Військовий моряк з Ізмаїла, який радянським ПЗРК збив ворожий літак, виступив проти ліквідації військово-морського ліцею
Одним з найвідоміших випускників Ізмаїльського військово-морського ліцею є комендор (корабельний артилерист), військовий моряк Дмитро Томілов, який першим в Україні на початку березня минулого року збив російський винищувач-бомбардувальник СУ-34 із старого радянського переносного зенітно-ракетного комплексу “Ігла” з надводного корабля.
Двадцятидворічний уродженець Ізмаїла, який з неймовірною теплотою згадує навчання в ліцеї, нагороджений Олексієм Резніковим за мужність та героїзм відзнакою Міністерства оборони України — іменною вогнепальною зброєю. Достойна відзнака: військовий переносним зенітним ракетним комплексом (ПЗРК) радянської розробки, що коштує 60–80 тисяч доларів, знищив сучасний ворожий літак за 40 мільйонів доларів.
Дмитро розповів журналісту інформаційної агенції «Юг.Today», що прийшов до Ізмаїльського військово-морського ліцею в далекому 2016 році закомплексованим підлітком після закінчення дев’яти класів школи №2 в Ізмаїлі. Але ще з дитинства хлопець мріяв своє життя пов’язати саме з морем. Ще більшу любов до нього прищепив ліцей та генетичне покликання, бо ж його прадід Павло та дід Віктор теж були військовими моряками. А також навчання в цьому закладі, зазначає наш співрозмовник, виховує справжніх патріотів та захисників України.
«У ліцеї я отримав багато життєвих уроків, які до сьогодні залишаються в пам’яті. Нас виховували гідні офіцери, які свого часу дали багатющий багаж знань», – зізнається хлопець.
Після завершення навчання в ліцеї Дмитро вступив до Дунайського інституту водного транспорту Державного університету інфраструктури та технологій, що теж знаходиться в Ізмаїлі. Тут хлопець незабаром отримає диплом судноводія.
На другому курсі інституту Дмитрові набридає нудне цивільне життя, тому що, згадуючи будні військового-морського ліцею, його потягнуло до армійських реалій. Так він підписав контракт та став частиною екіпажу одного із кораблів Військово-Морських сил ЗС України. Каже, що служба у ВМС — це справжня гостра романтика, сповнена небезпек та сюрпризів. Саме на флоті військовий моряк зустрів повномасштабну війну на Миколаївщині. І тут через місяць проявляються його справжній героїзм та відвага. Під час виконання завдання екіпаж військового корабля помітив два ворожих винищувачі-бомбардувальники СУ-34. Випустивши декілька ракет по місту в Миколаївській області, літаки зникли за хмарами. Дмитро тоді зрозумів, що рашисти спробують завдати повторного удару.
«Тільки я розвертаюсь, літак вже знову з-під хмар виходить. Налаштовую ПЗРК та випускаю вслід бомбардувальникові ракету», – розповідає Дмитро.
Часу на наведення було зовсім мало, Дмитрові допомагав його бойовий товариш. Після гучного «хлопка» одним літаком у російській окупаційній армії стало менше. Як зазначив хлопець, російського пілота прийняли співробітники СБУ. Але він прожив недовго — внаслідок отриманих травм невдовзі помер.
До речі, навесні 2022 року поблизу острова Зміїний фрегат чорноморського флоту рф «адмірал макаров» фактично програв бій українському катеру «Почаїв». Саме на ньому на той час перебував відважний ізмаїлець Дмитро Томілов.
Українське судно водотоннажністю поступається російському кораблю у п’ятнадцять разів, але його команда й підтримка артилерії змусили окупантів тікати до Севастополя.
Про бойовий епізод у Чорному морі в серпні минулого року повідомив командувач Військово-морських сил Збройних сил України Олексій Неїжпапа.
«Коли фрегат 11356Р «макаров» полює за водолазним катером ВМС України та вступає в бій із ним… На по-сучасному обладнаному кораблі 100-міліметрова гармата, потужний ракетний комплекс і ракети «Калібр», торпеди, а у катера – радянський великокаліберний кулемет під набій 12,7×108 мм. «Макаров» починає по ньому працювати артилерією і не влучає, цей катер увертається», – згадав віцеадмірал.
За його словами, це був катер «Почаїв» (A701) проєкту 535М, тип «Краб». Команду захисників, які служили на ньому, він назвав героїчними хлопцями, а сам епізод у морі таким, про який «фільми можна знімати».
Неїжпапа додав, що далі український катер відійшов у зону прикриття артилерії Морської піхоти ЗСУ.
«Артилерія починає вражати цей фрегат, і він під 30 вузлів біжить до Севастополя. Бій закінчено», – підсумував командувач ВМС, зазначивши, що на флоті є «військова злість до противника».
Він також наголосив, що під час війни з українських катерів захисники збивали «і ракети «Калібр», і літаки» ворога, як це, наприклад, було з нашим співрозмовником Дмитром.
«Коли наше судно поверталося в пункт базування, фрегат чорноморського флоту рф «адмірал макаров» за півгодини нас наздогнав, почавши обстрілювати з артилерії. Ми стали маневрувати, відхилятися від ударів. Всього було випущено по катеру 32 снаряди та одна ракета», – згадує зустріч із ворогом ізмаїльський військовий моряк.
За його словами, завдяки професійним, злагодженим діям екіпажу та командира військовим вдалося вивести судно з-під обстрілу та успішно повернутись в порт. Команда рульових та сигнальників відіграла в цьому ключову роль.
Дмитро наголошує, що служба у ВМС — це передусім дружній екіпаж, де ти повинен кожному довіряти, бо тут всі члени взаємопов’язані. А військовий моряк має бути розумним, мужнім, стійким, вміти контролювати свій страх, бо ж вода не любить паніки. Такі сталеві риси характеру, підкреслює Дмитро, виховав в ньому саме Ізмаїльський військово-морський ліцей, де хлопець також зустрів своє кохання — дружину Ганну, з якою офіційно зареєстровано шлюб в 2021 році.
Тому Дмитро не розуміє намагання обласного департаменту освіти та науки ліквідувати навчальний заклад. Чимало випускників ліцею поповнили ряди ЗСУ, ВМС України, НГУ, ДПСУ, ДСНС та МВС, які наближають спільну Перемогу України. А Дмитро й після закінчення війни не збирається позбавлятися статусу військового моряка, а зараз всебічно підтримує боротьбу ліцею за його подальше функціонування, бо ж в ньому «залишилась найсвітліша частинка його серця, і тут він отримав друге народження своєї особистості».
Інна ДЕРМЕНЖІ
