У Гагаузії проросійські сили висунули ідею створити «Бессарабську федерацію» і доєднати до неї… Одеську область
Сусідня Молдова третій рік поспіль не виринає з передвиборчої турбулентності. Попереду парламентська кампанія, і гагаузький фактор, ймовірно, знову додасть перцю. Про це пише LB.ua, передає видання «Південь сьогодні».
Під час місцевих виборів 2023-го Гагаузія здивувала, обравши на посаду башкана нікому невідому Євгенію Гуцул – завдяки її орієнтації на москву та підтримці олігарха Ілана Шора. Закріпившись у регіоні, на президентських виборах росія лише посилила вплив, вивівши в лідери голосування єдиного кандидата від проросійської опозиції, етнічного гагауза Олександра Стояногло, а також ще одну маловідому на той час діячку Вікторію Фуртуне.
Напередодні осінніх парламентських перегонів Гуцул отримала сім років ув’язнення, а Кишинів узявся за всю мережу Шора. Але навіть вирок суду проросійські сили представлять як полювання на відьом. Тим більше, що автономія саме в розпал кампанії святкуватиме 35-річчя проголошення сепаратистської «республіки».
На початку серпня суд у Кишиневі визнав винною Євгенію Гуцул – за незаконний ввіз грошей з рф на фінансування політичних акцій і виборчої кампанії.
Наступного дня після оголошення вироку в Комраті, столиці автономії, зібрали надзвичайну сесію Народних зборів – органу, що фактично виконує функції місцевого парламенту. Депутати заявили, що Кишинів порушив права гагаузів на автономію, і відмовилися визнавати законність вироку. На їхню думку, це спроба «ліквідувати гагаузьку автономію та придушити волю народу».
На знак протесту вони не усунули Гуцул з посади башкана й оголосили, що формально вона залишатиметься на чолі автономії щонайменше до розгляду апеляції. Виконання поточних обов’язків поклали на її заступника Іллю Узуна. Усе це виразний і тривожний сигнал, за якою методичкою росія діяла й діятиме в Молдові найближчого місяця, у пік передвиборчого сезону.
Активні дії можуть розпочатися вже 19 серпня, коли в Гагаузії відзначають так званий День проголошення незалежності: того дня 1990 року на тлі розпаду СРСР була оголошена сепаратистська «Гагаузька народна республіка».
Торік цього дня Гуцул звинуватила Кишинів у наступі на права автономії – у чергову річницю такі заяви працюють як потужний мобілізаційний тригер. За понад два роки на посаді башкана Гуцул послідовно нарощувала конфронтацію між Комратом і Кишиневом – і місцева влада після її засудження продовжить реалізацію цього сценарію.
Башканом Гагаузії Євгенія Гуцул, котрої до того в політиці ніхто не знав, була обрана у травні 2023 року за підтримки бізнесмена Ілана Шора. Його в Молдові заочно засудили до 15 років ув’язнення за корупційними звинуваченнями. Зараз олігарх перебрався до москви, заручився підтримкою кремля і звідти впливає на політичні процеси в Молдові.
Один з ключових інструментів його впливу – так звана мережа Шора. Вона працювала (і працює) як мережа Telegram-каналів, ботів і координаторів виборчих округів, що вкупі забезпечувало скоординоване голосування й участь у керованих «протестних» акціях. Нове в шорівській технології – підкуп став не разовим, а регулярним: учасники мережі місяцями отримували фіксовані виплати за участь у замовних політичних акціях, виконання агітаційних завдань і навіть за залучення нових адептів.
Бенефіціаркою такого голосування на місцевих виборах у Гагаузії стала саме Гуцул, але насправді виграли Ілан Шор і його кремлівські куратори. Після обрання Гуцул швидко увійшла в курс справ: атакувала Кишинів, їздила до москви, виходила в ефіри російського пропагандиста Соловйова, зустрічалася з депутатами «Єдіной росії» і навіть сфотографувалася з володимиром путіним.
Вирок же стосувався епізодів, що сталися до її стрімкої політичної кар’єри. За даними слідства, у 2019–2022 роках, працюючи в штабі Шора, Гуцул завезла з росії близько 2 млн євро готівкою. Гроші перевозили через кордон партіями до 10 тисяч доларів – щоб уникнути декларування. Ба більше, за повідомленнями молдовських медіа, частину готівки Гуцул провозила через україно-молдовський кордон (факт, що вартий окремої уваги). Ці кошти витрачали на організацію масових антиурядових протестів і фінансування передвиборчої кампанії в Бельцях 2021 року.
Парламентські вибори в Молдові мають критичне значення для амбіцій кремля не лише щодо Молдови, а й усього регіону – і, ймовірно, насамперед щодо України. Формально проєкти Шора, до яких належить і Гуцул, не допущені до відкритої участі в перегонах. Але це не означає, що шорівська мережа перетворилася на відпрацьований матеріал – вона продовжує грати свою роль у політичному житті країни.
Афілійовані з Іланом Шором фігури вже з’являються у списках традиційних партій (зокрема, у списку колишньої гагаузької керівниці Ірини Влах), що консолідуються в «єдиний фронт». На чолі таких списків, звісно, будуть політики, які за ці роки не стали токсичними, і це лише підтверджує системність дій росії на молдовському напрямку.
Проблема в тому, що такої системності бракує Кишиневу: вирок Гуцул, хоч який справедливий, віддзеркалює для частини електорату ті звинувачення, які лунають з москви на адресу молдовської влади. Очевидно, що образ ув’язненої Гуцул перетвориться на політичне знамено в подальшому протистоянні.
Так само очевидно, що небезпечна близькість у часі й просторі вироку суду й головного сепаратистського свята під назвою «День незалежності Гагаузії» – це найгірший сценарій з погляду протидії гібридним загрозам, на чому постійно наголошує Кишинів.
Та хай би молдовани судили своїх посіпак, як їм заманеться, але на застереження щодо кейсу з Гуцул в Україні слід зважати щонайменше з трьох причин.
По-перше, Гагаузія як джерело дестабілізації – тепер з легітимованою підставою для протестів у вигляді «канонізованої» Гуцул – розташована просто біля українського кордону.
По-друге, політики з орбіти Ілана Шора, а отже й кремля, вже озвучували територіальні претензії до України – зокрема щодо Буджаку, частиною якого географічно є й Гагаузія. Ці заяви лунали від лідерки партії «Велика Молдова» Вікторії Фуртуне, яка так само, як і Гуцул, вибудовує свій політичний капітал завдяки мережі Шора.
По-третє, факти участі молдовських сепаратистів у спробі створити так звану «Бессарабську народну республіку» на Одещині у 2015 році добре відомі.
У квітні 2015-го відбулося збіговисько так званих «активістів», які вимагали проголосити «Бессарабську народну республіку». Завдяки роботі СБУ ця ініціатива провалилася, але показово, що значна частина учасників приїхала з Молдови, зокрема з Гагаузії – і ті самі люди досі розгойдують інформаційний простір і навіть мітять у депутатські крісла.
Тоді сепаратистський шабаш привітали колишній башкан Гагаузії Михайло Формузал, архієпископ Бельцький і Фалештський Маркел, експрем’єр Васіле Тарлев (нині зі своєю партією «Майбутнє Молдови» входить до одного з проросійських блоків разом з Ігорем Додоном, ще однією колишньою очільницею Гагаузії Іриною Влах й експрезидентом Володимиром Вороніним).
Згодом ці політики, як і місцева влада Гагаузії, публічно відхрестилися від своєї участі, але такі провокації відбувалися не тільки на території України. Заклики до сепаратизму на Одещині лунали й у самій Молдові.
Так, на одному з форумів у Комраті того самого року нинішній власник кабельних мереж і голова Центру незалежної журналістики Гагаузії Степан Пірон заявив наступне:
«…автономія не працює так, як повинна… І виходом із ситуації може стати вихід Народних зборів до парламенту країни з ідеєю федералізації Молдови. Можна назвати її, приміром, Бессарабською федерацією. Не потрібно обмежуватися лише Молдовою, Придністров’ям і Гагаузією. Треба об’єднувати землі, відновити Молдову в колишніх кордонах (йдеться про середньовічне Молдавське князівство, що включало, крім Бессарабії, низку нинішніх територій Румунії та України і не включало Придністров’я. — Ред.). Думаю, якщо найближча до нас Одеська область приєднається до цієї федерації – це буде цікаво. Тоді переможе історична справедливість».
І це лише один приклад висловлювань особи, яка має вплив на інформаційне поле гагаузької автономії.
Тож проблема в тому, що Кишинів мислить епізодами, тоді як москва мислить стратегіями і з цих епізодів конструює потрібну їй виставу.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
