Військовослужбовець з Вилкового везе до Ізмаїльського району сучасну театральну виставу, але місцева влада не дає добро на проведення заходу
З 14 по 16 липня у місті Вилкове Ізмаїльського району відбувався потужний за своєю ідеєю фестиваль української культури «ВиделкаFEST», головним організатором якого являється військовослужбовець, уродженець міста Вилкове Сергій Гнезділов. Ще тоді Сергій, який поставив собі за мету розповісти місту, що «Україна його не залишила», анонсував продовження заходу. І повідомив про намір не обмежуватися лише фестивалем, як таким.
А нещодавно військовослужбовець написав у своєму телеграм-каналі, що команда «ВиделкаFEST» готує «осінню спецподію» у Вилковому та ще у двох сусідніх містах. Але потім додав, що мер міста Вилкове Матвій Іванов заявив йому (воїну, який вже котрий рік поспіль боронить нашу країну та життя кожного з нас – Ред.) про високу вірогідність відмови у проведенні заходу, «бо в країні війна». Про що йдеться, чим саме мотивована така відмова та де тепер очікувати новий «культурний десант», журналістка інформаційного агентства «Юг.Today» дізнавалася у виконавчої директорки фестивалю Іванки Антонюк.
– Іванка, можете розповісти, чому вам відмовляють у проведенні заходу у Вилковому?
– Наразі проблема в тому, що різні представники органів місцевого самоврядування дають різні відповіді щодо можливості проведення заходу взагалі. Проблема і в комунікації з ними. Наприклад, коли я кілька днів тому зателефонувала до приймальної мера міста Вилкове, мені сказали, що директорка Будинку культури у відпустці і буде на роботі у понеділок, тобто вчора (ми спілкувалися у вівторок, 19 вересня – Авт.). А вчора у телефонній розмові вона відповідає мені, що поїхала у відпустку на три тижні. В Ізмаїлі у відділі культури нам повідомили, що в них діє заборона на проведення культурних заходів через відсутність сховищ. Але вже в наступному ж реченні сказали, що сховище є, але розташоване воно на відстані 700 метрів від місця, де можна організувати виставу. При цьому в Ізмаїлі посилаються на заборону від районної державної адміністрації, а у Вилковому про це не говорили взагалі. Тобто підтримки місцевої влади поки не бачимо, але може вдасться з ними потоваришувати.
– То що ви робитимете далі? З ким спробуєте домовлятися у Вилковому?
– Я все ж телефонуватиму директорці Будинку культури та проситиму приділити мені увагу. Якщо вона відмовиться, проситиму телефон людини, яка на період відпустки виконує її обов’язки.
– Сергій писав, що виставу планують показати у трьох містах. Яке місто третє? І чи дають вам дозвіл там?
– Це Кілія, але з керівництвом міста я поки що не спілкувалася.
– А що це за подія взагалі? Адже Сергій розповідав про кілька різних запланованих командою заходів.
– На цей рік в нас заплановано три спецподії. Усі три – за участю яскравих представників української культури. Так, восени ми плануємо привезти на гастролі театр імені В. Василька з виставою «Чуваки не святкують, або Ukrainian». Це сучасна вистава, в ній грають лише дві людини, але в підготовці задіяний великий колектив. І ми з ними домовилися про те, щоб вони зіграли цю виставу у трьох містах. Ми хочемо продемонструвати місцевим жителям, що український театр є, і він класний…
– Чому для показу ви обрали саме цю виставу?
– Тому що вона про сучасність, про те, що відбувається в Україні, про радянський контекст та сьогодення.
– А якими будуть наступні спецподії?
– Взимку ми плануємо провести літературні читання. А навесні, а саме до дня вбивства (офіційно самогубства) Володимира Івасюка привезти музикантів, які будуть виконувати його твори. Ну і звичайно в програму заходу увійде розповідь про композитора, який створював всесвітньо відому українську музику.
– Якщо вам відмовлять у проведенні заходу в Ізмаїлі, Вилковому та Кілії, чи бодай в одному з цих міст, що ви робитимете?
– Ми змінимо місце проведення, тобто домовлятимемося з владою іншого міста. Але у Вилковому проведемо за будь-яких обставин. Щодо інших подій, то ми ймовірно змінюватимемо кожного разу одне з міст, аби охопити більшу кількість людей.
– В якому напрямку плануєте розширювати географію заходу?
– Ми маємо на меті проводити ці заходи на території Української Бессарабії. Тобто ми можемо провести щось і в Болградському, і в Білгород-Дністровському районах.
– Вхід для відвідувачів, зрозуміло, що буде безкоштовним? Чи планується під час проведення збір коштів на благодійні цілі?
– Так, вхід буде безкоштовним. Це благодійний проєкт. І так, ми будемо збирати донати, ми надамо рахунок, куди можна буде переказати гроші. В нас буде бокс для збору. Гроші збиратимуться на потреби військової частини, у складі якої воює засновник фестивалю Сергій Гнезділов.
P.S. Як підказують публікації місцевих ЗМІ та пабліків у соцмережах, заборона на проведення массових заходів в Ізмаїльському районі діє вибірково. Так в Ізмаїлі в Палаці культури ім. Т.Г. Шевченка періодично проводяться концерти та інші виступи. Наприклад, концерт на честь 75-річного ювілею Ізмаїльської музичної школи імені Михайла Чембержі. А нещодавно в Ізмаїлі, Рені та Вилковому відбувся концертний тур для прикордонників влаштували команді Ліги сміху “Дніпро” та дует “Бампер і СУС”. Тож сподіваємося, що все ж таки спектакль у рамках осінньої спецподії фестивалю «ВиделкаFEST» все ж відбудеться у всіх трьох запланованих містах.
Довідка. «Чуваки не святкують, або Ukrainian» – театрально-музична, динамічна та правдива вистава про війну з Росією і про те, як ми жили ДО. Сюжет вистави – це вервиця житейських історій українця зі славного міста Конотоп, який щиро ділиться своїми історіями про зростання, любов, дружбу і зраду коханої.
«Тут, як і в житті, переплетуться історії про наше «миле» спільне радянське минуле й жахливо бурхливе сьогодення.
Не зважаючи на серйозність порушених питань, обіцяємо, що зможемо підняти вам настрій і змусимо повірити в найкраще майбутнє. Ви на власні очі побачите те, про що потайки чи на загал мрієте ще 2014 року.
Дійство триматиме вас у постійному напруженні, здивує незвичністю постановки, неочікуваним розвитком подій і швидкістю зміни сцен і ваших реакцій: від гомеричного сміху до болючих сліз; порадує живим і колоритним мовленням, життєвістю сцен, пізнаваністю подій, людяністю й щирістю.
Це – вистава про війну, яка руйнує, калічить, вбиває, але віртуозно розказана ліричною мовою під гітару. Вона камерна і багатолюдна, серйозна і смішна, та й закінчується досить символічно», – обіцяють організатори та учасники вистави.
Діана ГЕРГІНОВА
