Захисник з бригади ТрО Одещини не підлягав мобілізації, але у перші дні великої війни добровільно долучився до війська
Василь на псевдо «Повар» – старший навідник мінометної батареї 183 окремого батальйону Сил територіальної оборони. Він не підлягав мобілізації, бо самостійно виховує доньку. Але у перші дні повномасштабного вторгнення добровільно долучився до війська. Історію воїна розповіли у 122 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ, передає видання «Південь сьогодні».
«Якщо я відмовлюся йти служити, хтось інший скаже: «ні», тоді хто буде захищати нашу країну? Мене лякала та думка, що ворог прийде до мене додому й наробить там біди. Я прийняв таке рішення заради своєї доньки, щоб захистити її майбутнє. Їй зараз 7 років. Вона мене дуже підтримує та пишається мною.»
У цивільному житті Василь працював кухарем, тому й отримав такий позивний. І хоча зараз він виконує бойові завдання як навідник міномета, інколи готує щось для своїх побратимів.
«Мені хочеться, щоб у хлопців було відчуття дому. Тому на позиціях, коли є змога, намагаюся приготувати щось смачне, з того, що є під рукою. Картоплю смажив, торт робив, шашлики. Ми вже не перший рік служимо, тому хочеться, щоб хлопці пораділи трохи.»
Зараз основна задача Василя – задати напрямок роботи міномета та знищити якомога більше ворогів.
«Працювати з мінометами мені цікаво. Це новий досвід, адже до війни я не мав справи з таким озброєнням. Спочатку я був номером обслуги, а зараз – старший навідник. Мої обов’язки – виставити міномет, зорієнтувати його на місцевості, задати координати, правильно навести та влучити в ціль. Зробити все можливе для того, аби у противника було більше втрат. А коли є вільний час, то займаюся облаштуванням позицій та додатковим маскуванням.»
Після завершення війни Василь мріє повернутися додому і відпочивати. Головне – щоб у кожному куточку України було тихо та спокійно.
