У Болградському районі виявили випадки корости та вітряної віспи у дітей: що відомо про хвороби
У Болградському районі було зареєстровано п’ять випадків корости та два випадки вітряної віспи серед дітей різного віку. Таку інформацію оприлюднили у пресслужбі Болградської райдержадміністрації, передає видання «Південь сьогодні».
Короста
Короста — це паразитарна заразна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ. За інформацією Центру контролю та профілактики хвороб, кліщ паразитує тільки на шкірі людини. Цикл розвитку коростяного кліща триває 14-20 днів. Його життєвий цикл складається з двох періодів — репродуктивного (від яйця до личинки) і метаморфічного (від личинки до молодого кліща).
Короста з вираженими симптомами розвивається в середньому через 4 тижні після потрапляння на шкіру людини хоча б однієї заплідненої самки. У разі задавненої корости на шкірі хворої людини міститься від 3 до 30 живих самок. За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюється рідкість непрямого способу зараження.
Крім людської шкіри, сприятливим ґрунтом для проживання коростяних кліщів є натуральні тканини (шерсть, шовк, бавовна), дерев’яні предмети, де скупчився домашній пил; тому лікування корости супроводжується інсектицидною обробкою зручних місць проживання кліща.
Місця локалізації коростяних кліщів: складки між пальцями на руках, шкіра з боків пальців; внутрішня сторона променезап’ясткових суглобів в області згину; передпліччя і лікті в області розгинальних поверхонь; передня частина бічних поверхонь тіла; передні стінки пахвових ямок, довкола сосків грудних (молочних) залоз, область живота, особливо вразлива навколопупкова зона; шкірні покриви гомілок, стегон, сідниць; геніталії у чоловіків. Вибір кліщами саме вищевказаних ділянок тіла пояснюється тим, що коростяні зудні воліють мешкати в місцях, де роговий шар епідермісу найтонший.
Короста у дітей локалізується дещо по іншому, захоплюючи внутрішній край стопи, шкіри на підошвах ніг, сідниць і внутрішню поверхні кистей рук (долоні), область обличчя і шкіру на голові.
Як зауважують медики, короста ніколи не проходить сама по собі. Вона може тривати місяцями і роками, іноді перестаючи турбувати хворого, але рано чи пізно симптоми корости знову проявляться. Лікування призначає лікар-дерматолог.
Крім медичних засобів, які застосовуються для нанесення на шкіру за рекомендацією лікаря велике значення має щоденне дотримання санітарно-гігієнічного режиму, щоденне миття, заміна натільної білизни, кип’ятіння та прасування натільної та постільної білизни. Верхній одяг необхідно почистити пилососом, особливо всередині, де знаходяться шви. Також величезне значення в боротьбі з хворобою має якісне водопостачання. При появі висипів звертайтесь до лікаря.
Вітряна віспа
Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.
За інформацією Центру громадського здоров’я МОЗ України, вітряна віспа — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес. Сприйнятливість населення до вітряної віспи становить 90–95%. Механізм передавання збудника — краплинний.
Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів. Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей під час відвідування дитячих садків і шкіл.
Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко.
Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з’явитися за нормальної температури тіла. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипу його елементи можна знайти на долонях та підошвах.
Після стадії плям і дрібної папули висип швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи пухирці. Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не дійшовши до стадії везикули. Останні мають круглу або овальну форму, різний розмір, їхня стінка напружена, блискуча, вміст прозорий. Якщо проколоти везикулу, то вона швидко спорожнюється завдяки своїй однокамерності. Окремі везикули мають пуповидні заглиблення, що пов’язано з початком розсмоктування їхнього вмісту.
Везикули швидко підсихають через 1–3 дні. На їхньому місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1–3 тижні. У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях.
Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.
Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив. Ускладнення можуть бути і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції.
Лікування вітряної віспи полягає у дотриманні постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобіганні вторинній інфекції. Рот треба полоскати дезінфекційним засобом. За показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижувальні, здійснюють детоксикацію. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – ілюстративне
