Вперше і востаннє в житті вона побачить його під час поховання: волонтерка з Ізмаїла розповіла про друга, який загинув на фронті
В житті Алла Нікітіна та Денис Рошков ніколи не зустрічалися, хоча могли б один одного знати, бо колись навчались в одній школі. Але Денис був молодший на кілька років, і чи бачились вони, Алла не пам’ятає. Тож можна сказати, що познайомились вони в чаті для випускників, який дівчина створила, аби дізнатися про долю шкільних друзів.
Саме в цьому чаті Денис і розповів, що вже закінчив «учебку» та йде добровольцем на фронт. Це було в березні поточного року.
Разом з друзями Алла збирала гроші, аби купити Денису спорядження – оптичний приціл нічного бачення, однострій, взуття, бронежилет.
«Він був дуже скромний. Ніколи нічого не просив. Розумів, що тут людям важко, намагався все для себе купувати сам», – розповідає у розмові з журналісткою інформаційного агентства «Юг.Today» волонтерка, співробітниця БО «Едельвейси» Алла Нікітіна.
Про війну, про контрнаступ, про щоденні навчання та будні на фронті Денис розповідав Аллі у щоденних телефонних дзвінках.
За законами жанру Алла та Денис мали колись зустрітися. Але ця зустріч так і не відбулася. Натомість у прифронтовому місті Дениса випадково зустріла її подруга, волонтерка Наталія Осика, яка приїхала туди до свого чоловіка-військовослужбовця.
«Ми йшли місцевим ринком, і я раптово побачила знайоме обличчя. Я зрозуміла, що це саме той Денис, якого я бачила на фото в Фейсбук та в роліках в Тік-Ток. Той Денис, про якого так багато розповідала, та якому допомагала Алла. Я не знала, що робити. Гукнула його, але він не почув, бо був у навушниках. Я побігла за ним та обережно торкнулася його руки…», – згадує Наталія.
Здивованому хлопцю вона пояснила, що вона колега Алли. А ще та сама Наталія, на прохання якої Денис як військовослужбовець, розповідав мешканцям Бессарабії про силу української мови.
Тоді в аудіозверненні, яке Наталія опублікувала для своїх односельців, він розповів про те, як сам вивчив українську. І про те, що мова також є зброєю наших захисників.
«В мене прохання: люди, які нас підтримують, переходьте на українську мову. Сила в мові», – звернувся тоді Денис до земляків.
Наталія каже, що під час зустрічі дуже хотіла обійняти Дениса. Але чомусь не зробила цього. А тільки подякувала йому за те, що він тут, на передовій, захищає нас усіх.
Ця зустріч відбулася на початку червня. А за два тижні під час бою Денис отримав важке поранення.
16 червня його відвезли в реанімацію в Дніпрі. Лікар, якому Алла представилася дружиною Дениса, сказав, що травми Дениса несумісні з життям.
За два дні пораненого вирішили перевезти до Вінниці, а Аллі повідомили обнадійливу звістку, що є шанси на одужання. Але надії виявилися марними. Вчора вранці побратим Дениса подзвонив Аллі, аби сказати, що його товариша вже немає серед живих.
«Особисто ми так і не бачились. Але він мені телефонував, розповідав про родину, про друзів, про все. Ми часто спілкувалися за допомогою відеоз’язку…», – розповідає Алла.
Про смерть Дениса Алла повідомила на своїй сторінці в Фейсбук.
«Ти найкращий…
Я тобі багато разів про це говорила…
Я не хочу чорної стрічки на твоєму фото….
Будь в моєму серці вічно живим….
Друзі, помоліться за загиблого героя Дениса…».
Офіційної інформації щодо загибелі військовослужбовця Дениса Рошкова наразі немає.
Жив та працював Денис в Одесі. Але поховають його, каже Алла, скоріше за все, в селі Веселий Кут Теплицької громади Болградського району, де він народився та де живе його родина. Алла поїде на поховання, аби побачити свого близького друга вперше і востаннє в житті.
Діана ГЕРГІНОВА
