Від тальмана до кранівниці: як юна Поліна Сорока освоює «чоловічу» професію в Ізмаїльському порту
Тальман державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» Поліна Сорока вже майже два роки працює на виробничо-перевантажувальному комплексі «Перший вантажний район» – на роботу дівчина прийшла, щойно виповнилось 18 років. Поліна – мати-одиначка родом з села Ларжанка Ізмаїльського району. З вихованням трирічного сина їй зараз допомагає мати, а сама вона присвячує майже всі свої сили та час роботі та навчанню. Про професійний шлях Поліни розповіли у дописі пресслужби ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», передає видання «Південь сьогодні».
«Я прийшла на роботу, як тільки мені виповнилось 18. Після школи вирішила одразу ж йти працювати, і саме в порту, бо бачу тут перспективи й можливість забезпечити і себе, і свого сина», – розповідає Поліна.
Вона не тільки не боїться важкої праці, а й бачить в ній шлях до висот – як карʼєрних, так і в буквальному значенні цього слова.
«Мені тут дуже пощастило з вчителями – наші старші тальмани Олена Альохіна і Наталя Бойко (Магдик), а також бригадир 102 бригади Олексій Бунулу навчали мене тонкощів портової роботи. Бригада стала для мене другою родиною, і я дуже щаслива, що працюю з ними», – каже Поліна Сорока.
Та мрії 19-річної Поліни надихнули її прагнути більшого – вона захотіла працювати докером.
«Я напряму спитала в начальника ВПК Віталія Бозаджі, чи можна мені працювати докером-механізатором? Докером не порадили, бо заважка праця для дівчини, але сказали, що можу стати кранівницею – як колись вже було в нашому порту».
У підприємстві пояснюють: Поліна має на увазі легендарні жіночі бригади Ізмаїльського порту, які працювали тут у 70-80 роках минулого століття. Бригади складались з 15 жінок, з них – дві водійки навантажувачів та дві кранівниці. Жінки перевантажували консерви, паркет, тютюн, фрукти-овочі… 1983 року «зверху» було прийнято рішення жіночі бригади розформувати, а жінок перевести на інші, «не важкі» роботи – на склад чи в такелажку. Та четверо кранівниць Ізмаїльського порту – Ф.Сивова, В.Рижик, В.Бабушкіна та Л.Степаненко дійшли до Міністерства у Москві – в ті часи саме звідти керували Ізмаїльським портом, та відстояли своє право продовжувати працювати на кранах в порту.
Мабуть, що саме їхній приклад і надихнув Поліну Сороку, яка після тієї розмови з керівником ВПК ще багато-багато разів нагадувала про своє прагнення навчатись роботі на крані. І зрештою досягла свого і розпочала до навчання восени минулого року. Зараз Поліна пройшла вже майже всі етапи на шляху до посади кранівниці: медкомісія, навчання на висоті, керування портальним краном, практика…
«Наприкінці лютого має бути екзамен. Дуже хвилююсь…» – ділиться Поліна Сорока.
Старші колеги по бригаді лише посміхаються і запевняють її, що все вдасться. Бригадир 102 бригади Олексій Бунулу зауважує, що залучати молодь до роботи в порту дуже важливо:
«Ми бачимо в цьому майбутнє нашої справи. Ми підтримуємо молодих фахівців, допомагаємо їм освоїти професію та стати справжніми професіоналами. Ми раді бачити, що дівчата також цікавляться роботою на крані, і коли Поліна закінчить навчання і отримає кваліфікацію, наша бригада радо працюватиме з нею як з кранівником».
А цілеспрямована Поліна вже будує подальші плани:
«Після крану я хочу навчитись керувати усіма навантажувачами, в тому числі – Terex Fuchs. І треба навчатись…»
Начальник ВПК «ПВР» Віталій Бозаджі зауважив, що історія порту багата на традиції, але іноді якісь її сторінки забувають й тримаються звичного порядку. Як-от уявлення про суто чоловічу професію:
«Наприклад, раніше професія кранівника вважалася суто чоловічою, але часи змінюються. Сьогодні ми бачимо, що дівчина успішно навчається роботі на крані, і ми пишаємося цим. Це вже було в нашій практиці, і я впевнений, що такі дівчата, як Поліна гідно продовжать традиції нашого порту та внесуть свій внесок у його розвиток».
Напередодні іспиту Поліна хвилюється, але водночас відчуває підтримку своїх колег та вчителів. Вона знає, що зробила все можливе, щоб досягти своєї мрії.
«Історія Поліни – це історія про силу волі, наполегливість та віру у свої сили. Вона є прикладом для багатьох молодих людей, які мріють про успіх та кар’єру в порту. Адже порт – це не тільки важка праця та складні механізми. Це також місце, де збуваються мрії і народжуються нові історії успіху. Історія Поліни Сороки – одна з таких історій. І ми віримо, що у неї попереду ще багато перемог та досягнень», – наголошують у ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису пресслужби ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»
