Завдяки волонтерам захисник з Білгорода-Дністровського, який втратив ноги на фронті, їде на реабілітацію
Аккерманець Іван Слободенюк добровільно мобілізувався до лав ЗСУ навесні цього року. Разом з другом він пройшов відбір до десантно-штурмових війск та поїхав з великою групою найкращіх бійців на тренування до Великобританії. Після повернення в Україну став до служби у складі 25-ї бригади Десантно-штурмових військ, які боронять нашу країну на «нулі».
На початку серпня під час бойових дій під Лиманом Іван втратив обидві ноги вище колін.
Відео, на якому хлопець знаходиться у госпіталі у Львові, побачила на сторінці його мами Лариси Скаленко сусідка Любава Відзовська-Гунченко.
«Від шоку просто не було слів…
Іван дуже пишається тим, що його взяли саме до штурмовиків…
Боєць неодноразово приймав участь в обороні позиції, яку штурмували рашисти та одночасно заливали артою. Ворогів кожного разу було відбито.
В той день Івану Слободенюку доручили допомогти з вивозом поранених побратимів, але його самого накрило з мінометів…
Згадує, як почув про себе, коли під шаром глини прийшов до тями після контузії – «ти 200…»
«Ні, я 300!», – вперто відповів Іван.
Та вижив! Не зачинив очей навіть під дією препаратів бо боявся заснути назавжди. Думав, що скажуть мамі?..» – розповідає Любава.
Іван переніс безкінечну перевозку до стабпункту та важку операцію в Харкові. Його ледь вмовили подзвонити матері та сказати про втрату ніг.
Зараз він у Львові на лікуванні. Мама, звісно, поряд. Іван мріє на своих «ногах» дійти до квіткового ринку та купити їй квіти, бо ж все одно немає рівного по значенню дарунка, якщо говорити про любов та турботу.
Але до цього моменту дуже багато часу піде на відновлення, моральне та фізичне.
«Протезування в Україні та за кордоном зараз на височенному рівні. Мої друзі та друзі друзів вже почали розмови й про те, де краще буде Івану його зробити.
Але треба спочатку хлопцю навчитися заново жити!
В госпіталі – тільки інвалідні каталки та візки власне самого госпіталя.
А як хотілось йому, мабуть, хоч на годину залишити ті стіни, де тільки біль, знеболення та важкі перев’язки. Погуляти по місту кави, вдихнути літо, що проходить. Зрозуміти, як жити далі. Нашому бійцю потрібен, для початку, у госпіталі свій візок», – продовжує розповідь жінка.
Допомогти знайти потрібний засіб пересування вона попросила своїх друзів.
«Менше тижня знадобилося Олена Гавві, Натальї Катерининій та тим помічникам у Львові, яких я знаю (Богдан Паращук), та яких не знаю, але неймовірно вдячна, щоб знайти та привезти у госпіталь комфортний візок від німецьких виробників.
А зранку Іван з мамою приміряли його та одразу вирушили гуляти по Львову, шукати затишне кафе!
Мама зробила це фото», – поділилася новиною Любава.
Жінка каже, що Іван шкодує про те, що не зможе повернутися до бригади. Він рветься назад.
«Ворог має піти з наших земель…», – говорить боєць.
А мама Івана просто щаслива через те, що син має зручний «транспорт» та посміхається. Що він живий, та ласує з нею морозивом в кафе.
«Вона сказала «дякую» мільйони разів. Не повинна.
То ми повинні сказати їм це «дякую»! Повернути реальним піклуванням, повагою, та робити все від нас можливе для ЗСУ, бойових медиків, надійних волонтерів, дружин військових, що скрізь волонтери також, та знайомих сімей, як ця», – впевнена Любава.
Пізніше авторка повідомила, що Іван на новому візку вже їде потягом на реабілітацію до Мукачева.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
