В Одесі відбулася акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників: організаторка про мету розголосу, активність одеситів та вимоги до уповноважених структур
У неділю 3 серпня в Одесі традиційно відбулася акція на підтримку безвісти зниклих та полонених захисників України, а також цивільних бранців росії, повідомляє видання «Південь сьогодні».
Щотижня їхні родини нагадують суспільству про Героїв, які перебувають у ворожій неволі або доля яких залишається невідомою. Багато учасників акції не чули жодної звістки про свого сина або брата, батька, коханого, дідуся – місяцями або навіть роками. Але кожна родина сподівається, що одного дня їхня близька людина повернеться додому.
До акції доєднуються зокрема діти, чиї батьки стали на оборону країни, а тепер вони у полоні або зниклі безвісти. У руках вони тримають плакати або фотографії тата. Це нагадування про те, що, на жаль, велика кількість українських дітей зростає без батька, а деякі навіть ніколи його не бачили.
Цього тижня акція відбулася у форматі «Сигналь» – як один зі способів залучення уваги водіїв Одеси. Окрім цього відбуваються й розмовні акції. Майже рік їх в Одеси організовує Вікторія Азанова, сестра безвісти зниклого захисника Олексія Герента.
За цей час до спільноти родин, які відвідують акції-нагадування, надходили як радісні, так і, на жаль, трагічні звістки. Вікторія Азанова зауважила – не завжди родини, які беруть участь в акціях, хочуть ділитися такими чутливими новинами. Наразі відомо про трьох захисників, які повернулися під час обмінів з полону. Також, на жаль, відомо про воїнів, які повернулися додому на щиті. При процедурі репатріації було повернуто захисника 5 ОШБр Стецька Михайла Івановича, який боронив країну на Бахмутському напрямку та зник безвісти 25 червня 2024 року. Героя поховали у рідному селі Баннівка Болградського району через рік – 30 червня 2025 року. Також нещодавно стало відомо про загибель воїна 14 БрОП НГУ «Червона Калина» Шаравари Андрія Володимировича, який зник безвісти на Запорізькому напрямку 26 лютого 2024 року. 12 липня 2025 року захисника було поховано у рідному селі Довжок Хмельницької області. На жаль, випадки бувають різні. Важливим залишається той факт, що кожен з Героїв має повернутися додому. Загиблі воїни – гідно проведені в останню путь та вшановані.
Вікторія також зазначила – завдяки акціям за цей період часу вдалося досягти більшого усвідомлення суспільством про те, хто такі безвісти зниклі та полонені:
«Зміни, звичайно, спостерігаються: люди більше розуміють. Тому що, все ж таки, мета акції розмовна, ми проговорюємо, хто такий безвісти зниклий, хто такий полонений, хто такий цивільний полонений. Тобто ми розповідаємо про кожен статус, тому що люди навіть не розуміли, хто такі безвісти зниклі, й що з полону люди не телефонують. Дуже часто у наших родин запитують: «А коли ти з ним розмовляла?». А люди не мають зв’язку три й більше років зі своїм рідним. Зараз я дійсно бачу, що люди набагато обізнаніші, вони розуміють, деякі намагаються розуміти. Не без того, що хтось може сказати і щось погане: «За гроші стоїте». Я якось відповіла – ми свою ціну вже заплатили. Це дуже висока ціна, і ми б нікому не побажали цього. І насправді ми стоїмо на цих акціях не для того, щоб налякати суспільство. Ми стоїмо для того, щоб вони розуміли, що такі акції потрібно підтримувати, про наших хлопців потрібно нагадувати. Тому що це, по-перше, наша суспільна свідомість. Це пам’ять. Щоб люди розуміли всю трагедію цієї війни, і не дай Бог, якщо трапиться біда, вони вже мали якусь інформацію і знання хоча б як діяти далі, що робити».
Організаторка акцій-нагадувань додала, що наразі жителі Одеси активно порушують це питання, а також в цілому тему вшанування пам’яті українських захисників. Наприклад, у місті щотижня відбувається декілька акцій на підтримку військовополонених та безвісти зниклих – їх організовують родини воїнів різних бригад. Також в Одесі щотижня проводять акції «Гроші на ЗСУ», «Вшануй». Зазначимо, що кожен останній день місяця за ініціативи громадських організацій у місті проводять меморіальний захід «Дзвін пам’яті» по загиблим Героям Одещини.
«Мені здається, що саме родини та одесити задіяні в питанні повернення захисників дуже сильно. Ми шукаємо варіанти, можливості, щоб повертати наших людей. Ми шукаємо кожного разу більше причин, щоб нагадувати за наших хлопців. Але ми не бачимо віддачі саме від державних органів, які повинні були б підтримувати цей процес. Тому що насправді по Одесі проходить дуже багато акцій-нагадувань і за безвісти зниклих, полонених захисників і цивільних. Також це акція вшанування пам’яті Героїв – це важливо, акція «Гроші на ЗСУ». Тобто народ, саме люди, зацікавлені в цьому дуже сильно. Просто потрібно це підтримати, навіть не заохотити – ми самі себе заохочуємо і працюємо над цим. А просто підтримати і цьому процесу дати якийсь поштовх, щоб він йшов далі й далі, щоб були більшими результати».
На думку Вікторії Азанової, міська влада в Одесі могла б більше підтримувати родин у цьому питанні. Розголос – це не тільки про підтримку. Організаторка акцій-нагадувань зазначає, що таким чином родини намагаються спонукати компетентні та відповідальні у цьому питанні структури виконувати свою роботу якісніше:
«Розголос працює на те, щоб наші уповноважені структури, які цим займаються – щоб вони цим займалися, а не просто сиділи в кабінеті і сподівалися, що їх не будуть зачіпати. Ми самі шукаємо для себе вихід, самі шукаємо можливості, стежку, по якій нам іти. А виходить, їх це не цікавить. Так, ми розуміємо, що це війна, у нас є ворог, але виконуйте свої обов’язки, робіть те, що від вас залежить. Тому що на четвертий рік повномасштабної війни не мати певного алгоритму і не працювати над поверненням людей… Ми можемо звинувачувати будь-кого, але бездіяльність і халатність до людських життів списати немає на кого, якщо ви цим не займаєтесь. Ми не звинувачуємо цих людей в тому, що зникли наші хлопці. Ми розуміємо, хто ворог. Але працювати над поверненням ви зобов’язані. Шукайте можливість, а не шукайте причини».
У руках Вікторі два плакати: «Не шукайте причину, знайдіть можливість» та «Нам не потрібен звіт, нам потрібні дії-результат».
«Чому нам потрібен не звіт, а дії та результати: тому що безліч родин, ми приїхали на зустріч у Київ, відсиділи, поговорили, приїхали на зустріч в частину, відсиділи, поговорили. Але нічого не змінюється. Вони відчиталися у своїх інтернет-каналах, на інтернет-сторінках, що вони провели таку-то зустріч. Але чи отримали люди відповіді на свої запитання, чи отримали якісь результати – це дуже велике питання. Тобто ми роками залишаємося в невідомості щодо наших безвісти зниклих, щодо полонених. Тому я акцентую на тому, що нам не потрібні красиві фото в інстаграмі про те, що ми з кимось про щось розмовляли. Нам потрібні дії, щоб ви показали: ось, повернули цього хлопця, ось знайшли інформацію за цього хлопця і так далі».
Нагадаємо, раніше в інтерв’ю для видання «Південь сьогодні» Вікторія Азанова розповідала про власну історію, як відсутність обізнаності родин зниклих безвісти та полонених військових може призводити до небезпечних помилок, що вимагають від Міжнародного Комітету Червоного Хреста та інше – за посиланням.
Слідкувати за анонсами акцій в Одесі можна у соцмережах Вікторії – за посиланням або на сторінці родин 14-ої бригади НГУ «Червона Калина» – за посиланням.
Амєлія МИЙНОВА
