У краплі води, що затопила під’їзд багатоквартирного будинку в Рені, позначилося «море» проблем ЖКГ
У соціальній мережі Фейсбук з’явилося відео, яке демонструє, як дощова вода буквально заливає під’їзд багатоквартирного будинку у місті Рені.
«От так компанії ремонтують дахи у Рені!» – прокоментувала відео учасниця загальнодоступного гурту «НАШІ Ізмаїл» Marina Tukilush. В іншому коментарі вона додала, що капітальний ремонт даху цього будинку проводився 5 років тому. А Світлана Зарудна відреагувала на згадане відео криком душі: «Допоможіть!!!»
Відео озвучено наступним текстом: «Третє липня 2023 року, будинок на вулиці Дунайській, 21, сьомий під’їзд, третій поверх. Ось вам атракціон. Якщо хтось хоче гострих відчуттів, – будь ласка, заходьте, вхід безкоштовний. Нема кому відремонтувати дах, немає грошей. Ми, люди, нікому не потрібні…»
Кореспондент ІА «Юг.Тoday» вирішив розібратися в причинах цієї кричущої проблеми і для початку поспілкувався з мешканцями багатоквартирного будинку на вул. Дунайській, 21 (до речі, це один із найбільших будинків у місті). Люди розповіли, що їхній будинок обслуговує управляюча компанія ренійського підприємця Сергія Лукіянченка, яка на договірній основі надає різні послуги багатьом об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). За словами моїх співрозмовників, вони платять за обслуговування будинку 3,50 грн за квадратний метр, і загалом компанія отримує від мешканців цієї багатоповерхівки близько 40 тисяч гривень на місяць. Водночас вартість ремонту даху над під’їздом №7 (а в інших під’їздах подібних проблем немає) нібито становить 200 тисяч гривень, і фірма Лукіянченка просто не має таких грошей.
Мешканка однієї з квартир під’їзду №7 повідомила автору цих рядків, що ходила на прийом до міського голови Ренійської громади Ігоря Плєхова та просила допомогти вирішити проблему, але мер заявив, що місцевий бюджет не зобов’язаний фінансувати капітальний ремонт багатоквартирних будинків – ці завдання мають вирішувати самі ОСББ. Тобто існує лише один варіант вирішення питання: власники квартир збирають необхідну суму коштів та наймають підрядника, який зробить ремонт даху.
Ми зв’язалися з Ігорем Плєховим та попросили його прокоментувати ситуацію.
«Я знаю цю проблему – вона триває вже рік. Але якщо дивитися на речі ширше, то можу сказати, що у нашій громаді кілька років діяла програма фінансової підтримки ОСББ, і у разі потреби її можна продовжити», – заявив міський голова.
Тут необхідно зробити невеликий відступ та нагадати, що вперше ця програма була затверджена Ренійською міськрадою на 2018-2020 роки. Документ передбачав, що ресурсне забезпечення ремонту міського багатоквартирного житлофонду (загалом 118 будинків) здійснюватиметься протягом двох років за принципом 50/50, тобто половина запланованих коштів виділяється з місцевого бюджету, а другу половину видатків беруть на себе об’єднання мешканців. І лише 2020 року співвідношення становитиме 40/60; це означає, що 60% витрат ляже на плечі ОСББ.
З боку міськради загальний бюджет програми на три роки було визначено у розмірі 1,5 млн грн – по 500 тисяч гривень на кожен рік. З боку власників квартир точний обсяг фінансування не вказувався – він визначався за фактом, виходячи із можливостей ОСББ. Проте витрати міського бюджету на ремонт одного будинку не мали перевищувати 50 тис. грн. Але навіть ці гроші можна було отримати тільки для реалізації конкретних проектів на конкурсній основі. Таким чином, стати учасниками програми на умовах співфінансування могли лише ОСББ, які визнавалися переможцями конкурсу. Крім того, того ж 2018 року Ренійська міськрада планувала використання коштів з обласного бюджету в обсязі 1 млн 770 тис. грн на капітальний ремонт дахів восьми багатоквартирних будинків (на кожний дах було передбачено від 50 до 500 тис. грн).
Але повернемося до коментаря міського голови Ренійської громади. Відповідаючи на запитання про те, чому фірма Сергія Лукіянченка не може відремонтувати дах над одним-єдиним під’їздом будинку, Ігор Плєхов зазначив, що компанія, що надає комунальні послуги, може лише обслуговувати ОСББ, але не має права здійснювати капітальний ремонт тієї чи іншої житлової інфраструктури.
«Я бачу вирішення проблеми так: або члени ОСББ фінансують ремонтні роботи власним коштом, або вони звертаються до міськради і просять відновити програму фінансової підтримки об’єднань співвласників житла за принципом 50/50, як це вже було. Люди мають просто захотіти! – сказав мер. – Що для цього потрібно? Насамперед має бути створено ОСББ, на рахунку якого акумулюються, припустимо, 100 тисяч гривень. Якщо ці гроші є, міськрада у рамках програми додає з місцевого бюджету ще 100 тисяч гривень. Потім складається кошторис, наймається підрядна організація, яка і відремонтує дах.
Водночас хочу зазначити, що ніхто досі не оцінював можливу вартість ремонтних робіт, тобто я не маю жодних підтверджених цифр. Організувати оцінку повинні мешканці, і лише потім можна говорити про конкретні обсяги фінансування. Але люди, як я розумію, нічого не хочуть робити для вирішення своєї ж проблеми. Хоча саме вони – співвласники будинку. І в цьому сенсі вони нічим не відрізняються від власників приватних будинків, які обслуговують своє житло самостійно.
Адже є й інші, позитивні приклади, коли ОСББ відмовляються від керуючої компанії і самі займаються своїми справами. Наприклад, у багатоквартирному будинку на вулиці Мірошниченка квартплата становить 2 гривні за квадратний метр, а не 3,50 грн, як у Лукіянченка. При цьому на депозиті у них лежать 130 тисяч гривень. І вони, до речі, самостійно профінансували ремонт даху та інші роботи. Ось з кого треба брати приклад, а не просто скаржитися та когось звинувачувати».
Відповідно, ми поцікавилися і думкою вже неодноразово згаданого підприємця Сергія Лукіянченка.
«Одразу хочу наголосити, що капітальні ремонти житлової інфраструктури має право робити лише балансоутримувач житла. Моя компанія, звісно, не є балансоутримувачем. Більше того, навіть на законодавчому рівні це питання у нашій країні до кінця не врегульоване, – зазначив Сергій Георгійович. – Наскільки я пам’ятаю, коли Верховна Рада ухвалювала закон про діяльність ОСББ, на них «повісили» лише обов’язки, а права у повному обсязі так і не надали. Тобто, якщо почати розбиратися з юридичної точки зору, можна вважати, що балансоутримувачем багатоквартирного фонду в місті досі є Ренійська міськрада.
Але я – не юрист, і не буду зараз вникати в тонкощі законодавства. Хочу сказати про інше. Коли я почав працювати у сфері ЖКГ, то моя фірма намагалася багато робити своїми силами, у тому числі ремонтувати дах будинку по вул. Дунайській, 21. До речі, цей ремонт розпочався ще у той період, коли мером Рені був Сергій Колевич. Однак він встиг зробити лише половину необхідного обсягу робіт, причому відремонтована ділянка даху закінчилася саме над під’їздом №7, де зараз протікає.
Ми зрозуміли, що остаточно вирішити проблему на рівні міськради не вийде, і вирішили звернутися до тогочасної районної ради, оскільки районний бюджет також міг виділяти кошти на потреби міста. А буквально наступного дня мала відбутися сесія райради. І ми вирішили домогтися, щоб наше питання розглянули на цій сесії. Вислухавши мене, голова райради сказав: якщо, мовляв, ти встигнеш до ранку зібрати понад тисячу підписів мешканців, то ми внесемо відповідний проект рішення до порядку денного сесії.
Неймовірно, але факт: за ніч ми зібрали необхідну кількість підписів громадян та попросили райраду виділити на ремонтні роботи кількох будинків 5 мільйонів гривень. У результаті нам дали 3 мільйони. Як то кажуть, і на тому спасибі. Але далі почалося найцікавіше. Коли ці гроші прийшли, то виявилося, що їх має отримати балансоутримувач житла – міськрада. Я прийшов до Плєхова і попросив його повернути ці кошти. У відповідь я почув аргумент на кшталт «гроші були ваші – стали наші». На цьому розмова закінчилася…
Заради справедливості треба сказати, що міськрада розподілила згадані 3 млн гривень за призначенням, тобто на утримання житлофонду. Частину цих грошей було виділено і на ремонт даху будинку по вул. Дунайській, 21. І знову грошей вистачило лише до шостого під’їзду – сьомий залишився незакінченим. Я того разу сказав Плєхову: там залишилося постелити на даху 30 метрів будівельного матеріалу, – давайте зробимо, інакше через кілька років доведеться ремонтувати весь дах. Але мене на той раз не почули…
Що стосується оплати за мої послуги, то квартплата у розмірі 3,50 грн за квадратний метр уже давно не відповідає реальній собівартості обслуговування житлофонду. Сьогодні є потреба підняти квартплату хоча б до 5 грн за квадратний метр. Однак у цьому будинку переважно живуть пенсіонери, і для них будь-яке підвищення тарифів – це біда. Проте, як би там не було, капітальний ремонт має робити балансоутримувач. Зрештою, ми всі сплачуємо податки до місцевого бюджету і маємо право вимагати, щоб ці податки витрачалися в наших спільних інтересах. Адже якщо зважати на норми закону, то навіть освітлення в під’їздах вважається вуличним освітленням, і воно має підключатися до муніципальних стовпів енергопостачання. Навіть прибудинкові території мають обслуговуватись не мешканцями будинків, а житлово-комунальною службою міськради. Чому? Та тому що землю на прибудинкових територіях не передано співвласникам багатоквартирних будинків. Отже, фінансувати прибирання дворів має міськрада. А як відбувається насправді? Думаю, всі про це знають…
У підсумку справа не в тому, що і хто повинен юридично – у цьому можна розбиратися довго. А річ у тому, що у місті має бути господар. Цей господар – міськрада. І саме він має допомагати громадянам, якщо вони не справляються з тими чи іншими житловими, комунальними та іншими питаннями. Хазяїн у будь-якому випадку має бути господарем, а не перекладати свою відповідальність на інших. Чому, наприклад, місцева влада не проводить «круглих столів» з ОСББ? Чому не координуються дії міських комунальних служб (того ж «Водоканалу») з мешканцями? Мені важко це зрозуміти…
Знаєте, якщо все робити строго за законом, за буквою закону, то можна знайти виправдання для будь-якої бездіяльності. А можна чинити по-людськи, по совісті. Думаю, це набагато важливіше для всієї громади та для кожного її мешканця особисто».
Андрій ПОТИЛІКО, фото автора
НА ФОТО: Так сьогодні виглядає під’їзд №7 будинку на вул. Дунайській, 21
