Випадковості не випадкові: історія братів – захисників України з Білгорода-Дністровського
«Хан» – навідник і «Румин» – механік-водій – вони військовослужбовці 60 окремої механізованої Інгулецької бригади. Хлопці не просто члени екіпажу БТР, але й двоюрідні брати. Історією захисників України з Білгорода-Дністровського з журналістами видання «Південь сьогодні» поділилися у 60 окремій механізованій Інгулецькій бригаді, у лавах якої брати боронять Батьківщину на Донецькому напрямку.
Їхня історія сповнена неймовірних збігів: обидва були мобілізовані одночасно і зустрілися вже на розподілі. «Всі були шоковані, звичайно, що так ніде не бачились, а тут зустрілися. Де зустрілися? В армії». Відтоді вони нерозривно тримаються разом, підтримуючи один одного на шляху служби. «Куди він, туди і я. Без нього нікуди. Брати», – з посмішкою каже «Румин», дивлячись на брата.
Навіть у найскладніші моменти вони зберігають позитивний настрій. Брати впевнені, що разом вони можуть подолати будь-які випробування.
Перед кожним виїздом воїни обов’язково моляться про збереження життя та повернення додому. Коли після чергового виконання бойового завдання настає довгоочікуваний коротенький перепочинок, то дякують вищим силам за те, що залишилися живими та здоровими. «Ми коли їдемо, то ми ж не їдемо просто в більярд пограти, або в баню», – кажуть брати. Їхній БТР – це не тільки транспорт, а ще й священний амулет, який допомагає їм відчувати себе захищеними, адже їх завдання – це не просто доставка бк та провізії, а й іноді життя побратимів, яких треба забрати з позицій, чи привезти на завдання, інколи і врятувати під обстрілами, встигнути довезти поранених і так далі.
Брати розповідають, що їх «залізний кінь» хоч і має свої «хвороби», які вони знають як лікувати, але бажання на щось змінювати його немає. Найважливіше для них знати кожний його скрип і проблему, аніж мати більш масивну техніку.
«Я не можу поміняти цей БТР на танк, хоча тут броня і слабка, ні. Я краще на цьому, я до нього звик просто. Він священний», – ділиться думками «Румин».
Навіть після важких випробувань вони готові до наступного виїзду, завжди перевіряючи свій БТР на справність.
«На цьому можемо проїхати ще, навіть якщо колесо пробите» – каже «Румин», відчуваючи впевненість у машині та маючи поряд надійного брата.
