У селі Білгород-Дністровського району підлітки розважалися, забиваючи маленьке цуценя
Відео, на якому вона визволяє з бетонної ями не дуже звичної конструкції маленьке цуценя, журналістам видання «Південь сьогодні» надіслала зооволонтерка Наталія Славенко. А про те, що цьому передувало, нам розповів Василь Семенович – житель села Білолісся Татарбунарської громади.
Жахливий випадок знущання з тварини мав місце у Білоліссі минулої суботи. Місце, де розгорталися події, – наразі неробочий винпункт посеред села.
Ця будівля Василю Семеновичу, його дружині та ще кільком односельцям дісталася в результаті розпаювання колгоспного майна. Але її використання за призначенням людям налагодити так і не вдалося. Проте наш співрозмовник регулярно оглядає будівлю та намагається запобігти остаточному розкраданню обладнання, яке там ще залишається.
Серед того, що вціліло, є й обладнання нерухоме, як ця яма, про яку ми згадали на початку статті. Насправді це приймальник для винограду, на дні якого є шнек, що відповідає за первинну обробку сировини. Розташований він на задньому дворі. Не важко здогадатися, що під ним має бути ще якась ємність, куди далі потрапляє виноматеріал. Через те, що винпункт не працює, єдина рідина, що в нії збирається – дощова вода. І ось у цій воді Василь Семенович часто знаходить втоплених їжаків та кішок. З першими більш-менш зрозуміло – тварини незграбні і, якщо вже впали, то вибратися не можуть. А от кішки як туди потрапляють? Залишимо це питання риторичним, але подальша розповідь натякає на те, що явно не самі. Тут тільки зауважимо, шо всередині будівлі хтось постійно щось ламає, вибиває двері, чинить іншу шкоду.
Цієї суботи, коли Василь Семенович обходив будівлю, він почув несамовите скавчання та гуркіт збоку саме цього приймальника. Чоловік каже, що був на іншій стороні об’єкту, але собака кричав так голосно, що відчуття було, «ніби він це робив в кишені».
Аби швидше потрапити на сторону, де явно щось відбувалося, Василь Семенович перескочив через невисокий паркан і встиг побачити, як звідти біжить підліток. Роздивитися, що там відбувається, каже, не встиг.
Чоловік побіг за ним, і хлопець привів його до групи підлітків, які зібралися біля будинку неподалік. Відповідати на питання, що він там робив, хлопець відмовився. Почав розповідати про «ще двох», які там були. Разом пішли їх шукати. Одним з них, каже Василь Семенович, виявися місцевий житель у віці далеко за тридцять, який має певні вади здоров’я. А другим – хлопчик, на вигляд учень десь третього-четвертого класу. Старший, коли його почали розпитувати, почав тікати, перечепився та впав, а потім відбіг ще далі.
Тим часом на місце розбірок прибігли інші діти та підлітки.
«Я в шоці. А потім до четвертої ранку ковтав пігулки. І від серця, і заспокійливі… Поприходили ці діти, і хлопці, і дівчата. Вони з різних родин, є й таки, що видно, що заможні й доглянуті. І вони всі почали ставити мені питання: «скільки вам років?». Я відповів, що їх це не стосується, я ж не питаю, скільки їм. Вони між собою почали це з’ясовувати і хтось сказав, що я вже пенсіонер. І тоді один з них з такою нахабною посмішкою підійшов до мене та запитав: «а ви знаєте, що мій тато генерал?». Я відповів, що я, може, міністр. І тоді він почав розповідати, що його тато там «крутиться біля генерала», – розповідає Василь Семенович.
Наш співрозмовник каже, що не знає жодного з дітей, хто з ним спілкувався. Тим паче не знає їхніх прізвищ. Але діти почали погрожувати йому фізичною розправою. А потім прибігли мати та батько одного з них. Батько спитав, що сталося, і пішов. А мати почала телефонувати на «102» і розповідати, що тут ледь не вбивають дітей. Але від виклику швидкої відмовилася.
«Поки чекали поліцію, я вирішив піти позакривати двері у будівлі, ворота, забрати машину. І цей хлопець йшов за мною так, як знаєте, у кіно показують бариг. Хапав мене за руки, вимагав, щоб я нікуди не йшов. А до цього вони мені розповідали, що їх в школі вчать що в них є права. Але ніхто не згадував про якусь відповідальність за свої дії», – додає Василь Семенович.
По приїзду поліцейські опитали його та заявницю. Хоча чоловік каже, що жінка навіть не могла бачити, що відбувається, бо перебувала навіть на іншій вулиці. Проводити експертизи щодо стану дітей, яких, за її заявами, били, поліцейські не стали. Прізвища дітей, які брали участь у конфлікті, Василю Семеновичу поліцейські теж відмовилися надавати, посилаючись на те, що це конфіденційна інформація. Причину конфлікту теж не уточнили.
У неділю Василь Семенович поїхав до відділу поліції в Татарбунарах, щоб взяти телефон дільничного чи офіцера громади. Але йому відповіли, що в них номера немає.
Зазначимо, що історію ми розповідаємо зі слів Василя Семеновича. Звісно, в інших учасників події та в правоохоронців може бути своя версія. Але за галасом та сварками усі геть забули про жертву інциденту – собаку. Бо, як ми вже вище писали, причину конфлікту поліцейські не уточнювали.
Після усіх цих подій сам Василь Семенович про собаку згадав аж наступного дня. Каже, що був впевнений, що тварину вбили. І тому пішов шукати труп вже у звичному місті – у підземному бункері.
Але песик, точніше маленьке цуценя, виявилося живим. І залишилося в ямі, де його, як стало зрозуміло пізніше, закидали каміннями, уламками шиферу та дошок, що лежали поруч.
«Це жах! Це діти! І я впевнений, що, що б я не казав, поліцейські будуть на їхньому боці», – каже чоловік.
Цуценя з ями витягли, Василь Семенович забрав його собі. Малий виявися дуже ласкавим та розумним.
Зараз Василь Семенович має намір ознайомитися з заявою проти нього, а потім і самому написати заяву про те, що сталося. Каже, що одразу й не знав, що мав писати, адже те, що відбувалося насправді, зрозумів вже наступного дня.
Ми не є свідками інциденту, тож не надаватимемо діям сторін оціночних суджень.
Тільки нагадаємо, що події відбуваються на тлі голосної справи щодо жорстокого поводження з собакою в селі Майори Біляївської громади. За численними повідомленнями у соцмережах, у цьому випадку правоохоронці довго відмахувалися від повідомлень громадян про жахливі дії фігуранта. Не реагувала і місцева влада. А після відкриття справи було встановлено причетність фігуранта ще й до розбещення неповнолітніх.
То може у випадку в Білоліссі варто щось робити зараз, а не чекати, коли в ямі зі шнеком забиватимуть дитину?
Діана ГЕРГІНОВА
