Як винороб з Болградського району розвиває власне господарство та забезпечує промоцію продукції за кордоном
У господарстві «Фрумушика-Нова» в Болградському районі зібрали перший урожай винограду цього року – Цитронний Магарача. А ще тут планують незабаром випустити лімітовану лінійку преміальних вин урожаю 2022 року, а також інші цікаві вина.
Про це журналу «Напої. Технології та Інновації» розповів винороб та співвласник господарства «Фрумушика-Нова» Володимир Паларієв, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Добрих гостей зустрічають добрим вином
Господарство «Фрумушика-Нова» розташоване на землях Бессарабії – у Болградському районі на Одещині. У 1933 році саме тут, у селі Фрумушика-Нова, народився дідусь пана Володимира – Андрій Паларієв. Та на той час історія цього молдавського села, на жаль, добігала кінця. У 1946 році людей відселили, а кілька поселень зрівняли із землею, облаштувавши в цій місцевості військовий полігон. Він діяв до початку 2000-х, а потому в’їжджені військовою технікою землі перетворилися на найбільший у Європі степ площею 22 тисячі гектарів.
“Під нашим логотипом є напис – 1813, хоч господарство куди молодше. Але ми вирощуємо виноград і займаємося виноробством на землі своїх предків. На тому місці, де колись було село, у 2006 році мій батько Олександр Паларієв вирішив відродити культуру та побут нашого роду. І ми почали будувати комплекс. Спочатку розвивали тваринництво, свого часу утримували 12 тисяч овець каракульської породи. Згодом побудували ще й виноробню. Адже це в традиції нашого краю – зустрічати гостей склянкою доброго вина. Свого часу у мого діда було близько десяти гектарів виноградників. Я ж займаюся виноградарством та виноробством з 2013-го”, – каже Володимир Паларієв.
Спочатку на виноробні виготовляли вино за сімейними технологіями. Однак згодом усвідомили, що такий підхід звужує аудиторію споживачів. Тому у 2019-му повністю змінили концепцію та філософію виноробства й взялися до реновації виноградників і виноробні. Відтоді щороку викорчовували близько третини старого виноградника, а натомість висаджували сучасні сорти за інтенсивною технологією.
Інтенсивний виноградник на сучасній шпалері
Наразі на одному гектарі площ оновленого виноградника росте 5290 середньорослих кущів винограду. Відстань між рядами становить 2,1 метра, поміж кущами – 90 сантиметрів. Така схема дає змогу застосовувати в процесі догляду сучасну мінітехніку, що здатна без проблем працювати в міжряддях.
Виноград росте на сучасному шпалерному обладнанні італійського виробництва, що суттєво спрощує процес догляду за насадженнями. Скажімо, завдяки двом рядам подвійних дротів виноград можна не підв’язувати, а заводити пагони між дроти. З такими шпалерами зараз працює більшість європейських виноградарів, зауважує Володимир Паларієв.
Регіон, де розташовані виноградники господарства, сонячний і досить вітряний. Тому на площах обладнана система краплинного поливу, також діє метеостанція, показники якої й засвідчують необхідність поливу.
“Без краплинного поливу в нашому краї вирощувати виноград складно. Скажімо, торік опадів випало всього 290 міліметрів. Систему поливу свого часу встановили самостійно, практично всі її елементи – від українських виробників. Полив зараз запускаємо вручну, залежно від потреб. Існує думка, що полив може нашкодити винограднику. Однак все залежить від того, як саме його проводити. Якщо поливати площі рідко і щедро (протягом доби – 150 тонн води на один гектар), це позитивно впливає на стан насаджень та врожай. Тому торік ми провели три чи чотири таких поливи”, – зізнається фахівець.
Як локальні, так і європейські
На оновленому винограднику господарства «Фрумушика-Нова» зараз вирощують як популярні європейські сорти, так і локальні, які вивели українські селекціонери. Серед останніх – Сухолиманський білий та Одеський чорний, що свого часу «народилися» в ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН України. Росте на винограднику також Цитронний Магарача, виведений у Національному інституті винограду і вина «Магарач» Української академії аграрних наук. З європейських сортів – Каберне Совіньйон, Піно Нуар, Рислінг, Ркацителі, Мускат Оттонель.
“Саджанці локальних сортів замовили в одному з одеських розсадників, а от Цитронний Магарача садив ще мій дід. Його вдалося зберегти й самостійно розмножити. Зараз маємо 10 тисяч кущів цього винограду. Розвиток локальних сортів – це перспективно, адже в Європі ще років п’ять тому стверджували, що майбутнє виноробства – саме за ними. Ми тоді прислухалися до цієї думки і згодом відзначили чималий попит на вина з сортів, які ростуть лише в Україні. Проте і з європейськими також працюємо. Їх саджанці купували в Італії, в розсаднику Роушедо. А для українського виноградарства знаковою подією став момент, коли ми першими в Україні завезли з Італії сорт Совіньйон Ритос. Це технічний сорт, виведений у 2000-х роках шляхом схрещення сортів Совіньйон Блан і Б’янка”, – зазначає винороб.
Виноград у «Фрумушика-Нова» вирощують за принципом органічного землеробства. Щоправда, поки що господарство не пройшло відповідної сертифікації. Проте наразі з 10 гектарів виноградника «дідівських» залишилося лише два. Решту ж доглядають без застосування хімічних засобів. Боротьба з бур’янами проводиться лише механічним способом. Нині господарство розглядає можливість придбання мульчувача, з допомогою якого мають намір проводити на винограднику залужування. Це дасть змогу зберегти мікроклімат, ефективніше долати бур’яни та забезпечить додаткове підживлення площ.
Оскільки у господарстві займаються тваринництвом, то для підживлення застосовують перегній. Його вносять перед висаджуванням. До того ж висаджуючи перші гектари, лунки для саджанців робили з допомогою садового буру, адже ґрунт був пересохлим чи не на метр завглибшки. Натомість у наступні роки площі вже готували – проводили глибоке орання, вносили органічні добрива й висаджували виноград під гідробур. Тож все виходило простіше й швидше. Взагалі ж у перші три роки підживлювати виноград не потрібно, адже наш ґрунт насичений всіма елементами.
Захист виноградників визначає й теруар
Для захисту насаджень від хвороб та стимулювання імунітету в господарстві застосовують препарати з міддю та сіркою. Однак на захист виноградників впливають не лише біопрепарати, а й теруар. У тутешній місцевості зазвичай дують доволі сильні вітри. Тому переважно після дощів волога швидко випаровується, і листя добре провітрюється, що зрештою позитивно позначається на загальному стані рослин.
Уже з першого року на винограднику практикують весняну обрізку. Її проводять щорічно: у перший рік саджанці обрізують на два вічка, на другий – практикують обрізку для формування куща, а на третій – для отримання врожаю.
Зазвичай уже на третій рік кущі дають плоди: близько 40% стандартного врожаю. А згодом у господарстві сподіваються отримувати близько 2,5 кілограма винограду з куща білих сортів і близько 1,5 кілограма – з червоного.
Цьогоріч весна видалася дощовою, а от минулого сезону були майже ідеальні погодні умови, каже виноградар. Проте з огляду на ситуацію в країні господарювати було досить важко. Тому довелося зекономити й на обробці винограду: її проводили лише за необхідністю. На щастя, відчутних атак хвороб та шкідників вдалося уникнути, і навіть тимчасове засилля кліща не вплинуло на врожайність.
Протягом року за виноградником доглядає четверо працівників, також працює механізатор на тракторі. Натомість під час збору врожаю до праці долучаються сезонні працівники. Грона збирають лише вручну, суворо дотримуючись принципів контролю температури. Щоб одразу після збору забезпечити оптимальний температурний режим для винограду, у господарстві придбали автівку з рефрижератором. До нього виноград пакують одразу після збору. Коли ж врожай охолоджується до 15–16 °C, його спрямовують на переробку.
Якісний виноград – якісне вино
Саме з виноградника й розпочинається контроль якості продукції виноробні господарства «Фрумушика-Нова». Адже якість майбутнього вина на 99% залежить від якості винограду, запевняє співвласник господарства.
“Завдяки характеристикам ґрунту, вітряному й сонячному клімату та забезпеченню поливу винограду робимо вина з особливою стилістикою – свіжі, кислотні, мінеральні. Загалом щороку виробляємо близько 35 тисяч пляшок вина. Зараз маємо в лінійці 15 найменувань. В основному це сортові напої, виготовлені за різними технологіями. А рік тому ми чи не першими в Україні представили лінійку з нефільтрованих вин, у яких є тонкий дріжджовий осад. Ми вже зареєстрували експериментальну партію цього різновиду вина, розробили регламентну документацію. Нефільтровані вина давно п’ють у Європі, а от, відповідно до нашого законодавства, вином вважають лише прозорі напої без осаду”, – розказує Володимир Паларієв.
Свого часу на виноробні взялися й до виробництва ігристих вин за традиційним методом шампанізації. Наразі їх виготовляють лише з експериментальною метою, очікуючи на відповідну ліцензію для «офіційного» виробництва.
Нині на виноробні є все потрібне обладнання для виробництва якісних напоїв. Устаткування переважно італійського виробництва. Натомість ємності купували у сусідній Молдові. Частина з місткостей на 80 тисяч літрів обладнана контролем температури. Адже дотримання правильного температурного режиму – важливий аспект виробництва на кожному з етапів, починаючи від збору винограду і завершуючи бродінням та зберіганням. Власне процес бродіння білих вин відбувається за температури 17–18 °C, червоних – за 28 °C.
Натомість для витримки напоїв на виноробні використовують альтернативу – дубову клепку від ТОВ «Wood international».
“У сучасному виноробстві для витримки вина існує багато альтернативних рішень. Якісна дубова бочка – це не дешеве задоволення, та й фахівців, які б забезпечували цей процес, у нас немає. Зрештою, ми – прихильники збереження природи. Тому обираємо українську дубову клепку. Розливаємо готовий продукт також на підприємстві – маємо італійську лінію для розливу Fimer, здатну забезпечити розлив до 750 пляшок на годину”, – зазначає винороб.
Досі вино реалізували лише на внутрішньому ринку – переважно в ресторанних мережах та спеціалізованих магазинах. Однак цьогоріч взялися й до розвитку експортного напрямку. Внутрішній ринок нині перенасичений вітчизняними винами, натомість у європейських імпортерів виник інтерес до нашого виноробства.
“Наше вино відповідає європейським вимогам якості, і там на нього є попит, який зріс протягом останнього року. Тому ми вже експортували вина до Болгарії та Естонії. Зараз ведемо переговори і з польськими партнерами. А згодом маємо намір випустити ще й лінійку купажних вин, що дасть змогу розширити асортимент і, відповідно, інтерес до нашої продукції. Адже саме вина з локальних сортів є «фішкою» нашого регіону, тому цей напрямок варто розвивати”, – переконаний Володимир Паларієв.
Нещодавно винороби з «Фрумушика-Нова» презентували свою продукцію на міжнародній виставці в Вільнюсі. Утім, вони свідомі того, що пізнаваності бренду можна досягти лише за умови системної участі у таких заходах. А відтак – мають намір і далі працювати над тим, аби про українське більше дізнавалися у Європі.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
