«Він живий, з ним все добре»: рідні полоненого захисника з Одещини почули важливу звістку від звільнених воїнів
Минулого тижня, 6 травня, Україна зустрічала звільнених з полону захисників України – 205 воїнів Військово-Морських сил, Повітряних сил, Десантно-штурмових військ, Сил ТрО, а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, які боронили країну від ворога на різних напрямках. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, це був пʼятий обмін цього року та 64-ий від початку повномасштабного вторгнення, передає видання «Південь сьогодні».
Саме у цей день соцмережами розлетілося зворушливе відео, де звільнені захисники повідомляють рідній полоненого військового Олега Ободовського – він живий, і з ним усе добре: «Я бачив його! Він живий! Він зі мною був у камері. Він живий, здоровий!». Цю важливу звістку почула сестра Олега – Анжеліка, яка вже вдруге приїхала на обмін з надією, що хтось впізнає її брата та зможе повідомити якусь інформацію. На щастя, так і сталося.
Про непростий шлях очікування та невідомості сестра та дружина Олега Ободовського Анжеліка й Наталія розповідали журналістці видання «Південь сьогодні» восени минулого року. Нагадаємо, Олег Ободовський – захисник України з Одещини, який потрапив у ворожий полон на Херсонщині у перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року на Херсонському напрямку. З того дня з ним й обірвався зв’язок. Тривалий час Олег вважався безвісти зниклим, і хоч за допомогою ворожих ресурсів родині вдалося знайти підтвердження його полону, офіційно військовополоненим його було визнано через рік – на початку 2023 року. Протягом усього часу рідні захисника боролися за будь-яку інформацію, безліч разів зверталися до різних структур, зокрема Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), Служби безпеки України тощо. На регулярній основі Анжеліка з Наталією відвідують акції-нагадування.
(На фото дружина Олега Ободовського Наталія та його сестра Анжеліка)
Побачити Олега за весь період повномасштабної війни родині вдалося один раз відеозв’язком. Дружина військового Олега Наталія тоді розповідала, що чоловіка побачила дуже виснаженим та схудлим. Першого листа від Олега вона отримала у вересні 2023 року. Водночас як він його написав ще за рік до цього – у серпні 2022-го. Сестра воїна Анжеліка також зазначала раніше, що зараз рідні вже розуміють, як писати листи, існує офіційний сайт, електронна адреса. Але на початку ніхто не пояснював, як це правильно робити, адже до таких листів є чіткі вимоги, і якщо їх не дотримуються, на жаль, вони не доходять до полонених.
(Фото: Олег Ободовський з родиною)
Не варто й казати, наскільки важливою є звістка про стан полоненого захисника для його родини. Адже, зауважимо, таку інформацію до них не доводять, а листи у більшості випадків якщо й доходять, то вкрай рідко, та, звісно, не можуть відображати реальну ситуацію. Тому рідні полонених воїнів виходять на акції, а також приїжджають на обміни – з надією, що хтось зі звільнених військових бачив та знає – чи живий, чи здоровий, чи все добре.
Про настрої родини після отримання втішної звістки днями Анжеліка розповіла журналістці видання «Південь сьогодні».
«Дало стільки сил і наснаги, що якщо раніше був якийсь розпач, то зараз підштовхує ще більше боротися, йти вперед, і зробити все можливе і неможливе для того, щоб вже нарешті обіймати там, на обміні. Настрій в родині трошки покращився. Але ще не настільки, якби ми його зустріли вдома вже. Ми чекаємо з надією, віримо в краще. Тому що четвертий рік, з першого дня війни в полоні – це жахливо», – поділилась Анжеліка.
Крім того, під час спілкування зі звільненими воїнами, сестра Олега Ободовського дізналася, що він таки отримав її лист. Цей лист зміг подарувати тепло не тільки Олегу, а й усім хлопцям, які перебували у камері та перечитували його по декілька разів:
«Від мене лист отримав брат. Саме Сергій (звільнений з полону військовослужбовець – Авт.) мені сказав, що для нього це теж був ковток повітря, тому що він перечитував, він плакав. Каже, всією камерою, а на їх камеру, там де їх вісім чоловіків, було тільки два листи, і ось кожен перечитує…» – розповіла Анжеліка.
Разом із цим, жінка продовжує відвідувати усі дотичні структури, нагадувати про Олега на акціях:
«Ми кругом – Вінниця, Одеса, Київ… Ми робимо все можливе».
Наша розмова з Анжелікою Володимирівною відбулася у неділю 11 травня – під час традиційної акції-нагадування про безвісти зниклих та полонених військових й цивільних в Одесі. А вже у понеділок 12 травня вона планувала відвідати акцію біля відділення МКЧХ в Одесі.
«У мене взагалі ставлення негативне до цієї організації. Тому що, по-перше, ніякої чіткої відповіді вони не надають: вони чекають, щоб тільки ми їм принесли якусь звістку. І взагалі їх сюди, на нашу територію, до військовополонених з росії, пускають, а чомусь до наших військовополонених там, у росії – ні. Чому таке ставлення до наших військовополонених, і навіщо така організація, якщо вона не дієва? – це моє бачення», – пояснила Анжеліка.
Зазначимо, що під час нашої розмови з рідними Олега Ободовського у жовтні минулого року, свою історію також розповідали мати та рідний брат на той момент полоненого захисника України Володимира Печериці Надія та Дмитро. Річ у тім, що з початку повномасштабного вторгнення та втрати зв’язку з рідними військовослужбовцями, ці родини трималися разом – жили у сусідніх селах, а Олег та Володимир служили разом, тож і цей складний шлях понад три роки вони проходили разом – на акціях, на зустрічах у Координаційному штабі та відділеннях Червоного Хреста.
На щастя, 19 березня цього року, під час обміну військовополоненими, Володимир Печериця повернувся додому.
«Він казав: «Не переживайте, він обов’язково вернеться, ми докладемо максимум зусиль, я вам допоможу, не втрачайте надії, тому що ми дуже вірили й чекали, що ми повернемося, і що наші рідні чекають», – згадала слова Володимира Анжеліка.
(Фото: зустріч звільненого з полону Володимира Печериці)
Детальніше про Олега Ободовського та шлях, який доводиться проходити його родині з першого дня повномасштабного вторгнення – у попередній публікації за посиланням.
Амєлія МИЙНОВА
Фото – з особистого архіву Анжеліки Володимирівни
