«Місце пасажира»: в Одесі відбулося відкриття благодійної фотовиставки військовослужбовця «Азова» Віктора Голікова
15 січня в артгалереї «Сади Перемоги» міста Одеси відбулось урочисте відкриття благодійної виставки «Місце пасажира». Її автором є військовослужбовець 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» першого корпусу НГУ «АЗОВ» Віктор Голіков, який, перебуваючи на передовій, зміг зафіксувати життя прифронтової України і те, що залишає після себе країна-агресор. Захід відвідала журналістка видання «Південь сьогодні».
Творчість українських захисників нагадує про ту реальність, яка значно відрізняється від сьогодення далеких від прифронтових зон населених пунктів. Разом із цим мистецтво стає важливою платформою для збору благодійних внесків для воїнів, які виборюють незалежність України. В рамках виставки «Місце пасажира» проходить збір для роти розвідки 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт», зокрема на оптичні приціли та інші необхідні для виконання задач прилади.
Назва фотопроєкту має два значення. Перше, більш пряме, полягає в тому, що представлені знімки були зроблені Віктором з пасажирського сидіння військової техніки. Однак є й інший, глибший зміст, – про кожного з нас, хто нібито опинився на «пасажирському сидінні» життя в умовах сучасних реалій, не в змозі повною мірою змінити те, що відбувається навколо.
Більшість фотографій зроблені на прифронтовій Донеччині – протягом 2024-2025 років. Деякі з цих територій нині тимчасово окуповані ворогом, а споруди – знищені російськими військами.
«Коли ти ставиш перед собою фотоапарат, то, по суті, будуєш стіну, яка дозволяє трішки від реальності, яка оточує, відокремитись. Для мене це була терапія, яка дозволяла дивитися через об’єктив на реальність, яка є навколо. В цьому проєкті я не хотів показувати весь біль війни, яким він може бути. Я, швидше, хотів показувати наслідки вторгнення нашого ворога і те, що він приніс із собою. Моменти, які я фіксував, мабуть, були тими митями, які більше ніколи не повторяться, але хотілось їх зафіксувати і поділитись ними», – розповів Віктор Голіков.
В. о. директора департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради Федір Стоянов висловив враження, що чорно-білі фотографії символізують протистояння добра і зла у сьогоднішніх реаліях України:
«Ця виставка – повернення до реального світу, в якому зараз знаходяться наші захисники. І важливо, щоб наше суспільство ще більше єдналося, щоб допомагати, підтримувати. Дякуємо нашим захисникам та організаторам виставки. Сьогодні мистецтво має бути способом реабілітації та підтримки. На цих фото показано нашу Україну, біль нашої рідної землі. Чорно-білі фотографії передають боротьбу добра і зла, і водночас вселяють надію та оптимізм, які дають нам силу», – Федір Стоянов.
Серед усіх представлених фото є деякі, що мають більш особливе, символічне значення для Віктора Голікова. Одне з них – знімок частково зруйнованого вказівника з написами «Донецьк», «Маріуполь», «Покровськ».
«Шматок знаку зруйнований, і це якраз той шмат, для мене особисто, який ніби наш ворог – росія, окупувала, відрізала від нас», – поділився автор.
Символічно це фото знаходиться поруч з іншим, на якому зображено ножиці.
Ця хвиляста дорога має особисте значення для Віктора, адже саме нею багато разів проїжджали військові неподалік Костянтинівки.
На знімку нижче зображено те, що українці демонструють під час війни попри різні негаразди та трагедії – життя триває.
«Тут така живописність, навіть більше як картина, ніж фотографія. Дуже особливі ці корівки, цей момент. Для мене особисто це було про те, що коли навіть неподалік така небезпека і загроза, життя продовжується, люди займаються фермерством, і це було прекрасно розуміти і усвідомлювати», – розповів Віктор Голіков.
А це фото для захисника є ніби узагальненням відчуття дороги на прифронтовій Донеччині.
Знімок нижче – шматочок маленької радості життя з минулого, свого маленького «раю». Це дитячий майданчик міста Добропілля, який зберіг в собі деяку екзотику.
«Я був вражений, бо ніколи не бачив в себе вдома цих пальм, зроблених з пластикових пляшок. Для мене це теж знакова фотографія, адже не кожна людина може дозволити собі відпочинок за кордоном, в екзотичних краях. А чому б не побудувати у дворі свою екзотику, свій особистий рай? І ці дві пальми, мабуть, про цей особистий рай», – згадує автор.
Одна зі світлин виділяється з-поміж інших своїм відчуттям надії, вірою в краще, світло та добро. Сам Віктор зізнався, що навмисно не акцентував на цьому фото:
«Мабуть, я не акцентував особисто, бо воно надто показово оптимістичне. Захід сонця, контур церкви, військове авто. Воно, мабуть, про те, що надія є, і вірити треба в щось вище, і в наших захисників: ми боремося і поборемо. Сонце як знак оптимізму у цій реальності. Воно якесь занадто ідеальне, бо якщо дивитися на всі інші фотографії, воно справляє враження: «Ось так виглядає промінчик надії», – пояснив фотограф.
Віктор Голіков додав, що бачити позитив навколо вдається саме під час службової рутини. Ймовірно, саме у такі моменти, з-поміж задач, екстремальних ситуацій та стресу, і помічаються маленькі символи життя, як-от корівки у полі, або штучні пальми на дитячому майданчику, мешканці прифронтових територій, які продовжують жити звичним життям навіть у таких реаліях.
Фотовиставка «Місце пасажира» триватиме в Одесі до 25 січня. Підтримати Віктора Голікова та його побратимів можна донатом на «Прицільний збір» за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3pAZfy5QeN.
Амєлія МИЙНОВА
