18-річний воїн врятував життя поранених побратимів і вивів з напівоточення свій розрахунок, а також бійців інших підрозділів
Владислав Степанчук народився 29 січня 2006 року. У 2023 році вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. У квітні 2024 року Владислав долучився до новоствореного відділення вогневої підтримки (105-мм гармати) відділу силової підтримки «Меджибіж» (з місцем дислокації н.п. Шрубків). Про подвиг Владислава розповіли у Державній прикордонній службі України, передає видання «Південь сьогодні».
Свій перший бойовий досвід юний військовослужбовець здобув 29 квітня 2024 року під час облаштування вогневих позицій на ділянці українсько-російського кордону в межах ділянки відповідальності 5 прикордонного загону. Ворог за допомогою розвідувальних безпілотних літальних апаратів встановив активність нашого угрупування, а саме підвіз важкого озброєння. Протягом однієї години по основних вогневих позиціях розпочався комбінований ворожий обстріл із застосування артилерійських систем та ударних безпілотних літальних апаратів «Ланцет». Солдат Владислав Степанчук, якому було лише 18 років, задля збереження вогневої спроможності свого підрозділу кинувся рятувати від пошкоджень та знищення 105-мм гармату М101 перемістивши її на облаштовані запасні позиції.
У зв’язку з бойовими діями та активним просуванням наших військ у глибину ворожої території «Курської операції», розрахунок Владислава постійно змінював місце дислокації та займав передову позицію постійно змінюючи лінії наступу, що сприяло швидкій адаптації до роботи в обмежених можливостях та швидкозмінній обстановці.
10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання з вогневого ураження противника на території російської федерації було здійснено прорив сил противника в тил українських підрозділів. Розрахунок, до складу якого входив юний військовослужбовець, потрапив разом з суміжними підрозділами в напівоточення. Зв’язок з пунктом управління частково був втрачений. Під час бойового зіткнення з противником начальник розрахунку та навідник отримали поранення різних ступенів важкості. Маючи навики з надання першої домедичної допомоги, солдат Владислав Степанчук зупинив критичні кровотечі та підготував поранених побратимів до евакуації.
Після надання побратимам допомоги, юний прикордонник, розуміючи всі ризики та загрози потрапити до полону або бути знищеними взяв командування розрахунком на себе. Так, отримавши за допомогою безпілотного літального апарату перепрограмовану переносну радіостанцію, ним було відновлено зв’язок з центром управління. Після отриманого наказу від старшого начальника про зайняття запасних позицій, солдат Владислав Степанчук розробив маршрут виходу на запасні вогневі позиції.
Під час відходу солдат Степанчук зустрів військовослужбовців 15 мобільного прикордонного загону та бійців 54 окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Військовослужбовці суміжних підрозділів були без зв’язку та дезорієнтовані на місцевості, запаси боєприпасів були вичерпані, бійці не орієнтувалися в обстановці, яка склалася. Враховуючи наявну інформацію про обстановку на зазначеній ділянці, Владислав Степанчук прийняв вольове рішення та взяв повну відповідальність щодо виводу військовослужбовців зі своїм розрахунком. Відхід на запасні позиції тривав майже 4 години і супроводжувався стрілецьким боєм з супротивником.
Після важкого і тривалого бою, юному солдату Владиславу Степанчуку вдалося прорвати лінію напівоточення та передислокувати підлеглих військовослужбовців на запасні вогневі позиції, які знаходилися на підконтрольній нашим силам оборони території, цим самим зберіг життя особовому складу.
Під час виконання даного бойового завдання, не дивлячись на юнацький вік, військовослужбовець проявив себе надзвичайно мужнім, відважним, воїном і захисником, продемонстрував високу майстерність та професійність, своїми діями зумів зберегти життя та здоров’я 21 військовослужбовцю, з яких двоє мали важкі поранення. В подальшому після виходу з напівоточення Владислав Степанчук організував евакуацію поранених побратимів до стабілізаційного пункту. 17 жовтня 2024 року він повернувся із зони ведення активних бойових дій до постійного місця дислокації відділу силової підтримки «Меджибіж».
Указом Президента України від 26 лютого 2025 року № 124/2025 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові солдату Владиславу Степанчуку присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
