Військовослужбовця з Вилкового, який віддав захисту країни п’ять років свого життя, хочуть показово ув’язнити на дванадцять
Житель Вилкового Сергій Гнезділов у віці 19 років, а було це у 2019 році, підписав трирічний контракт на службу в 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді. Термін контракту Сергія завершився у березні 2022 року, але через повномасштабне вторгнення він залишився у ЗСУ. Воював на Донеччині, зокрема брав участь у боях за Піски та Бахмут. Читачі «Південь сьогодні» знають Сергія, як громадського діяча, який під час законних короткочасних відпусток разом з однодумцями займався організацією фестивалю української культури «Виделка Fest», засновником та ідейним натхненником є він сам. Також його команда організовувала в містах на півдні Одещини спецподії, які знайомили глядачів з різнобарвною українською культурою.
А ще у своєму телеграм-каналі, в інтерв’ю ЗМІ та у своїх промовах під час підкастів на «Громадському» Сергій неодноразово порушував проблеми мобілізації та говорив про необхідність мілітаризації суспільства. І наголошував на питанні справедливості двох взаємопов’язаних процесів – мобілізації та демобілізації. Коли ж від часу прийняття Закону про мобілізацію, з якого перед прийняттям було вилучено правку про демобілізацію, і питання звільнення зі служби тих, хто воює вже роками, «зависло у повітрі», Сергій Гнезділов в ефірі видання «Львівська мануфактура новин» заявив, що в таких умовах може стати та стає реальністю самовільне залишення частини (СЗЧ). І зробив попередження про те, що для привернення уваги до проблеми сам готовий вчинити так само.
«Якщо за три роки не приймуть закон про демобілізацію, я піду у СЗЧ. Це буде публічне СЗЧ, я залишу Збройні Сили тому, що я весь цей час був законослухняним громадянином, і я чекаю все ж таки, що держава подбає про мене, бо, вибачте, вже скоро, через рік, якраз у травні 2025 року мені буде 25 років. З цих 25 років я, виходить, що шість років віддав цій країні. І все ж таки в мене є плани, хотілося б мати життя, окрім війська», – заявив тоді Сергій Гнезділов.
Свою обіцянку військовий виконав у вересні 2024 року. Про це він відкрито заявив 21 вересня, під час панельної дискусії про демобілізацію на Фестивалі думок, створивши таким чином перший в історії нашої держави прецедент «публічного СЗЧ». Свій вчинок він детально пояснив у дописі, який можна прочитати в цій статті. Тоді військовослужбовець зазначив, що готовий повернутися на фронт після того, як буде прийнято закон про демобілізацію або ж настанням свого призовного віку у травні 2025 року.
Працівники Державного бюро розслідувань затримали Сергія 9 жовтня. З того часу він перебуває під вартою, а справу про СЗЧ, яке привернуло увагу всієї країни, розглядає Печерський районний суд Києва. На першому ж засіданні військовослужбовцю було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Пізніше Сергія на поруки намагалися взяти журналісти, військовослужбовці, громадські діячі. Зокрема, режисер фільму «Бачення метелика» Максим Наконечний та журналістка-розслідувачка Ярослава Вольвач. Загалом бажаючих стати поручителями було понад 10 людей, але суд відхилив їхні клопотання. За рішенням судді, Сергія мали тримати під вартою до 15 січня без права на заставу.
Чергове судове засідання, на якому розглядалася подальша доля Сергія, відбулося в Печерському райсуді вчора, 6 січня. Як повідомив кореспондент Нromadske із зали суду, суддя продовжив військовослужбовцю запобіжний захід. Сергій буде утримуватися на гауптвахті до 31 січня.
У коментарі журналістам «Суспільне. Новини» Сергій Гнезділов заявив, що нагадав судді про своє бажання повернутися на службу до військової частини, у якій, за його словами, дали на це згоду.
«Ми спершу отримали згоду на повернення. Тепер чомусь ми отримали відмову на повернення. Таке враження, що суд намагаються максимально затягнути й показати: шановні, з вами всіма так буде», – розповів він.
За словами адвокатки військовослужбовця Сергія Гнезділова Анастасії Бурковської, з якою спілкувалися журналісти Нromadske, прокурор Микола Шелест тисне на військову частину, щоб Гнезділов не зміг повернутися на службу і, як наслідок, отримав вирок.
Анастасія Бурковська розповіла, що до військової частини вони звернулися 16 грудня. Частина погодилася прийняти Гнезділова. Тоді захист військового звернувся 23 грудня до прокурора, щоб він підготував клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Далі прокурор самостійно звернувся до цієї військової частини, щоб, мовляв, підтвердити згоду з їхнього боку.
«З 25 грудня нас годували «завтраками», а вже сьогодні, 6 січня, ми дізналися, що частина, яка спершу погодилася взяти Гнезділова, тепер відмовила нам. Це свідчить, що сторона обвинувачення або їхнє керівництво умисно тисне на частину, щоб не звільняти обвинуваченого від кримінальної відповідальності», – зазначила адвокатка.
Прокурор Микола Шелест підтвердив у коментарі Нromadske, що сторона захисту подала йому клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
За словами Шелеста, до цього клопотання був доданий лист від заступника командира військової частини, до якої Сергій хотів повернутися на службу. Прокурор каже, що лист був адресований командуванню військової частини, де Гнезділов проходив службу до СЗЧ. Тобто, мовляв, ішлося лише про листування між військовими частинами.
«Я надіслав запит на командування цієї нової військової частини, щоб підтвердити, що вона готова прийняти Гнезділова. Я отримав відповідь, у якій ішлося про відмову. Не думаю, що це спроба тиску. Якщо Сергій знайде собі місце службу, він повернеться туди», – сказав Шелест.
Варто зауважити, що адвокатка надала Нromadske копію відповіді на запит, який робив прокурор. Там ідеться, що командир військової частини скасував письмову згоду на продовження військової служби, яку раніше підписала інша людина – виконувач обовʼязків командира. Мовляв, Гнезділов не є військовослужбовцем цієї частини, а тому не може служити в ній. А згоду скасували, бо її має дати саме командир, а не виконувач обовʼязків.
Далі слухання по суті будуть відбуватися у Дніпрі, за місцем скоєння злочину. Перше засідання призначене на 10 січня.
Санкція статті, за якою Сергію Гнезділову висунуте звинувачення, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років. Чи справедливо це? Своїми роздумами щодо цього питання в Фейсбук поділилася військовослужбовиця Ярина Чорногуз. Далі надаємо текст публікації без змін.
Відвідала ввечері судове засідання по справі СЗЧ Сергія Гнезділова. Прийшла підтримати Сергія, бо вважаю, що навіть коли побратими роблять поспішні та протизаконні речі через втому, від яких утім ніхто не постраждав, окрім них самих – їх не кидають. І що я побачила на засіданні:
1) Заброньованого від служби в армії прокурора Миколу Володимировича Шелеста, який не воював за Україну ні дня у війську і чий син 20+ років також не воює (і завдяки тату не бідує, судячи з декларації), а проте Микола Володимирович робить все, щоб посадити 24-річного Сергія (ровесника свого сина) за те, що той 5 років обороняв його та його сімʼю у піхоті, за перше СЗЧ на 12 років. І прокурору Миколі Володимировичу Шелесту, а також заброньованому від служби в армії слідчому Олександру Дащенку, який, судячи з висновків сторони захисту, ще більше рве те саме місце, щоб солдат Гнезділов сів у тюрму на строк до 12 років – абсолютно не муляє той факт, що вони намагаються позбавити волі молоду людину, яка провоювала дуже довго на свій молодий вік за цю саму їхню волю і свободу України. На відміну від них, які провели всю війну в тилу, в кабінетах, в шкіряних кріслах, і обросли грошовитими деклараціями про доходи.
2) Слідчу суддю Печерського районного суду м. Києва Гуртову Т.І., яка, таке враження, навмисне затягувала початок засідання, аби люди розійшлися, а впродовж засідання багатозначно перезиралася з прокурором Шелестом, який перед тим заходив до неї у «якихось важливих справах у кабінет». Суддя Гуртова Т.І. відмовила адвокатці Сергія у клопотанні заслухати пʼятьох поручителів Гнезділова, серед яких була і підготовлена з промовою на його захист і я, чим суддя засвідчила ще раз, що у них наказ – будь що засудити хлопця. Навіть якщо треба порушити базове право на слово поручителів обвинуваченого. Бо навіщо ж слухати військових, громадських діячів та митців, які прийшли на суд, якщо дано наказ залишити під вартою будь-якою ціною? Для чого давати можливість журналістам, які прийшли на засідання, та і самому Сергію почути слова підтримки і довіри, які для нього приготували люди, що готові взяти його на поруки? Ми ж не ті, хто в шкіряних кріслах у кабінетах конверти отримує і дає розпорядження зверху, як вести правосуддя. Воно на те скидається, ваша честь, що ви не відчуваєте навіть найменшої вдячності військовим, що обороняють вас і вашу сімʼю на фронті. Ви навіть гадки не маєте, як нас тригерить, коли бачиш такого ж чесного солдата як сам, який ще й хоче повернутися на службу в рідний підрозділ, у наручниках, у скляній кабінці. Як це огидно, коли тобі як військовій не дають слова сказати на захист, хоча процедура це передбачає (адвокатка сказала, що це вперше не заслухали поручителів). Добре працюєте на своєму місці на деморалізацію армії. Вам не забудуть цього.
3) Тиск з боку сторони обвинувачення (в особі вище названого прокурора Шелеста) на військову частину, яка готова була прийняти Сергія на службу назад, що звільнило б його від кримінальної відповідальності. Військова частина зробила письмову згоду, яку анулювала в день суду, бо пан прокурор почав писати командиру і послав на його в/ч перевірку. Що ще раз доводить, що це політичний процес, а з Сергія мужички, заброньовані від служби у війську, і не зобовʼязані до військової служби панянки, хочуть зробити показовим цапом-відбувайлом і позбавити його на 12 років волі. За те, що відважно обороняв їх і наважився заявити про своє право на відпочинок.
І чим ви, шановні, кращі за наших ворогів після цього? Ніхто не дасть вам робити солдатів тєрпілами за вашу корумповану гнилу систему правосуддя, в якій солдат, що ризикує життям за державу, так легко робиться крайнім і винним у всіх бідах.
4) Адвокатку Настю, яка бореться за право, щоб Сергія відпустили під домашній арешт, після чого він повернеться служити до війська. Ретельно готується до засідань, робить все можливе, подавлена через систему, яка кладе болт на правосуддя і людяність
5) Сергія, який старається триматися на позитиві. Хоче вернутися служити і воювати. Далі вважає, що мусять бути строки служби. Розкаявся за свій вчинок із СЗЧ, у якого воно перше. А відповідно до нещодавнього законопроекту – перше СЗЧ не є підставою для кримінальної відповідальності, з нього можна повернутися на службу. Сергія готові бачити у війську, але прокурору, слідчому та судді, які отримують звідкись вказівки чи роблять це з власного ентузіазму – він потрібен за ґратами, а не з пультом від дрона в руках. Здається, оборона не в їхніх інтересах, судячи з цього виду правосуддя.
Сергія лишили ще на місяць під вартою і перевозять у Дніпро. Там має бути фінальний суд по кримінальному провадженню.
Огида. Безмежна огида. І біль. Від того, що на руки піхотинця з великою вислугою, якого за чинним законом мали б забрати назад у військо – одягли наручники. Ніби на полоненого орка. Ті, хто ані дня не воював за цю державу.
ЗМІ та правозахисники, час вам більше цікавитися цією справою, яку перетворили через тишу на політичний процес із показовою розправою. Усім охочим дам контакти адвокатки Анастасії. Інакше станемо свідками реальності, в якій солдата засудили до 12 років за фразу у ФБ про те, що він вже у СЗЧ. Я точно не бажаю жити в реальності такого абсурду, ще й коли щотижня окуповують нашу територію і кожен солдат готовий воювати – на вагу золота.
І наостанок процитуємо один з коментарів під дописом Ярини.
«По своєму підрозділу можу сказати дуже чітко, що кількість СЗЧ зовсім не збільшилась після вчинку Гнезділова, але вона дуже сильно зросла у березні-квітні минулого року, коли стало зрозуміло, що влада н***а військових з демобілізацією. Я вважаю, що демобілізація за нинішньої ситуації у війні неможлива, на жаль. Але. Про це потрібно було заявити публічно, а не годувати військових нереалістичними обіцянками. Бо коли стало зрозуміло, що обіцянки ці влада виконувати не буде – от тоді пішов колосальний сплеск СЗЧ. І списань за доглядом, до речі, теж», – написав офіцер ЗСУ Володимир Міланчук.
Загалом думки коментаторів під дописом Ярини Чорногуз зводяться до того, що з історії публічного СЗЧ хочуть зробити історію показового покарання. Бо насправді вмотивованих та навчених бійців, які здійснили такий проступок, до військових частин забирають без проблем. А рішення судів у цій історії – це демотивація як бійців, так і потенційних мобілізованих.
Ми ж у свою чергу ще раз нагадаємо, що першочергово Сергій Гнезділов порушував питання справедливої мобілізації та мілітаризації усього суспільства, без яких демобілізація тих, хто вже роками захищає Україну та кожного з нас, неможлива.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
