Як генерал Армії УНР Марко Безручко пов’язаний з Одесою
Ім’я генерала Армії УНР Марка Безручка зазвичай пов’язують із Замостям і польсько-українським союзом 1920 року. Але в його біографії є важлива сторінка, про яку говорять рідко — Одеса і український Південь. Саме про цю «сторінку» вирішили розповісти фахівці Українського інституту національної пам’яті, передає видання «Південь сьогодні».
Марко Безручко (1883 – 1944) — генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, начальник 6-ї Січової дивізії армії УНР, яка брала участь у героїчній обороні Замостя від більшовиків. Командувач середньою групою військ Армії УНР, що восени 1920 року провела контрнаступ проти більшовицьких військ та зайняла Поділля.
Саме в Одесі Марко Безручко пройшов один із ключових етапів свого становлення — навчання в Одеському піхотному юнкерському училищі. Це був один із найпотужніших військових закладів Півдня, де готували офіцерів для південних губерній, значну частину курсантів становили українці. Тут формувалося покоління військових, яке згодом стане ядром Армії УНР
Одеса на зламі ХІХ–ХХ ст. була не лише імперським портом, а й місцем зустрічі різних ідентичностей, де український елемент був чисельним, хоч і пригніченим.
Одеса в добу Української революції
У 1917–1918 роках Одеса — це стратегічний порт, штабний і логістичний центр та арена боротьби між українцями, більшовиками й проросійськими силами.
Марко Безручко не командував обороною Одеси, але він був частиною українського військового корпусу, який працював у південному регіоні, добре розуміючи, що без Одеси неможлива українська держава, а контроль над Півднем — ключ до незалежності, водночас як більшовицька загроза в портових містах є системною.
Південь у стратегічному мисленні Безручка
Як професійний штабний офіцер і випускник Генерального штабу, Безручко сприймав Одесу не як «місто без України», а як потенційну базу постачання, регіон мобілізації українців та простір, де імперія трималася лише силою. Цей досвід Півдня згодом проявиться в його командуванні 6-ю Січовою стрілецькою дивізією та в легендарній обороні Замостя у 1920 році.
«Марко Безручко — це не випадковий герой історії, а продукт українського Півдня, зокрема одеського військового середовища кінця імперської доби», — пишуть в УІНП.
