У громаді на Одещині, де виник конфлікт через облаштування Алеї Слави, «забули» вшанувати шістьох Героїв
Наприкінці минулого року журналісти видання «Південь сьогодні» розповідали читачам про обурливу ситуацію у Знам’янській громаді Березівського району Одеської області, де під час створення Алеї Слави з рідними полеглих Героїв не порадились у жодному з питань: ані щодо місця, ані щодо вигляду банерів, портретів та наведеної там інформації. Більшість родин розповідало, що портрети їхніх близьких, м’яко кажучи, виглядали не найкращим чином, а в даті народження одного з Героїв була помилка. Вирішували питання заміни банерів рідні загиблих захисників самотужки, адже місцева влада до набуття ситуації резонансності відмовилася цьому посприяти.
Нагадаємо, тоді більша частина родин вирішила змінити банери власним коштом. Однак незабаром до деяких з них навідався дільничний, повідомивши про необхідність сплатити за такі дії штраф – виявилось, що у сільраді написали заяву про вчинення «правопорушення невизначеними особами». Врешті-решт, заяву у сільраді «відкликали», пояснивши це тим, що було не відомо, що здійснили заміну банерів саме родини Героїв. Також нагадаємо, що замінено на нові було лише ті банери, родини яких висловили про це своє бажання та намір, тому кілька «старих» залишалося. Тож було вирішено за згодою родин полеглих Героїв встановити нові – коштом сільської ради – і це було зроблено. Зазначимо, що тоді визначилися й на тому, що сім’ї, які бажають зняти банер на честь свого захисника, без подальшого публікування, матимуть змогу це зробити. Здавалося б, дуже болюча для рідних, які втратили на війні своїх близьких – наших захисників, ситуація мала завершитися. Однак нещодавно донька загиблого Героя Олександра Довжинського Тетяна Ковальова повідомила, що, як виявилося, пам’ять деяких воїнів громади на Алеї Слави у Знам’янці так і не вшанували, їх «пропустили».
Зазначимо, що під час зустрічі сільської голови Валентини Тринчі з родинами захисників та представниками громадських організацій на початку січня було вирішено про створення робочої групи – у склад якої мали увійти сім’ї Героїв, аби надалі усі питання, пов’язані зі вшануванням пам’яті воїнів, обговорювалися із ними. Тож родини брали участь у подальшій заміні банерів, які ще залишалися «старого зразку». Але в період виготовлення нових банерів виявилося, що від початку «забули» про Героя – Чеботаря Руслана, який похований в сусідньому селі Радісному. А після цього дізналися, що не вшанували пам’ять ще шістьох воїнів громади.
«В період, коли ми виготовляли нові банери, виявилося, що спочатку забули про одного Героя Чеботаря Руслана, який похований в с. Радісному, що відноситься до Знам’янської ТГ. Ми виправили цю ситуацію і надрукували банер. Але виявилося, що шість загиблих військовослужбовців ще пропустили», – розповідає у своєму дописі Тетяна Ковальова.
Усім шістьом загиблим захисникам, а саме Задорожнюку Віталію Володимировичу, Трибусу Андрію Андрійовичу, Лісовському Івану Івановичу, Бурому Євгену Олександровичу, Караушу Павлу Павловичу, Бойцуну Олегу Олександровичу, вшанували пам’ять на Алеях Слави у старостатах громади, однак чомусь на центральній Алеї Слави у Знам’янці, де мали б бути усі захисники громади, банерів пам’яті цим Героям не встановили.
«То чому, вибірково стає хтось Героєм, а хтось – ні? Чому така зневага до загиблих та їхніх родин?» – наголошує донька загиблого військового.
Як розповіла журналістці «Південь сьогодні» Тетяна Ковальова, нещодавно випадково про таку ситуацію дізналася сестра полеглого захисника Віталія Задорожнюка – побачила обговорення про заміну банерів у Знам’янці у групі громади у Вайбері:
«Ми створили групу в Вайбері родин загиблих військових, і вже почали додавати всіх, хто з ким знайомий. Вони почали читати, що ми замінили банери. «А де банери?» – почали мені писали. «А що, там є банери?». Кажу: «Так. А ви хто?» – «Я сестра такогось.» Я кажу: «А вашого немає». Питає: «А як це мого немає? Що його не потрібно ставити? Чому у вас немає, інші є, а його немає? Як так ви робили?» – я кажу, що це не я…»
На жаль, з рідними інших з Героїв, пам’ять яких «забули» вшанувати, зв’язку у Тетяни немає. Більше того, існує й інша проблема щодо встановлення нових банерів – на Алеї Слави більше немає вільного місця.
«Суть в тому, що вони так поставили цю Алею Слави, що там вже немає місця, куди ставити нові тримачі. Там вже все загороджено парканом, я навіть не знаю куди. На інший бік переносити – вони там посадили сосни та ялинки. Я не знаю де розмістити ті шість нових тримачів», – пояснює Тетяна.
Окремим питанням постає й фінансування створення нових банерів. У своєму зверненні до Знам’янської сільради робоча група родин полеглих захисників висловила прохання щодо встановлення додаткових шістьох тримачів для банерів та надання контактів рідних воїнів, пам’ять яких мають намір вшанувати на Алеї. Однак отримали відповідь від адміністрації сільради, що коштів у бюджеті на такі заходи немає, а питанням облаштування Алеї Слави має займатися новостворена робоча група – тобто, знову ж таки – рідні полеглих Героїв.
«Голова сільради написала: «Вами було створено робочу групу, яка буде займатися подальшим облаштуванням Алеї Слави». Ну тобто це ми повинні займатися – рідні загиблих – самі. Робоча група – це рідні загиблих, і ми повинні займатися: фінансування і все інше. Якщо вона (селищна голова Валентина Тринча – Авт.) сказала, що Алея Слави переходить до нас, що ми нею займаємось – будь ласка, дайте нам письмову відповідь, скільки коштів ви витратили на цю Алею Слави. Ви зібрали ці кошти з небайдужих людей, які вам донатили, будь ласка, надайте нам звіт. Звіту ніякого не було», – обурюється донька полеглого Героя.
Якщо підсумувати всю історію від самого початку, може скластися враження, що у сільраді не передбачали жодних заходів з подальшого облаштування Алеї Слави. Зазначимо, що, на жаль, війна триває, і, на жаль, трагічні звістки продовжують надходити. І тоді постає питання – як у Знам’янці вшановуватимуть пам’ять захисників громади надалі?
Прочитати детальніше про конфлікт між сільрадою та родинами полеглих Героїв Знам’янської громади можна у наших попередніх публікаціях за посиланням тут, тут і тут.
Амєлія МИЙНОВА
Перше фото – з допису про створення Алеї Слави у селі Знам’янка від 29 серпня 2024 року, інші – з дописів Тетяни Ковальової
