Як та коли в Ізмаїлі з’явилися румунські військові кладовища
Про відкриття румунських військових кладовищ в Ізмаїлі у Фейсбук розповів журналіст та краєзнавець Ігор Огнєв. Видання «Південь сьогодні» ділиться пізнавальною інформацією з читачами.
Далі текст Ігоря Огнєва.
Факти, якими хочу поділитися, мали місце у період між серединою 1920-х і 1940-х рр. Але спочатку трохи передісторії.
На місці, де сьогодні височіє обеліск з орлом, перший некрополь виник ще 1877 р., під час останньої російсько-турецької війни (1877–1878). Територія Південної Бессарабії на той час вже контролювалася царськими військами. Тому на новому військовому цвинтарі ховали російських військових підданих, які загинули в битвах з турками.
Наступною сторінкою є час Першої світової війни (1914–1918). У цей період упокій на території цього некрополя знайшли росіяни, а також піддані країн-союзниць Антанти. Словом, на час входження Південної Бессарабії до складу Королівства Румунія вищезгадане військове кладовище було виключно російським. Це визнавала і румунська влада, про що свідчить справа примарії (колишньої міської управи) Ізмаїла, яка зберігається у фондах Ізмаїльського архіву і датується кінцем 1926 – початком 1927 р.
А почалося все з того, що командування III румунського армійського корпусу звернулося до цивільного керівництва міста з клопотанням про передачу Ізмаїльському гарнізону старого російського військового цвинтаря під некрополь «румунських героїв». Перед цим примарія вже ухвалила рішення про виділення земельної ділянки під цей цвинтар. Процес передачі самого цвинтаря зайняв трохи більше півроку. У його ході було розроблено ситуаційний план некрополя для поховання загиблих румунських воїнів. З архівної справи ми знаємо про заплановане місце спорудження монумента зі склепом («з орлом»), які з’являться пізніше, а також некрополя «румунських героїв» (він планувався на південь від монумента). Над урвищем, що нависало над Дунаєм, було зарезервовано ділянку для майбутніх поховань.
Цвинтар був організований товариством «Культ героїв» і офіційно відкритий 29 травня 1930 р. Йому було присвоєно ім’я румунського короля Фердинанда I. Кладовище ідентифікувалося як «цвинтар № 1». На площі 1250 кв. м. тут розбили чотири ділянки з індивідуальними могилами, на яких було поховано 120 ідентифікованих воїнів різних національностей: 19 румунів (16 ідентифікованих, 3 невідомих), 98 росіян (57 ідентифік., 41 невідомий), 2 австріяки та 1 поляк. У центрі цвинтаря було збудовано монумент-склеп, у якому поховали 511 невідомих героїв.
Однак на території Фортеці існував ще один цвинтар (за № 2). Він з’явився під час Другої світової війни, на тому самому міському військовому цвинтарі. Тут були могили 70 ідентифікованих військових.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
