В одному з українських селищ готують унікальну солодку «вишиванку»
Бичківський медяник – унікальний закарпатський варіант традиційної весільної випічки. Тільки у Великому Бичкові Рахівського району Закарпаття молодята на весіллі ламають медяник замість короваю.
Перекази про цей урочистий кондитерський виріб передавалися з покоління в покоління й дійшли до наших часів. Назва походить від слова «мед», адже саме цей інгредієнт є основним у випічці. Крім того, рецепт включає горіхи та спеції, які господині тримають у секреті. Унікальним медяник робить орнамент, в основі якого – магічні знаки й обереги. До того ж кожен медяник завжди оригінальний. Його готують на замовлення.
Випікання, підготовка медяника до розпису й саме декорування є тривалим і складним процесом, який займає кілька днів. Рецепт складається з 16 інгредієнтів. Борошно, масло, мед, цукор, какао, дріжджі, амоній, спеції (гвоздика, кориця, ванільний цукор), фруктова горілка. Вона йде і в глазур, і в тісто. У глазурі вона дає потрібну консистенцію, у тісті горілка краще розчиняє жири. Етап замішування тіста й випікання – найскладніший (може погано підійти чи погано пропектися). Розписувати медяник можна лише на третій день після випікання. Найменший медяник прикрашають не менше двох годин, а великий – 5–6 годин (якщо ніщо не відвертало увагу).
З давніх-давен на весілля пекли три медяники, які освячували під час вінчання в церкві, – два маленькі і третій великий. Один із менших дарували священнику, другий тримали вдома як оберіг. Третій – великий – стояв на столі перед молодими. Після того як «завили» молоду (зав’язали їй хустинку), під спів жалісних пісень молоді стають по різні боки столу і розривають медяник. За повір’ям, хто більше урве, той довше житиме. Кухарки, котрі готують медяник, зазвичай, підпилюють його посередині – щоб коли молодята ламатимуть його на весіллі, обидвом дісталися рівні половини.
За медяником гадають про долю майбутньої сім’ї. Якщо тісто підгорає, тріскається чи тікає, будуть якісь випробування для молодят. Тікає тісто з форми – тікатиме жінка чи чоловік із сім’ї. А загалом старі люди казали мені, що давно на весіллях медяник не їли – це був особливий хліб, обрядовий. Медяники, печені за старими рецептами, мають специфічний смак, вони гіркуваті. З’їдали медяник тільки в бідняцьких родинах. Колись вірили: медяник – то не звичайний хліб, його тому так і прикрашали, розписували яскравими фарбами, аби життя у молодих було таке ж гарне, як отой розпис на хлібі.
За рахунок того, що в тісто входить мед, медяник довго не псується, і не цвіте. Його можна витягнути через півроку після весілля, покласти в мікрохвильовку на кілька хвилин, аби пом’якнув – і смакувати. Насправді часто медяник на весіллі не з’їдають, ну, бо вже торт їли і більше не лізе. То медяник лишають на «поправки» – а на поправках, кажуть потім, було мало людей і шкодували різати, та й лишили. Так і буває, що їдять потім через півроку.
Тепер частіше медяник замовляють на якісь ювілеї, на річницю весілля, на день народження – як прикрасу, дорогий оригінальний подарунок. Тобто, з обрядового звичаю це перейшло у просто красиву річ для подарунка.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
