Від мапи 1925 року до сучасної Одещини: історія трансформації регіону
Одещина — не лише регіон із потужною портовою економікою та багатокультурною спадщиною, а також територія, яка протягом ХХ століття пережила радикальні адміністративні перекроювання, демографічні катастрофи та політичні експерименти, що докорінно змінили її карту. Мапа 1925 року колишньої Одеської губернії дозволяє побачити іншу Одещину — з містами, районними центрами й громадами, які сьогодні втратили статус або взагалі зникли. Про це розповідають фахівці Українського інституту національної пам’яті у дописі «УІНП – Одеса», передає видання «Південь сьогодні».
1920–1925: Одеська губернія як основа майбутньої області
Після розпаду російської імперії більшовики створили Одеську губернію (1920–1925) із центром в Одесі, сформовану з частини Херсонщини. У 1925 році губернію ліквідували в межах адміністративної реформи, замінивши її округами — першим кроком до радянської моделі управління.
Саме з її території сформовано основу майбутньої Одеської області, створено Молдавську АРСР (1924) та закладено модель укрупнення й ліквідації районів.
Молдавська АРСР
У 1924 році на півночі сучасної Одещини було створено Молдавську АРСР. Як зазначають історики, це був інструмент тиску на Румунію щодо Бессарабії.
В результаті Балта стала столицею автономії (1924–1929), Тирасполь перебрав столичні функції пізніше. Північ Одещини була інтегрована в молдавський проєкт радянізації. Кириличну молдавську писемність було впроваджено як політичний інструмент.
У 1940 році після анексії Бессарабії автономію ліквідували, а Балта втратила столичний статус.
Міста та центри, що втратили статус
Мапа 1925 року демонструє густу мережу районних центрів, значна частина яких сьогодні — звичайні села або селища.
Серед колишніх районних центрів Маяки — важливий центр на Дністровському шляху, Овідіополь — порт і адміністративний вузол, Захарівка (Фрунзівка) — втратила значення після укрупнення районів, а також Велика Михайлівка — змінювала статус упродовж ХХ ст.
Причинами занепаду стали централізація управління, зміни транспортної логістики, колективізація й депопуляція села.
Міста втрачали й здобували статус. Наприклад, Балта втратила столичний статус МАРСР (1940), Ізмаїл — обласний центр (1940–1954), згодом підпорядкований Одесі. Після підпорядкування Одесі здобули міський статус Чорноморськ (колишній Іллічівськ) — місто з 1973 року та Південне — місто з 1993 року.
«Ці приклади демонструють радянську модель «керованої урбанізації», — пишуть в УІНП.
Порти як фактор урбаністичного зростання
Портова інфраструктура стала ключовим драйвером: Чорноморськ — супутник Одеського порту, Південне — центр хімічної промисловості та глибоководного порту. На відміну від них, історичні порти (Овідіополь) втратили значення через зміну транспортних коридорів.
Депортація німців Причорномор’я (1944) та демографічні катастрофи
Німецькі колонії, що формували економіку регіону, були ліквідовані — депортація до Сибіру та Казахстану, занепад колоністських господарств, зміна етнічної структури.
Були й інші демографічні удари — Голодомор 1932–1933 років, Голокост, післявоєнні переселення. Як наслідок — зникнення або деградація багатьох населених пунктів.
Пакт Молотова—Ріббентропа та перекроювання кордонів
Події 1939–1940 років змінили південну карту України. Відбулося приєднання Бессарабії, створення Ізмаїльської області, яку її ліквідували у 1954 році та включили до Одеської області. Це остаточно сформувало сучасні кордони регіону.
Села, що втратили статус районних центрів
Унаслідок реформ 1950–1960-х відбулось укрупнення районів та ліквідація дрібних адміністративних одиниць, перетворення центрів на периферію. Це призвело до відтоку населення, деградації інфраструктури та втрати локальної ідентичності.
«Сучасна область — результат радянських експериментів, геополітичних конфліктів, індустріалізації портів, занепаду сільських центрів. Мапа 1925 р. нагадує: Одещина могла виглядати інакше — з десятками малих міст і локальних центрів. Натомість ХХ століття створило іншу модель — з домінуванням Одеси та кількох портових міст. Розуміння втрати статусів і ролей міст допомагає пояснити сучасну демографічну кризу села, переосмислити політику децентралізації, відновити історичну пам’ять локальних громад. Одещина — це не лише історія зростання. Це історія втрат, перекроєних мап і боротьби за ідентичність», — підсумували в УІНП.
