Журналіст французького видання Le Monde про свої враження від України та, зокрема, півдня Одещини

На минулих вихідних південь Одещини відвідали журналісти впливового французького видання Le Monde – журналіст Олів’є Трюк та фотокореспондент Андріан Вотье. Ми вирішили скористатися нагодою та для читачів видання “Юг.Today” запитали у Олів’є Трюка про ставлення пересічних європейських платників податків до необхідністі допомоги нашій країні та до прагнення українського народу стати членом Євросоюзу. Також нас цікавили враження французького журналіста про південь Одещини та про людей, які тут проживають.

– Олів’є, ви вперше в Україні?

– Так, в Україні я вперше.

– Де саме ви побували?

– Ми були в багатьох місцях. Спочатку я приїхав до Києва, потім ми були в Чернігівській області, далі поїхали в Умань, були в Одесі, Сараті, Ізмаїлі, Рені, Орлівці.

– Які у вас враження від нашої країни?

– Після того, як в лютому почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, всі європейці дуже вражені тим, що відбувається і як українці захищають себе. Я про це багато думав перед тим, як їхати. Ми всі вболіваємо за Україну та співпереживаємо вашому народу. Але не всі в Європі розуміють, що ця війна зачіпає абсолютно всю країну.

Я заїхав в Україну автобусом з території Польщі. Від кордону їхав 10 годин. Я не побачив нічого пов’язаного з війною. Я не відчував війну, тому що все, що я бачив, це постери на військову тематику та блокпости. А люди живуть своїм звичайним життям. На перший погляд враження, що в Україні йде війна, не виникає. Але це неправильне враження, ми ж не розуміємо, що у людей відбувається в головах. Але як тільки я почав говорити з людьми, зрозумів, що насправді війна всередині кожної людини, вона скрізь.

– Народ України дуже вдячний західним партнерам за допомогу нашій країні. Як відносяться платники податків Франції до того, що Україна потребує їх підтримки у вигляді зброї, а також гуманітарної та фінансової допомоги?

– Я не можу сказати, що абсолютно всі, але більшість людей в Європі розуміють, що Україна потребує допомоги і що це коштує грошей. Але, звичайно, є дискусії. В Західній Європі також є безробітні, або люди з невисокими доходами. Звичайно їх турбує, чи зможе держава їм і надалі допомагати. Але якщо брати вищий політичний рівень – уряди країн, то звичайно, що вони допомагають і будуть допомагати Україні. Головний виклик – це час. Ніхто не знає, як довго триватиме ця війна, як довго Україна потребуватиме підтримки.

Нас чекає важка зима. Рахунки за комунальні послуги вже зросли. Саме тому у Франції є спеціальні програми – людям, які не можуть оплачувати рахунки за комунальні послуги, держава допомагає їх сплачувати.

– Але все-таки люди розуміють, що Перемога України в цій війні – це гарантія безпеки всієї Європи?

– Це дуже хороше запитання. Я француз, але зараз я живу в Швеції. Я багато разів був у країнах Балтії. І звичайно в балтійських країнах і в Швеції люди чудово це розуміють. Мабуть по-іншому у Франції. Вона знаходиться на більшій відстані від росії та України, і люди не так відчувають небезпеку як балтійські країни чи Швеція. Французи можуть бути далекими від цього.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я в той час по роботі був у Латвії. Не можна було не звернути увагу на те, що досить молоді люди почали масово записуватися в формування по захисту своєї країни (по аналогії з територіальною обороною в Україні – Авт.). Це було в усіх балтійських країнах, а також в Швеції. Але цього не можна сказати про Францію – нічого подібного там не відбувається.

– Як люди у Європі відносяться до того, що Україна хоче вступити в Євросоюз і вже зробила серйозні кроки для цього?

– Я не можу говорити за всіх пересічних громадян Європи, скажу свою особисту думку. Протягом часу, що я знаходжуся тут, у мене склалося відчуття, що Україна вже є частиною Європи. Я в Україні не був раніше і не так довго тут знаходжуся, але я явно відчуваю, що українці такі самі, як мешканці Євросоюзу. Я бачу, що Україна дивиться в бік Європи, а не в бік росії, що, я допускаю, було частково в якихось регіонах до лютого. Ви повинні розуміти, що українці зараз є джерелом натхнення для багатьох європейців.

– Олів’є, ви побували у Сараті, Ізмаїлі, Рені, Орлівці. Яке у вас враження від півдня Одещини?

– Я закоханий в Бесарабію! Я народився на півдні Франції. Види півдня Одещини дуже нагадують мою малу батьківщину. Це той самий стиль життя, ті самі продукти, які ви вживаєте, це все дуже схоже. Можливо мені пощастило, але всі ті люди, з якими мені доводилося спілкуватися, були зі мною дуже люб’язними та чемними. Не всі хотіли зі мною говорити, як з журналістом, і це нормально. Але більшість були вдячні, що журналіст приїхав висвітлювати питання, пов’язані з Україною. Це було очевидно і дуже зворушливо.

Ми були в Ізмаїлі на базарі, і люди, яких я розпитував про їхнє життя після повномасштабного вторгнення, подарували нам вино та молоко. Це було несподівано і дуже вразило.

Я не знаю, як складеться, але в мене вже є бажання повернутися через кілька місяців, щоб продовжити тему, що я висвітлюю, а також подивитися, як живуть українці. Я думаю, що я повернуся.

Альона ХОДАРЧЕНКО