Цвіт Болградського району: в столичному госпіталі від важких поранень помер гранатометник із позивним «Одеса»
У середу, 29 березня, в одному з військових клінічних шпиталів Києва зупинилося серце молодого гранатометника з позивним «Одеса», 27-річного мешканця Арциза Болградського району Євгена Гойка. В ніч з 8 на 9 березня військовослужбовець отримав важкі осколкові поранення під Бахмутом Донецької області, потрапивши під щільний ворожий артобстріл.
Цю трагічну звістку журналісту інформаційної агенція «Юг.Today» повідомила мати загиблого бійця Галина Гойко.
За її словами, Євген народився 10 квітня 1995 році в місті Арцизі, де закінчив школу №5. Згодом продовжував здобувати освіту в Ізмаїльському вищому професійному училищі №9, де отримав фах бармена-офіціанта, але свій диплом не встиг забрати. Одразу ж хлопець пішов на строкову службу до Івано-Франківської області. Восени 2014 року він разом із своїми побратимами боронив Донецьк від ворожої орди, за що вже у 19-річному віці отримав статус учасника АТО. Після двох років армії Євген залишився в Івано-Франківську, де майже до початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України працював в торгівельній сфері.
Євген приїхав погостити до батьків за день до початку війни, 23 лютого. І так сталося, що не повернувся назад до Івано-Франківська. Хлопець спочатку вступив до лав територіальної оборони Арцизької громади, потім проходив службу в одній із військових частин Одеської області. У кінці лютого цього року він із десятками своїх товаришів по службі відбивали численні атаки ворога в пекельному місті Бахмут на Донеччині.
На жаль, у ніч з 8 на 9 березня військовий внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав наскрізне осколкове поранення трахеї, бронхів, легенів та хребту. Вже зранку дев’ятого березня боєць у надважкому стані потрапив до реанімації однієї з лікарень Дніпра. А 23 лютого за допомогою санавіації хлопця транспортували у військовий клінічний шпиталь Києва, де він теж потрапив до реанімації торакальної хірургії. Однак внаслідок отриманих важких поранень серце гранатометника не витримало – 29 березня він помер у лікарні, не приходячи до тями. Ненависні, кляті окупанти зупинили серце молодого чоловіка, сповненого сил та енергії, з гарними мріями про життя у вільній Україні.
Мати бійця Галина із сумом згадує, що її син серед побратимів отримав позивний «Одеса» за неповторне почуття гумору та відверту усмішку. Та й ще хлопець народився 10 квітня, в той день, коли це місто в 1944 році звільнили від фашистських загарбників. Водночас вдома чекали на повернення старшого брата 21-річна сестра Аліна, сімнадцятирічні двійнята Руслан та Максим.
«Євген був напрочуд доброю та відкритою людиною. Завжди був готовий зняти останню сорочку, аби допомогти друзям та близьким», – зізналася нам Галина.
Ще до відправлення в Донецьку область хлопець встиг купити весільні обручки, аби після повернення з Бахмута побратися з коханою Наталею, яка родом з-під Кривого Рогу Дніпропетровської області. Наречена повідомила нам, що останньою найзаповітнішою мрією Євгена було створити власну родину, де б на світ з’явилися три красуні-донечки. Але не судилося…
Колектив інформаційної агенція «Юг.Today» висловлює рідним, друзям, усім, хто любив та поважав Євгена, найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати. Нехай нашому захиснику земля буде пухом, а пам’ять про героїчного сина України вічно зберігатиметься у наших серцях.
Інна ДЕРМЕНЖІ
