Замість увіковічення пам’яті загиблих героїв майстер-клас з ботаніки: топонімічна мапа Ізмаїла продовжує виглядати недолуго
На топонімічній мапі Ізмаїла до сьогодні продовжують залишатися семантично нейтральні та з плином часу навіть безглузді назви вулиць та провулків, які не увійшли до минулорічного потужного процесу дерусифікації.
Журналіст інформаційної агенції «Юг.Today», гортаючи сторінки книги “Вулиці Ізмаїла: історія та сучасність”, колективне авторство якої належить Лілії Циганенко, Вікторові Дроздову та Антоніні Дорошевій, нарахувала кілька десятків подібних топонімічних об’єктів. Зупинимося на деяких з них детальніше, наводячи пояснення найменувань з вищезгадуваного видання.
Першою до нашого переліку увійшла вулиця Абрикосова, що знаходиться перпендикулярно колишній вулиці Тимошенко в передмісті. Таку назву вона отримала ще в далекому 1993 році. Варто зазначити, що вулиці з подібними назвами вже існують в Запоріжжі, Миколаєві та Одесі. А ізмаїльська вулиця отримала таку назву через розповсюджене на півдні України абрикосове дерево, батьківщиною якого є Китай. Інше питання, чи дійсно на цій вулиці є абрикосові сади.
Далі ми звернули увагу на дуже позитивну вулицю — Веселу. Назва вулиці, в якій міститься позитивне емоційне забарвлення, запропоноване її мешканцям у лютому 1989 року. На нашу думку, знову відіграв оригінальний підхід радянської влади до процесу перейменування.
До плодово-ягідних долучається вулиця Виноградна. Автори книги “Вулиці Ізмаїла: історія та сучасність” стверджують, що “смачна” назва вулиці пов’язана саме з кліматичними особливостями Бессарабії. Наш регіон завдяки теплому клімату, довгому вегетаційному періоду, підходить для вирощування виноградників. Давньогрецький історик та географ Страбон засвідчував, що ще племена гетів, що мешкали в Південній Бессарабії, вирощували тут виноград. Зауважимо, що до 1943 року вулиця Виноградна була Польовою. А за радянських часів на півдні Одещини заявилося не тільки чимало вулиць Виноградних, але й сіл з подібною морфемікою, бо ж “тут вирощують виноград”.
До того ж списку належить вулиця Вишнева, бо ж подібні найменування дуже часто зустрічаються на півдні України. А вишня — одне з найпоширеніших дерев в регіоні. Ця вулиця розміщена перпендикулярно колишній вулиці Рєпіна. До 1957 року ця вулиця позначалася як провулок Вишневий, а з 1961 року отримала статус вулиці. Проте “садок вишневий коло хати” є по всій Україні. Чи варто було так називати й вулицю Ізмаїла, питання залишається відкритим.
Враховуючи те, що Ізмаїл — зелене місто, дивно звучить назва для вулиці — Зелена, бо ж виникає сумнів, що на ній більше рослинності, ніж в інших частинах столиці Придунав’я. Автори видання наголошують, що вулиці з аналогічною назвою розповсюджені майже в усіх містах України.
Вулиця Зелена в Ізмаїлі є невеличкою, знаходиться в районі Копаної Балки. Поміж вулиць Зелена та колишньої Нахімова на мапі Ізмаїла розташований провулок Зелений. Його конструкція дуже цікава, хоча вельми заплутана. Провулок переривається в трьох місцях, при цьому утворюючи своєрідне кільце. Він об’єднує три вулиці: Зелену, колишню Нахімова та Веселу.
Як відомо, Ізмаїл прикрашають цілі каштанові алеї, особливо це помітно на проспекті Миру. З цього приводу в місті є й Каштановий провулок. Більш безглуздо виглядають на мапі міста вулиця Горіхова, що розташована в південно-східній частині міста, чи вулиця Сиренева ( навіть не перекладена на українську- Бузкова), що простягається в передмісті паралельно вулиці Гудзовській.
Доволі моторошною є причина назви вулиці Тихої. У виданні “Вулиці Ізмаїла: історія та сучасність” вказано, що тут розташоване кладовище, а на розі колишньої вулиці Пушкіна — Свято-Вознесенська церква. Стан спокою та тиші, що притаманний цій поховальній зоні, і стало причиною виникнення цього найменування.
Ще однією нейтральною з точки зору семантики є вулиця Топольна. Як зрозуміло, вона отримала свою назву від доволі невибагливого та швидкоростучого дерева — тополі. До речі, як стверджують автори видання, до сьогодні в Ізмаїлі збереглася одна біла тополя, яку посадили ще в ХІХ столітті.
І в кінці хочемо навести невибагливі назви двох провулків — Квітковий та Яблуневий. Перший провулок розташований у східній частині міста, розпочинається від вулиці Курчатова, а закінчується глухим кутом. До 1963 року він носив назву “1-го Кузнечного переулка”. Другий провулок бере свій початок з вулиці Ярослава Мудрого, перетинає вулицю Гончарова та обривається, не доходячи до вулиці Єдності.
Варто нагадати міській владі, що в топонімічній карті Ізмаїла для нащадків повинен проводитися не майстер-клас з ботаніки чи психології, а екскурс в історію. Оскільки топонімічні особливості вулиць — це глибока ментальність міста. І хочеться погодитися з тими істориками та краєзнавцями, що виступають проти такої нейтральної байдужості в назвах вулиць та провулків. Бо, наприклад, мерія Одеси активно почала перейменовувати вулиці міста на честь загиблих Героїв України. А от в Арцизькій громаді планують присвоїти звання «Почесний громадянин” всім полеглим захисникам. Так, можливо, Ізмаїлу слід також долучитися до подібних патріотичних трендів!
Інна ДЕРМЕНЖІ
