Через бездіяльність чиновників Фонду держмайна інвестор порту Усть-Дунайськ втрачає час та кошти, а держава – репутацію
Чи не кожен громадянин України чув про успішну угоду Фонду державного майна України з продажу єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ». Приватизаційний аукціон відбувся ще 17 січня поточного року, в торгах взяло участь шість компаній. Переможцем стало ТОВ «Еліксир Україна», що входить в десятку найбільших імпортерів міндобрив. Як неодноразово зазначали у Фонді держмайна, серед визначних продажів – перша в історії України приватизація морського порту «Усть-Дунайськ». За нього вдалося залучити у держбюджет 201 млн грн замість стартової ціни 60 млн грн. Усього разом з ПДВ ТОВ «Еліксир Україна» вже сплатило у державний бюджет 241 млн гривень.
З того часу і до сьогодні чи не щотижнево на своїй офіційній сторінці у Фейсбук Фонд держмайна згадує угоду з продажу єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» як саму успішну та показову. Й насправді, державі вдалося залучити більш ніж утричі коштів від стартової ціни. Це дійсно можна було б назвати шаленим досягненням, особливо на фоні неодноразових безуспішних намагань продажу ЄМК Білгород-Дністровського порту навіть за зниженою ціною. Але чи є ця угода успішною та вигідною для всіх сторін?
На початку травня видання «Юг.Today» опублікувало коментарі власника ТОВ «Еліксир Україна» Валерія Віхренка, у яких він поділився планами компанії в порту Усть-Дунайськ. Тоді Валерій Якович розповів, що планує розпочати діяльність в порту в липні.
«На території портопункту «Кілія» ми побудуємо складські приміщення та зерновий термінал»,- розповів тоді про плани інвестор.
Також за умовами договору новий власник взяв на себе зобов’язання погасити борги ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», у тому числі по заробітній платі.
Але, як стало відомо, Фонд держмайна до цього часу не підписав з переможцем аукціону акт приймання-передачі об’єкту, тобто ТОВ «Еліксир України» до цього часу формально не є власником ЄМК порту Усть-Дунайськ, хоч пройшло численні перевірки та ще у квітні сплатило всю суму у держбюджет.
Про цей кричущий факт стало відомо під час гучного святкування п’ятиріччя системи Прозорро.Продажі. Тоді Фонд держмайна запросив на конференцію представників компаній, з якими було укладено договори, що визнані показовими та зразковими. За задумкою ФДМУ інвестори мали розповісти про свої історії успіху співробітництва з відомством. Але щось пішло не за сценарієм. Спочатку виступив представник однієї з компаній, що придбала об’єкт під Києвом і досі не може вступити у права власності, а потім слово взяв юрист ТОВ «Еліксир України» та розповів, яким «успішним» є продаж ЄМК порту Усть-Дунайськ. Головною проблемою представник компанії назвав те, що досі не був підписаний акт приймання-передачі об’єкта, і відповідно інвестор не має можливості отримати об’єкт в експлуатацію та розпочати оперувати активами. Тоді інвестор відмовився надати ЗМІ детальні коментарі, бо сподівався, що питання вирішиться найближчим часом.
Після конференції вже пройшов місяць, а з моменту аукціону взагалі скоро мине вісім місяців, тож ми вирішили дізнатися у Валерія Віхренка, чи підписано нарешті акт та чи розпочав інвестор свою діяльність у порту. Виявилося, що за цей час нічого не змінилося.
«Мені здається, що коли чиновники готували приватизацію, вони вже заклали туди такі моменти, щоб потім інвестор раз за разом ходив та просив завершити угоду. Наша компанія працює чисто та прозоро, ми вчасно сплачуємо податки у повному обсязі, не ведемо «чорну» бухгалтерію та ніколи нікому не даємо хабарі. Це наша принципова позиція. Увесь цей час ми намагалися вирішити питання шляхом переговорів. Не виносили свої проблеми у публічну площину, так як зараз іде війна і наче не на часі розповідати про якісь недоопрацювання держави. Але, гадаю, вже прийшов час говорити вголос», – зазначив власник ТОВ «Еліксир Україна».
Тож у чому причина блокування завершення угоди?
Як розповів Валерій Віхренко, формальною підставою для затягування у підписанні акту приймання-передачі об’єкту з боку Фонду держмайна стала відсутність дозволу Антимонопольного комітету України (АМКУ) на концентрацію.
АМКУ, в свою чергу, не видає такий дозвіл через штучні процесуальні затягування. Так, відомство запросило у покупця значний обсяг додаткових документів та інформації, які були вчасно і неодноразово надіслані, але зворотного зв’язку від Антимонопольного комітету до цього часу отримано не було. Станом на сьогодні перспективи щодо строків розгляду такої справи та її результатів невідомі.
Юристи ТОВ «Еліксир Україна» зазначають, що характер поставлених Антимонопольним комітетом питань говорить про те, що жодних навіть потенційних претензій безпосередньо до інвестора у АМКУ немає, натомість всі питання, які наразі є об’єктом розгляду в рамках справи про концентрацію, стосуються не покупця, а безпосередньо об’єкта приватизації, що в принципі ставить під загрозу зриву пілотного проєкту з приватизації портової інфраструктури. Очевидно, що Антимонопольний комітет штучно затягує розгляд справи.
Як стало відомо, розслідування АМКУ пов’язане із отриманням скарг, поданих представниками бізнес-групи Олександра Грамми та його родини, в яку входять підприємства ТОВ «Зерновий Термінал Кілія», ТОВ «Давос Агро», Фірма «Давос», ТОВ «Морський порт Дунай-Кілія». Про цю бізнес-групу та про її діяльність у порту Усть-Дунайськ ми вже неодноразово писали. Протягом багатьох років компанії родини Грамми здійснюють незаконну господарську діяльність з експлуатації інфраструктури ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» і планують продовжувати це робити, у зв’язку із чим для них вкрай невигідним є процес прозорої приватизації таких активів. Так, це саме ті компанії, працівники яких неодноразово зупиняли роботу інших операторів порту, у тому числі Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» – перекривали в’їзд до портопункту «Кілія», блокували причали, захоплювали склади державного стивідора, здійснювали моральний та фізичний тиск на працівників порту.
Зазначена бізнес-група навіть не намагалася взяти участь в приватизаційному аукціоні та в чесній і прозорій боротьбі відстояти своє право на подальшу експлуатацію портової інфраструктури, а замість цього, використовуючи абсолютно надумані та безпідставні приводи, намагається зірвати процес приватизації за допомогою процесуальних диверсій, а саме, шляхом подання численних скарг, судових позовів тощо.
В якості формальної підстави для подання скарг та позовів бізнес-група родини Олександра Грамми використовує той факт, що одна з їх компаній є номінальним власником частки (6/100) у праві спільної часткової власності у портопункті «Кілія», який входить до складу порту Усть-Дунайськ. Ця частка вибула з державної власності у 2007 році шляхом стягнення виконавчою службою для погашення боргів ДП «МТП Усть-Дунайськ».
Підкреслимо, що у той час ДП «МТП Усть-Дунайськ» було включено до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Тож відчуження зазначеної частки відбулось з порушенням мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, передбаченого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Взагалі, як таке можливо у правовій державі?
Слід також зазначити, що за аналогічною незаконною схемою із державної власності вибули і інші активи ДП «МТП Усть-Дунайськ», що також може бути предметом оскарження за позовом органів прокуратури в інтересах держави.
Тобто Фонд державного майна, знаючи заздалегідь про те, що у складі єдиного майнового комплексу є проблемна частка та у покупця можуть виникнути перепони, все одно виставляє об’єкт на приватизацію.
До речі, автор цих рядків ще 10 січня поточного року, тобто до аукціону, у публікації «В порту Усть-Дунайськ Фонд держмайна України продає повітря: стало відомо про відсутність деяких активів, заявлених до продажу» писала про відсутність деяких активів, зазначених в переліку ЄМК та начебто готових до продажу. Серед іншого йшлося і про потенційну проблему для покупця у вигляді претензій Грамми через 6/100 у спільній частковій власності об’єктів нерухомого майна. Нижче ми наводимо слова тодішнього начальника юридичного відділу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» Богдана Колесніченка:
«Ми неодноразово повідомляли ФДМ України про необхідність виділення нерухомого майна в одиниці з метою запобігання можливого конфлікту між співвласниками нерухомого майна при продажу частки державного майна. Однак, ФДМ України прийняв рішення провести аукціон без врахування наших рекомендацій. Чи будуть співвласники нерухомого майна оскаржувати результат аукціону, покаже час. Але ризик порушення пріоритетного права є».
Виявляється все було просто. Потрібно було до проведення аукціону виділити нерухоме майно в одиниці та невідкладно ініціювати розслідування незаконного відчуження майна, що відбулося у 2007 році. Тож що це? Чиясь службова недбалість? Непрофесійність? Чи навмисні дії, щоб рано чи пізно відмінити угоду, виставити об’єкт на продаж ще раз та реалізувати комусь своєму за зниженою ціною, бо ж на проблемний лот навряд у подальшому знайдуться бажаючі? Але щоб це не було, саме цей прецедент може в Україні зупинити усі майбутні аукціони. Де гарантія, що всі інші об’єкти підготовлено належним чином?
Чи не ФДМУ мав забити на сполох через те, що якимось чином частка державного підприємства незаконним шляхом стала власністю приватної компанії, причому ще у той час, коли відчуження майна порту було заборонено законом? Чи не Фонд мав ініціювати розслідування, щоб виявити винних у незаконному відчуженні майна державного підприємства та повернути його у власність держави? Але ж ні, у відомстві вирішили одержати кошти від приватизації й, як то кажуть, умити руки.
Чи не тому раз за разом відміняються аукціони з приватизації Білгород-Дністровського порту, що потенційні інвестори бачать, що відбувається у порту Усть-Дунайськ? Як виявилося на святкуванні п’ятиріччя системи Прозорро.Продажі, історія ТОВ «Еліксир Україна» не поодинока. І можливо таких історій десятки або сотні, просто поки інвестори мовчать, бо йде війна і не на часі?
А тим часом компанія «Еліксир Україна», що ніяк не може вступити в права власності і розпочати господарську діяльність, сплачує кредит, який взяла на придбання єдиного майнового комплексу ДП «МТП Усть-Дунайськ», імпортує добрива через інші порти, витрачаючи на це кошти. І це замість того, щоб почати працювати, створити нові робочі місця, побудувати склади та зерновий термінал, модернізувати порт, бо ж хто там був, той скаже, що насправді усі основні засоби державного стивідора застаріли ще декілька десятиліть тому. А трудовий колектив порту все ще чекає, поки прийде інвестор та сплатить борг ДП «МТП Усть-Дунайськ» по заробітній платі…
У цій публікації поставлено достатньо запитань, але головне з них – чи прийдуть в Україну іноземні компанії, щоб допомогти відбудувати зруйновану агресором інфраструктуру, якщо інституції та чиновники нашої держави будуть вести нечесну гру? Відповідь очевидна…
Альона ХОДАРЧЕНКО
Фото архівне
