки, за протоколом Державної екологічної інспекції, має заплатити ТОВ «Вилківський рибзавод», працівники якого у той день вийшли на пробну риболовлю. Впіймані рибалками 43 особини екологи оцінили у 16 800 гривень. Інформацію про інцидент на своїй сторінці в Фейсбук оприлюднив Одеський рибоохоронний патруль.
Реакцію суспільства допис викликав неоднозначну, але ми звернули увагу на один дуже влучний і доречний коментар.
«ТОВ «Вилковський рибзавод» досі не отримав дозвіл на вилов дунайського оселедця?» – запитав чоловік, в профілі якого вказано, що він раніше працював в Українському рибоохоронному патрулі.
Вони нібито контролюючі органи, але поводять себе, як каральні
Те саме запитання, про дозвіл, ми поставили керівниці підприємства Ользі Біловій.
«Я закон не порушила. Є такий Закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Згідно нього, якщо нам за нашим клопотанням у відповідні строки не надали дозвіл і не надали відмову, то клопотання вважається погодженим «за мовчазної згоди»», – пояснила нам своє рішення вивести в той день човни на воду Ольга Вікторівна.
Два човни з чотирма рибалками та виловом у 43 рибини екологи доправили до підприємства «КЛЕСТ-ЛТД», яке розташоване на території Вилківського рибоприймального пункту. Нагадаємо, що саме КЛЕСТ-ЛТД надає державі послуги зі зберігання незаконно-виловлених водних біоресурсів.
«Державна екологічна інспекція склала на нас протокол про те, що ми працювали без дозволу від них. Але фактично ми дотримуємося Закону №7616, в якому чітко наведено перелік документів, які рибалки повинні мати на борту. В цьому переліку дозволу від екоінспекції немає. Там є договір з Держрибагентством та документи про те, що ми виграли лот на добувну діяльність. Ці документи у моїх співробітників були на руках. І знаряддя лову були тільки дозволені законом. Другий протокол на нас склали представники Морської охорони Держприкордонслужби, нібито за те, що мої рибаки перетнули межі дозволеного району плавання. У протоколі вказано, що човни перебували на десятому кілометрі Старостамбульського гирла. А насправді вони були на одинадцятому. Я подаватиму до суду та доводитиму правоту своїх рибалок. Я перевірила координати, які вказані в протоколі. Мої рибалки дозволені межі не перетинали», – розповіла керівниця підприємства.
Про те, що рибалок затримали, Ольга дізналася о 13-й годині. Співробітники зателефонували їй самі. А протоколи про затримання складені о 15:45. Стільки часу чекали на представників Морської охорони.
«І я рибалок привезла до себе на рибоприймальний пункт о 10-й вечора. З першої години дня вони без їжі та води, замерзли… Дружини телефонують, нервують…», – згадує Ольга.
Керівниця підприємства каже, що коли вона потрапила на КЛЕСТ-ЛТД, улову в човнах вже не було. Їй тільки надали опис, згідно якого в одного екіпажу рибалок вилучили 15 рибин, в іншого – 28.
«Риби ще немає, масово вона поки не йде, ще холодно. Це був пробний вихід. Рибалки налаштовували сітки. Це перший день, коли сітками більше згрібається сміття після зими», – пояснює такий більш ніж скромний улов наша співрозмовниця.
Другий екземпляр протоколу в екологів Ольга, за її словами, вимолювала з сьомої до дев’ятої години вечора. На місце події керівниця підприємства викликала поліцію. Тільки після цього їй дозволили забрати своє майно.
«Вони мені сказали – йдіть. Я кажу, а ми не можемо кинути човни. Там двигуни, знаряддя лову. Все це коштує немалих грошей. Зараз ми це залишимо, а завтра нічого не знайдемо. Назад нас супроводжувала водна поліція. Я вимагала, щоб вони це зробили, бо темно, і човни в нас для пересування вночі не пристосовані», – розповідає про те, чим закінчився день, Ольга.
Ми з керівницею «Вилковського рибзаводу» спілкувалися наступного дня після описаних подій – 8 березня. На той момент на промисел підприємство ризикнуло вивести два інших човни. Чим ця історія закінчилася, нам поки невідомо.
«В мене сьогодні вийшло пару човнів… Вони [екологи та прикордонники] цими своїми діями налякали людей. Рибалки їх всіх бояться, ви розумієте. Навіть якщо вони все роблять за законом, вони бояться. Вони бояться зайвий раз проїхати, бо бояться, що заберуть човен. І штрафи дуже великі, а нам їх виписують як? Аби як… Вони залякали народ. В нас зараз Морська охорона, екологічна інспекція, рибінспекція… Вони нібито контролюючі органи, але поводять себе, як каральні. Вони як кати в нас…», – з розпачем каже Ольга.
Попри те, що у назві підприємства, яким керує Ольга Белова, є слово завод, рибу тут не перероблюють. Її реалізують тільки-но виловлену. Так, як і більшість підприємств в місті.
Цей бізнес зі сторони здається дуже простим та вигідним. Адже оселедця не треба ростити та годувати. Тільки сідай на човен і лови. Але мало хто з людей, не пов’язаних з риболовлею, знає, скільки доводиться вкладати, аби щось заробити на «дунайському сріблі». Про це далі в нашій публікації.
Купуючи дунайку, ви маєте ще сплатити за кефаль, або Ще трохи цікавих підрахунків
З якими складнощами цього річ довелося стикнутися рибалкам, що увесь рік чекають сезону дунайки, нашій журналістці розповів керівник ТОВ «Південна Бессарабія», депутат Вилківської міської ради Віталій Вязовський.
«Наша проблему в тому, що у поточному році підняли ціну лотів. Я придбав два лоти, на два свої підприємства, по 160 000 гривень. А повернути собі ці гроші я не можу. Бо реалізувати своє право на вилов природних ресурсів мені не надає можливість департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА», – розповів нам Віталій Іванович.
За його словами, 90 відсотків свого промислу, а може й всі 95, його підприємство здійснює на території Дунайського біосферного заповідника. Тут ми просимо читачів звернути увагу на те, що цей вилов є законним, а на поточний момент вказані акваторії – чи не єдиними доступними для проведення риболовної діяльності. Але до цього ми повернемося пізніше, а поки зупинимося на тому, що являє собою лот на видобування риби.
«У 2023 році держава прийняла закон, у якому передбачила продаж водних біоресурсів у вигляді лотів. Ліміт добичі риби [на окремих територіях] розбили на лоти. В кожному вказаний визначений обсяг риби, кількість знарядь лову та кількість човнів. В лоті, який я придбав за 160 000, усього 12 тонн оселедця. Стільки я маю право виловити, використовуючи 12 човнів. Щоб лот коштував таких захмарних грошей, до нього внесли біля 25 тонн кефалевих. Я таку кількість ніколи не виловлював і не виловлю. Ми намагалися їм довести, що нам така кількість не потрібна. І ми питали, звідки вони беруть ці цифри. Бо вони повинні мати наукове обґрунтування. Наука ніякого підтвердження не надавала. Не знаю, звідки вони це взяли. Вони підняли у три-чотири рази плату за кожен кілограм виловленої риби. І роздули ці лоти до неймовірних розмірів за рахунок кефалевих. Ми їм пояснюємо, що Чорне море закрите, кефаль ми ловити не можемо. Що ви робите? Але, на жаль, ніхто не чує. Всім байдуже…», – жаліється керівник підприємства.
Ми з Віталієм намагалися приблизно порахувати, скільки в собівартісті кожного кілограму виловленого оселедця важать витрати на придбання лоту. Якщо врахувати, що оплата за кефаль, з огляду на обставини, йде в «фонд Посейдона», то за вилов тонни дунайки підприємці сплачують близько тринадцяти тисяч гривень. Тобто тринадцять гривень за кіло.
«Плюс ми сплатили за розробку ліміту, плюс підготовчі видатки, плюс заробітна плата, податки, електроенергія…», – пояснює, з чого складається ціна свіжої риби, Віталій.
До лота також включено інші види водних ресурсів – лящ, сазан, судак. Але її рибалки теж не виловлюють, адже промисел у низов’ї, де вони водяться, зараз не ведеться.
«Ми наразі працюємо у межах міста. Якщо департамент екології дозволить, ми зайдемо на територію заповідника. А взагалі ми купуємо повітря. Минулого року ми вже працювали за лотами. Нам вдалося виловити відсотків шістдесят «викупленого» оселедця. Інших риб – по два-три відсотки. Ми їм пояснюємо, що не можна так підходити до справи. Ви повністю вб’єте підприємництво. До того ж, ринок лотів вони відкрили для усіх бажаючих. Тобто цей ринок у будь-який момент хтось може монополізувати. Вони кажуть, що встановили ліміт в «одні руки». Але ми знаємо, як ці норми оминаються. Поки лоти здебільшого купують місцеві. Але ми вже бачимо, як на ринок заходять інші. У минулому році – одеське підприємство, у цьому – ще якесь не наше», – розповідає про особливості роботи за новими правилами Віталій.
Нам, як і мабуть нашим читачам, стало цікаво, а хто ж контролює, скільки риби виловлюють ті, хто купив лот. Як це взагалі перевіряється.
«Їх – цих контролерів – занадто багато. Це сім чи вісім служб. Починаючи з рибінспекції та екології, та закінчуючи двома прикордонними службами. І той самий Дунайський заповідник слідкує за виловом. Ось зараз департамент екології каже керівництву заповідника, що вони мають до кожного підприємства направити співробітника, який контролюватиме вагу улову. Такого за всю історію роботи в нас не було. Це ледь чи не штатний працівник у нас на підприємстві має бути», – ділиться подробицями робочих буднів наш співрозмовник.
Лоти на вилов риби підприємство придбало десь три тижні тому.
«За законом на промисел ми маємо виходити вже з 1 січня. Але з лотами, з процесами оформлення держава нас затримала. Дунайку ми мали ловити з першого березня. Але почали ми тільки з сьомого. Так, як ми працюємо на території заповідника, 24 січня ми подали документи до департаменту екології. За законом, у департамента є місяць, аби прийняти відносно нас рішення. Це максимальні строки. Мало того, що вони нам не надали відповіді по закінченні місяця. На сьогодні пройшло вже 44 дні. Відповіді ми так і не отримали. Нас запросили до заступника начальника ОВА Андрія Фігеля, але ми не розуміємо нащо. Ми, згідно законодавства, подали до ЦНАПу два документи – клопотання та ліміт. Більше вони від нас нічого вимагати не мають. Наша Дунайська асоціація на зустріч їхати відмовилася. Ми вважаємо це тиском на бізнес», – пояснив нам Віталій Іванович, додавши, що працювати підприємство 7 березня почало за вказаної у законодавстві «мовчазної згоди».
Ми зробили невеликий відступ від лотів та дозволів і попросили Віталія розповісти читачам про сам вилов оселедця. Зокрема, про те, чому цей період є обмеженим у часі, і чи не може вийти так, що рибалки взагалі виловлять усього оселедця в річці.
«На території України дунайка не нереститься, ікру вона відкладає у верхів’ї Дунаю. Кожна особина робить це раз на чотири роки. Для цього риба йде у верхів’я ріки. Після нересту 90 відсотків просто гине. Поодинокі особини, які все ж повертаються назад, їх їсти неможливо. Там шкіра та кістки. Ми ловимо дунайку в той час, коли вона тільки йде до місць нересту. І не тільки ми, ловлять і в Ізмаїлі, і в Рені, і в Кілії. Але ж все одно виловити всю неможливо. Та й ловимо ми зараз тільки вдень. А ще існує період, коли діє державна заборона на вилов. Діє вона протягом десяти днів, які визначають фахівці-іхтіологи відповідних служб та погоджують у Дунайському біосферному заповіднику. Як правило, цей період припадає на Великдень», – поділився цікавими фактами підприємець.
Ловити дунайку дозволено до 25 червня. Але активно йде вона в березні та квітні. В травні вилов різко зменшується, і в червні її практично вже немає. Якщо зима затягується, процес нересту теж переноситься на більш пізній період. Адже ікру оселедець відкладає тільки, коли вода прогріється до певної температури. Якщо весна рання – навпаки.
«Цього року її можна було ловити вже з 1 березня. Те, що дунайка, виловлена бракон’єрами, на одеських прилавках була вже в середині лютого, підтверджує, що вона «рано пішла». Так ось, вся ця риба до 1 березня виловлювалася незаконно», – розкриває таємницю появи на ринку делікатесу за космічними цінами Віталій.
Віталій Іванович обурений затриманням рибаків, які відбулися того дня. Каже, що проводилося воно з порушеннями.
«Я більш ніж впевнений, що суд буде на стороні Ольги Вікторовни. Вони сім годин тримали людей на холоді. А на оформлення адміністративних матеріалів їм надається три години. Ми неодноразово їм казали, що оформлюйте протоколи та відпускайте людей. І ми будемо оскаржувати затримання в суді», – висловлює свою думку керівник підприємства.
Щодо дозволу від екологів, через який і стався конфлікт, Віталій каже, що його і не дадуть. І він навіть знає причину, яка фігуруватиме у відмові.
«Вони кажуть, що ми маємо надати їм обґрунтування щодо необхідності вилову. А цей документ процедурою подачі клопотання не передбачений. І, по-друге, вони кажуть, що ми не надали звітність до департаменту екології за 23-й рік. Всі не надали, тільки якесь одне нове підприємство. А цю звітність ми всі їм надсилали електронною поштою. Отримали вони чи ні, ми не знаємо. Але ми продублювали ці листи. Але у будь-якому випадку ненадання звітності не є причиною для відмови у наданні дозволу», – пояснює підприємець.
У минулому році за лот у чотирнадцять човнів Віталій заплатив 37 000 гривень. У цьому, як ми вказали вище, ціна лота зросла до 160 000, а кількість човнів, навпаки, зменшилася.
«Дайте мені право реалізувати цей лот! Є закон! Виконуйте закон, і ми його виконуватимемо. І все!», – закликає чиновників Віталій.
За його словами, якщо проблему не буде вирішена, рибалки налаштовані перекривати Дунай. Захід обіцяють транслювати в соцмережах. І коли це побачать з іноземних суден, кажуть рибалки, тоді хай чиновники доповідають президенту, чому так відбувається.
Коли в країні йде війна, так випускати ресурс – це божевілля
Лоти з неіснуючими кефалевими на Prozorro Дунайська асоціація риболовецьких господарств двічі бойкотувала. Але враховуючи, що оселедець ось-ось мав піти, в морі його вже було багато, і температура води була висока, рибалки були змушені їх викупити. Про це нашій журналістці розповів керівник Дунайського біосферного заповіднику Олександр Волошкевич.
«В нас завжди щорічно виловлювали десь шість тонн кефалі. І раптом Агенція рибного господарства «малює» шістсот тонн кефалі. Такої риби тут ніколи не було. І морське узбережжя недоступне через військовий стан. Тож в кожний лот закидано по двадцять тонн цієї неіснуючої кефалі», – пояснив суть проблеми фахівець.
Дозволи, каже Олександр Миколайович, екологи весь час затримують. І не тільки на рибу. На очерет, наприклад, теж.
«Вони чекали, місяць, більше… І тут раптом пішов оселедець, вже там і румуни ловлять, і в межах міста ловлять. А в заповіднику департамент екології дозвіл не надає. І коли настав вже 41-й день з моменту подачі документів, вони, попередивши голову Ізмаїльської районної державної адміністрації, вийшли на воду. І ось рибалок затримали…», – поділився спостереженнями керівник заповідника.
Олександр Миколайович пояснює поведінку рибалок тим, що вони просто не дочекалися якихось сприяючих роботі дій від влади.
«Вони [підприємці] чекали допомоги з лотами від влади, чекали, що викинуть ці неіснуючі лоти, а дочекалися ось… що ніякого дозволу немає. В цьому році сімдесят відсотків території недоступно. Через військові обмеження не можна косити очерет, у нас повністю припинений туризм… І чекали-чекали цю рибу, і дочекалися…», – констатує наш співрозмовник.
Керівник заповіднику каже, що вони вже видали рибалкам, що хочуть працювати на його території, 180 перепусток. А всього на риболовлю планують вийти три сотні рибалок.
«На все Вилкове, де там живе тисяч шість людей, лишилося триста рибалок. Вони цього сезону чекали весь рік. І ось таке трапилось», – озвучує весь розпач місцевих керівник заповіднику.
Він теж зауважує, що оселедець ловитиметься близько двох місяців. А далі риби тут просто не буде.
«Раніше, коли не було таких кліматичних змін, дунайка тут затримувалася до червня. А зараз березень-квітень, і все. Це ж не те, що, наприклад, ліс. Що його не зрубав сьогодні, то зрубаєш завтра. Вона йде вверх по Дунаю. Там її виловлюють болгари та румуни. І коли в Україні йде війна, а ресурс йде за її межі, це якась… божевільня», – ще раз намагається достукатися до чиновників Олександр Волошкевич.
Діана ГЕРГІНОВА
