Цікава арифметика та географія від Укрпошти, або Чому жителі громади у Білгород-Дністровському районі залишаються без послуг поштового оператора
Від центру Маразліївської громади – села Маразліївка до Широкого 17 кілометрів. Проте всезнаючий Google каже, що їхати туди цілих 30 хвилин. До іншого села – Олексіївки – трохи більше трьох кілометрів й усього 7 хвилин. Але це за умови, що у вас є власне авто. Якщо ж ні, то можете самі порахувати скільки потрібно буде їхати на велосипеді чи йти пішки, враховуючи вашу середню швидкість. А тепер уявіть, що цю відстань потрібно пройти літній людині. Нехай і меншу з вказаних двох. Спитаєте навіщо? А щоб пенсію отримати. Як вам таке?
До редакції інформаційної агенції «Юг.Today» звернулися керівниці одразу трьох відділень Укрпошти, які нещодавно стикнулися з черговою реорганізацією, а точніше з черговим скороченням кадрів на підприємстві. Як ви вже здогадалися, йдеться про відділення, розташовані в селах Маразліївка, Олексіївка та Широке. Ситуації в усіх трьох селах багато в чому схожі, але є й те, що їх відрізняє. Проте в усіх випадках є люди, які залишаються без роботи, та їхні односельці, які втрачають можливість отримувати послуги поштового оператора.
МАРАЗЛІЇВКА
Отже розпочнемо з адмінцентру громади – села Маразліївка. З вересня минулого року відділенням Укрпошти тут керує Оксана Ткаченко. Крім неї, у відділенні була ще одна працівниця – листоноша. Удвох жінки обслуговували саму Маразліївку, яка складається з трьох вулиць протяжністю приблизно в сім кілометрів кожна та кількох «бужків» – невеликих вуличок, які знаходяться за селом. А ще – Полянку та Романівку. До першої їхати майже три кілометри, до другої – сім з половиною.
«Людей там небагато, але там є пенсіонери, яких ми обслуговуємо. Родичів, які б могли прийти за виплатами до відділення, в них немає. Добираємося, як можемо. Буває, що листоноша не може доїхати велосипедом. Тоді я їду на власному мопеді. Ніхто мені, звісно, за це не доплачує, бензин не компенсує», – окреслює «фронт роботи» відділення Оксана.
І зауважує, що так було до кінця травня. Хоч і важко, але удвох все виходило. Листоноша розносила пенсії, платіжки, газети та кореспонденцію, а також приносила бажаючім деякі продукти та товари першої необхідності, які продаються у відділені. Оксана ж працювала на своєму робочому місці.
«У нас центр громади, у нас сплачують всі платежі – реєстрації, податки, штрафи… Ми приймаємо платежі за харчування в школах Олексіївки та Широкого, адже у нашому селі школу закрили, і діти їздять на навчання: одні – до одного села, інші – до іншого. Приймаємо платежі за дитячий садок. Виходить 40-50 платежів за день», – ділиться наша співрозмовниця.
Наприкінці травня Оксані зателефонував керівник і сказав, щоб її підлегла підписала заяву, бланк якої надіслано електронкою. Це була заява на звільнення, при чому «за власним бажанням».
«Я їх вмовила оформити звільнення за згодою сторін, щоб дівчина хоча б могла отримувати допомогу в центрі зайнятості. В неї четверо дітей, вона ж має якось далі жити. Вона всю зиму так важко відпрацювала, і тут її фактично викинули. Образливо, до сліз… Мені теж дали підписати заяву, про переведення на якусь іншу посаду. Раніше я працювала на 0,8 ставки начальника відділення. Вірите, я навіть не знаю, що я підписала. Я тільки спитала, чи не зменшиться в мене через це зарплата, мені пообіцяли, що ні…», – згадує події того дня Оксана.
З першого червня Оксана Ткаченко – і керівник відділення, і листоноша. І працює за новим графіком – три рази на тиждень.
«Але роботи ж менше не стало. Графік в мене з восьми, а я о пів на восьму вже на роботі. Працювати маю до двох. Але так не виходить, бо люди йдуть. Людей ж менше не стало. Буває таке, що я до восьмої вечора не можу піти з пошти. Розносити газети і іншу кореспонденцію я просто не встигаю. Роблю це у свої вихідні. Це газети, платіжки, коли ж приходить пенсія, я маю це робити день у день. А зарплату мені урізали ледь не вполовину. Ось два дні тому прийшла зарплата, і я просто в шоці…», – розповідає про свою роботу після «покращення» жінка.
Приміщення, в якому працює відділення, надає громада. За світло, інтернет теж платить громада. Техніку теж купувала Маразліївська сільська рада. Навіть зламані двері у відділенні ремонтували працівники громади. Замок Оксана купувала за свої гроші. Зі своєї ж кишені вона сплачує за заправку картриджів.
На додачу до нових обов’язків Оксана зараз має обійти все село, записати, в яких будинках живуть люди, а в яких – ні, де є поштові ящики, а де – немає, в якому вони стані та чи легко до них дістатися.
«Як мені це зробити і коли? А вони кожен день нагадуть…» – дивується Оксана.
Пенсіонерів, які отримують пенсії у відділенні, 133 людини. Зараз до керівниці з питанням, чи можуть вони теж отримувати виплати тут, звертаються і жителі Широкого. Але про це вже в наступній частині.
ШИРОКЕ
З серпня минулого року у поштовому відділенні Широкого працює одна-єдина співробітниця – Ірина Мудряк. Повернути звільнену тоді листоношу обіцяли, «якщо будуть нормальні показники».
«Хоч я і працювала сама, але план завжди робила на сто відсотків. І товар, і ті самі посилки. В нас люди платять за харчування в школі, сплачують інші платежі. І не тільки наші жителі. В нас тут поруч є Долинівка, є Мар’янівка… Їхні відділення позакривали ще роки два тому. Тому вони теж у нас все сплачують. Тож роботи вистачає. Але співробітницю мені так і не повернули», – розповідає жінка.
Відділення у Широкому, так само, як і в Маразліївці, утримує громада. Світло, інтернет, нові вікна та двері, обігрівач – все це витрати Маразліївської сільської ради. Укрпошта надала тільки техніку. Ну і платить Ірині зарплату. Точніше, як виходить з нашої подальшої розмови, платила саме по вчорашній день – 26 червня.
З 1 червня село обслуговує пересувне відділення. А Ірина… Ірина сама не знає, в якому статусі вона перебуває. Але заробітну плату за 26 днів червня їй обіцяли виплатити. Тож вчора мали звільнити.
«Люди стоять у цю спеку в черзі, сваряться. Співробітників, які працюють у пересувному відділенні, я теж розумію. Їм дуже тяжко. Вони приїхали, подивилися по списках, кому чого видати… Когось пропустили. Та людина, що стояла у черзі, пішла додому. Вони знайшли те, що не видали, просять мене зателефонувати клієнту. Людина знов у цю спеку йде назад, той пенсіонер… Поки не видадуть пенсії, не беруть платежі. Людям доводиться знов в окрему чергу ставати. У нас вони спокійно сиділи собі у відділенні, чекали своєї черги. А тут… Посилки, привезені до села, катаються по два тижні. Працівники не розуміють, як людей знайти. Звертаються до мене, щоб допомогла відшукати отримувачів… Жінка відправила три посилки в Дніпро, дві доїхали, а одна ні. Жінка просить мене знайти номер відправлення, а вони кажуть, «ми їх ніде не фіксуємо». І як тепер людині відшукати свої речі?.. Мене просять, «давай будемо щось робити». Ми написали клопотання на Київ, на Одесу, але відповідей нам так ніхто і не надав», – ділиться спостереженнями вже колишня керівниця відділення.
Ірина каже, що після того, як їй повідомили про закриття відділення, за технікою до нього приїздила менеджерка Укрпошти. Але селяни її навіть у приміщення не впустили.
«Всі питали, чому відділення закривається. Але єдине, що вона могла відповісти, це «скорочення», – згадує події того дня Ірина.
Жителів в Широкому не дуже багато, усього 980 людей. З них 122 пенсіонери. Але тут чотири великі вулиці, протяжністю кілометрів з чотири кожна, та шість маленьких. Проте закриття відділення представники Укрпошти пояснюють керівництву громади маленьким навантаженням. А ще невиконанням плану, хоча наша співрозмовниця стверджує протилежне.
До речі, Ірина розповідає, що якраз пенсіонерів вона свого часу вмовляла, аби ті переводили свої пенсії на відділення. Тепер вони знов хочуть повертатися до банку. Але проблема в тому, що відділення банку в громаді взагалі немає, треба їхати до райцентру. Тож деякі розглядають варіант переведення своєї пенсії до Маразліївського відділення Укрпошти. Проте теж не поспішають це робити, бо бояться, що його можуть так само закрити.
ОЛЕКСІЇВКА
Два роки тому Олена Білоус працювала у Олексіївському відділенні Укрпошти листоношою. Тоді їй запропонували посаду керівниці. На відділенні встановили комп’ютер, а на посаду листоноші взяли іншу людину. Працювали жінки п’ять днів на тиждень, але на неповну ставку.
Десь в середині травня керівництво повідомило Олені про те, що її переводять на триденний робочий тиждень. А ось щодо листоноші, то виникла дуже цікава ситуація. На відміну від її колеги з Маразліївки, жінку не скоротили. Але як вона зараз працює, ні вона, ні її керівниця достеменно не знають.
«Менеджерка, яка приїхала за два тижні до кінця травня, пояснила, що листоноша підпадає під «усунення» на три місяці. Я почала вимагати пояснити, що це за стаття така. У мене людина працює відмінно, до неї ніяких претензій немає. Я розумію поняття «скорочення», людину скорочують і вона починає отримувати виплати в центрі зайнятості. А тут «усунення» на тих умовах, що вона працюватиме один раз на тиждень, але не матиме справу з грошима. І отримуватиме за це 0,3 ставки», – розповідає нам про те, у який спосіб Укрпошта бажає звільнити співробітника.
Проте на сьогоднішній день ніякого наказу ні про скорочення, ні про «усунення» листоноші немає. У відділі кадрів кажуть, що людину табелюватимуть і «нехай вона працює», як і працювала раніше – на 0,7 ставки.
Олена каже, що під час візиту до відділення менеджерка запропонувала їй нові умови роботи: 0,7 ставки начальника, 0,5 ставки листоноші та 0,3 ставки оператора.
«Я не хочу цих грошей. Бо фронт роботи фізично дуже важкий. Село велике. Я сама працювала півроку і мені було дуже важко. В селі проживають 1680 людей. З них 126 пенсіонерів», – пояснює жінка.
Наша співрозмовниця каже, що план підписки на періодичні видання вона виконує на 80 відсотків, на сто ніяк не виходить. А ось прийом платежів їй вдалося збільшити дуже суттєво. Проте констатує, що навіть стовідсоткове виконання планів не гарантує подальшої роботи відділення. І наводить приклад своєї колеги з Широкого, яка виконувала абсолютно всі показники, а зараз залишилася без роботи.
В Олексіївці, як і в Маразліївці та Широкому, всі витрати, пов’язані з роботою відділення, несе громада.
Проте всіляко підтримують роботу відділення не тільки чиновники. Переводять сюди свої пенсії багато пенсіонерів, адже зняти гроші з картки можна тільки в місті, а дорога туди коштує 90 гривень. На відділення Укрпошти селяни намагаються замовляти більшість посилок, хоч і є альтернатива у вигляді пункту видачі «Нової пошти». Так, сюди відправлення йдуть довше, але все ж коштують дешевше. Проте, на думку керівництва національного поштового оператора цього недостатньо.
Наприкінці нашої розмови Олена розповіла нам ще дещо цікаве. Виявляється, що листоношу у Олексіївці не можуть скоротити, бо їй пропонують іншу роботу – працювати листоношою у Молозі та Випасному. Відстань до цих населених пунктів ми перевірили за допомогою Google Maps. Олексіївка-Молога – 27 кілометрів, Олесіївка-Випасне – 25 кілометрів. Цікаво, на яких умовах топ-менеджери компанії погодилися б їздити на роботу в населений пункт на такій відстані від місця проживання. А головне, яким видом транспорту? Точно не велосипедом. Але щось про автомобіль для листоноші ми ніде не чули.
І наостанок три вислови наших співрозмовниць, які, на нашу думку, дуже чітко висвітлюють ставлення керівництва Укрпошти до власних співробітників та клієнтів не тільки в Маразліївській, але й ще в інших маленьких громадах в Україні.
Оксана Ткаченко: «Я працюю з вересня, за цей час вже змінюється другий менеджер, кажуть, що й ця, що зараз працює, теж планує звільнитися».
Ірина Мудряк: «На друге півріччя я повиписувала людям газети. А хто їх тепер буде возити? Пересувне відділення газети не роздає. Вони тепер питають, «а де ми будемо газети шукати?». А я кажу: я не знаю…».
Олена Білоус: «Хоч би один з Києва сюди приїхав. Я його сама повожу по селу і покажу, як працювати…».
Діана ГЕРГІНОВА
