Порт «Усть-Дунайськ» після приватизації: куди «підуть» податки, що буде з колективом та перші кроки нового власника
У січні поточного року відбувся аукціон з приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». Переможцем аукціону стало ТОВ «Еліксир Україна», що входить в групу компаній «Вімексім» та є офіційним дистриб’ютором сербського виробника мінеральних добрив «Elixir Zorka». Як вже повідомлялося, серед визначних продажів Фонду держмайна України у І кварталі – перша в історії України приватизація морського порту «Усть-Дунайськ». За нього вдалося залучити 201 млн грн у держбюджет замість стартової ціни 60 млн грн.
Переможець аукціону вже вніс оплату за єдиний майновий комплекс ДП «МТП «Усть-Дунайськ», укладено договір, далі – підписання Акту прийому-передачі, після цього порт розпочинає нове життя.
Детально про ТОВ «Еліксир Україна» та про майбутнє порту Усть-Дунайськ редактору інформаційної агенції «Юг.Today» розповів засновник компанії-переможця Валерій Якович Віхренко.
В Україні ТОВ «Еліксир Україна» входить в десятку найбільших імпортерів міндобрив. Довоєнні продажі – біля 100 тис. тон на рік.
Від самого початку компанія успішно співпрацює з ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».
«Я дуже вдячний колективу та директору порту Андрію Єрохіну. Вважаю, що Андрій Юрійович мабуть один з кращих спеціалістів у портовій галузі. П’ять років тому ми з ним познайомилися, домовилися про співпрацю, і більше я з ним не зустрічався. За п’ять років у нас не зникло та не було зіпсовано жодної тони, вантаж був у безпеці, тобто порт увесь цей час працював чітко», – зазначив Валерій Віхренко.
Ще до повномасштабного вторгнення виникла потреба у збільшенні об’єму продажів добрив. У компанії зрозуміли, що можуть реалізувати значно більше 100 тисяч тон на рік. Але виявилося, що заводи «Elixir Zorka», що реалізують свою продукцію у всьому світі, наразі працюють майже на межі потужностей і, на жаль, не можуть забезпечити Україну потрібним об’ємом. Тоді, за інформацією Валерія Віхренка, було досягнуто домовленості з сербськими партнерами про будівництво в Україні заводу потужністю до 200 тисяч тон на рік. Основні складові добрив, які виробляє «Elixir Zorka», азот, фосфор, калій. А так як основний постачальник фосфора – країни Африки, то, звичайно ТОВ «Еліксир Україна», яке мало реалізувати цей амбітний проєкт, розглядало для будівництва заводу найближчі до портів регіони.
«Ми не розглядали Дунай, тому що нам потрібен був глибоководний порт, що приймає судна з великим дедвейтом. Наш вибір зупинився на Миколаєві. Ми розраховували на 200 тисяч тон добрив, вироблених на нашому заводі та близько 150 тисяч тон з Сербії. Ми вже були на стадії закупівлі заводського устаткування, але почалося широкомасштабне вторгнення», – розповів засновник ТОВ «Еліксир Україна».
Валерій Віхренко додав, що у партнерстві з «Elixir Zorka», завод в Україні міг би користуватися торговою маркою всесвітньовідомого сербського виробника та його новітніми розробками. Були наміри продавати добрива не лише в Україні, а й в інші країни.
Звичайно, з початком російської агресії довелося ці плани відтермінувати, а окрім цього, ще й поміняти географію проєкту.
Сербське місто Прахово, де розташовані заводи «Elixir Zorka», знаходиться на Дунаї. Добрива в біг-бегах наразі доставляються караванами в Ізмаїл. Доставку вантажів по Дунаю в Ізмаїл з самого початку взяла на себе сербська компанія-виробник, тому ТОВ «Еліксир Україна» оплачувало перевалку в порту, а також доставку по Україні. Валерій Віхренко розповів, що перед війною обговорював з нині покійним Олексієм Вадатурським можливість транспортування добрив з Дунаю на Дніпро баржами компанії «Нібулон». Це б спростило та значно здешевило логістику. Звичайно, це було б вигідно і сільгоспвиробникам, бо ж тоді і добрива обходилися б їм дешевше.
Звичайно, під час війни цей логістичний шлях недоступний – наразі Чорним морем можуть рухатися лише судна, що прямують Зерновим коридором у рамках Чорноморської ініціативи.
«Коли Фонд держмайна виставив порт «Усть-Дунайськ» на приватизацію, ми зрозуміли, що це шанс вирішити логістичні питання», – розповів Валерій Якович.
До війни порт Усть-Дунайськ був збитковим з різних причин, у тому числі управлінських. Валерій Віхренко підкреслює, що до повномасштабного вторгнення активи державного підприємства не коштували тих грошей, які за них заплатила компанія. На його думку, до повномасштабного вторгнення ніхто б і не подумав його купити.
«Поряд є порт «Ізмаїл» із залізничним сполученням. Ми, наприклад, 90% вантажів відправляли залізницею з Ізмаїла у центральні регіони України. Наразі, під час війни, логістика зовсім інша – майже усі вантажі доставляються через дунайські порти. Але коли війна закінчиться та все відновиться, майже всі повернуться у великі морські порти, і зернові вантажі у першу чергу. Не потрібно будувати великі ілюзії. У порти Великої Одеси повернуться навіть великі сільгоспвиробники Бессарабії, які власне до війни і реалізували свою продукцію через Одесу, Чорноморськ та Південний», – прогнозує Валерій Віхренко.
У компанії планують, що основним вантажем порту Усть-Дунайськ будуть мінеральні добрива у біг-бегах. Вже зрозуміло, що порт «Усть-Дунайськ» буде завантажений у рази більше, ніж до 24 лютого 2022 року, і це лише за рахунок ТОВ «Еліксир Україна», а у порту працюють ще й інші оператори.
Як нам розповів власник компанії, серед короткострокових планів – будівництво складських приміщень під добрива у портопункті «Кілія». Це буде хаб для їх накопичення з подальшим перевезенням по Україні. Якась частина залишиться в Одеській області, все інше більш вигідно відправляти водним транспортом з Дунаю на Дніпро – в Черкаську, Кіровоградську, Київську, Дніпропетровську та Запорізьку області. До речі, як зазначає Валерій Якович, раніше сербські, а тоді ще югославські заводи, перевозили добрива через порт Усть-Дунайськ, наразі ж основну частину – через Констанцу. Можливо з часом серби знову частково перенаправлять вантажі з румунського порту до Кілії та Вилкового.
Валерій Віхренко впевнений, що відразу після війни його компанії вдасться швидко налагодити логістику водним шляхом, і це буде набагато скоріше, ніж це робила б держава.
«На території портопункту «Кілія» ми побудуємо складські приміщення та зерновий термінал. З приводу перевалки зерна, все стане зрозуміло після війни, коли основний потік зерновиків повернеться у порти Великої Одеси»,- розповідає про плани інвестор.
Він впевнений, що порт «Усть-Дунайськ стане сучасним та ефективним.
До заяв чиновників про високу завантаженість дунайських портів і після війни Валерій Віхренко ставиться досить скептично. Він впевнений, що для розвитку дунайських портів потрібні такі компанії, як «Еліксир Україна», які мають якусь спеціалізацію – у них є власні вантажі, виробничі потужності, перевезення на Дунаї і їм потрібна точка вигрузки. Вони ввозять в Україну імпорт, перевалюють вантажі, забезпечують роботою порти, дають робочі місця, платять податки.
Як нам розповів наш співрозмовник, перевалювати вантажі через кілійський портопункт ТОВ «Еліксир Україна» розпочне з липня, але поставки на склади відбудуться вже в червні. Що стосується логістики, то до кінця війни це буде автотранспорт, потім транзит водним шляхом у центр України.
На питання, які кроки буде реалізовано у короткостроковій перспективі, Валерій Віхренко повідомив, що для початку потрібно буде урегулювати взаємини з Адміністрацією морських портів України та іншими операторами, що наразі працюють в порту, щоб не заважати один одному. У компанії після заходу в порт відразу визначаться, що і на якій території будуть будувати, де відбуватиметься перевалка, яку техніку потрібно буде придбати першочергово. Валерій Якович зазначив, що будівництво та модернізація не будуть заважати іншим операторам, бо ж наразі порт працює інтенсивно і процес не повинен зупинятися.
Інвестор наголошує, що нове підприємство буде зареєстровано у Кілії. Компанія «Еліксир Україна» являтиметься засновником нової компанії, місцеві податки будуть залишатися в Кілійській громаді.
«Ми працюємо завжди за законом, незалежно від того, подобаються нам якісь його норми чи ні. Ми не приховуємо заробітну плату чи податки. Ми працюємо тільки у правовому полі. В 2022 році ми заплатили біля 80 мільйонів гривень податків всіх рівнів. І це під час війни, коли багато хто взагалі припинив свою діяльність. Ми не звільнили жодного співробітника. Ми зберегли компанію, у тому числі завдяки сербським партнерам, які надали нам можливість працювати з відтермінуванням платежів», – наголосив Валерій Віхренко.
Перед початком аукціону з продажу активів порту стало відомо, що під час відходу із Херсона окупанти затопили два плавкрана СПК-2 та ПЛК-5, які належать державному підприємству «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». Нагадаємо, що до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну державне підприємство надавало вантажні послуги цими кранами у Херсонському порту та не встигло провести евакуацію цих суден, оскільки окупація Херсону відбулась дуже швидко. Як нам розповів Валерій Якович, в «Еліксир Україна» плавкрани бачили лише на світлинах. Судячи з зображень, один з них напівзатонулий, інший трохи в кращому стані. Наразі через обстріли у цю зону неможливо дістатися. Але після Перемоги, компанія «Еліксир Україна» буде намагатися їх підняти та перевезти.
«Взагалі ми маємо намір повернути все майно порту. Виявилося, що частина техніки та обладнання знаходиться у Херсонському порту, частина – у дуже поганому стані в порту Південний. Все розбазарювалося за копійки десятиліттями. Ми зберемо все майно порту, а що можливо – відновимо», – з впевненістю зазначає власник.
У майбутньому можливо компанія розгляне можливість будівництва складських приміщень у затоці Базарчук біля Вилкового, де раніше розміщувалась база флоту, але наразі через низькі глибини там обмежено прохід суден. Для реалізації цих планів потрібно проводити днопоглиблення.
Звичайно ми не могли не запитати про долю колективу теперішнього Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ».
Як нас запевнив Валерій Віхренко, згідно закону, протягом 6 місяців всі будуть продовжувати працювати.
«Я думаю, нам потрібно буде більше людей, ніж наразі є. Зважаючи, що через військовий стан багато хто виїхав, зараз важко знайти хороших фахівців. З кожним співробітником, що наразі працює на підприємстві, проведемо співбесіду, щоб з’ясувати вмотивованість. Думаю, що всі залишаться. Звичайно, проведемо аудит, щоб виявити «мертві душі», які лише числяться на роботі, але фактично не працюють. Мій життєвий принцип – якщо люди працюють на моєму підприємстві, у них повинні бути гарні умови», – зазначив інвестор.
Альона ХОДАРЧЕНКО, головне фото з офіційного сайту ТОВ «Еліксир Україна»
