Цьогоріч вже офіційно ловитимуть у Дунаї: на ринок Одещини виходить далекосхідний прісноводний продукт
Минулого літа в рибних магазинах Ізмаїла та району, а також в деяких інших регіонах України, з’явився новий вид продукції під назвою «креветка річкова». В якої кількості покупців така назва викликала здивування та питання, нам невідомо. Але у місцевості, де всі звикли, що креветка або «чорноморська» або «не наша», вони були точно. Так от, інформація на цінниках виявилася стовідсотковою правдою. А креветка – дійсно річковою, а саме дунайською. Ще й, кажуть, дуже смачною.
Про те, звідки в Дунаї взялася така екзотика та які перспективи має її вилов, журналісти видання «Південь сьогодні» розпитали доктора біологічних наук, заступника директора з наукової роботи Інституту морської біології НАН України Віктора Демченка.
Спойлер: окрім креветки в Дунаї зараз ловляться і інші екзотичні «делікатеси». Ще один спойлер: цього літа дунайської креветки в магазинах може бути ще більше.
– Віктор, звідки в Дунаї з’явилася креветка?
– Вперше у Дунаї креветка почала траплятися десь років п’ять-шість тому. То були поодинокі випадки. Цю креветку розводили в Кучурганському водосховищі, у закритих рибних господарствах. Потім з рибою, точніше з посадковим матеріалом, вона потрапила до ставків біля Дунаю і вже там почала розмножуватися. Принаймні перші знахідки були саме в придунайських ставках, куди привозили молодь риб для подальшого вирощування в рибних господарствах. Це ми так припускаємо. Хоча є і інші теорії.
– Тобто в інших регіонах України десь у ставках вона теж водиться?
– Її намагалися розводити в деяких тепловодних ставках. Були спроби розводити її в інших місцях в закритих водоймах разом з так званою «королівською» креветкою. Звідти вона потрапила у сторонні водойми і почала активно розмножуватися. Не було надії, що вона створить на Дунаї такі великі популяції. Бо цей вид не витримує похолодань. Але на Дунаї, на півдні Одещини зараз відбуваються значні зміни клімату, які дозволяють адаптуватися певним видам. Температура змінилася на 1-2 градуси. При цьому у Вилковому давно немає потужних морозів, не замерзає Дунай вже кілька років поспіль. Ці види можуть виживати в таких екологічних умовах. І це основна причина того, чому у Вилковому зараз з’являються не тільки креветки. Креветка – це ж не єдиний інвазійний вид, який з’явився тут за останній час. Ми зараз можемо ще говорити про американського смугастого рака. Це новий інвазійний вид, який зараз інтенсивно нарощує свою чисельність. Також є блакитний краб, який трапляється досить регулярно. Це ті види, які можуть адаптуватися до кліматичних змін, до пом’якшення зими. І це дозволило їм тут прижитися.
– А звідки ця креветка походить?
– Це Далекосхідний регіон – Південно-Східна Азія, Корея, В’єтнам. Тепліші ніж у нас регіони. Тому і вирощували її в замкнених водоймах, у господарствах, пов’язаних з теплою водою. Наприклад на атомних станціях, де є ставки для охолодження. В них протягом усього року тепла вода. У нас ще з радянських часів в таких адаптували та акліматизували певні види риб. Ну це додаткова користь від виробництва. Вирощували і рибу, і ракоподібних, і молюсків. Наприклад, як у Запорізькій області, тиляпію, яка не витримує температури води нижче 3-4 градусів. Вона навіть влітку виходила у Каховське водосховище, але взимку там гинула. Так само була можливість розводити і креветок.
– Від інших екологів чула, що креветка, яка зараз оселилася у Дунаї, відрізняється швидким ростом та раннім досягненням статевою зрілості. Тож їй тут краще, ніж деінде?
– Вже за рік після народження ця креветка починає відкладати ікру. Причому робить це кілька разів за сезон. Це говорить про її активне пристосування до нових умов. Тобто їй тут досить добре. Наскільки вона швидко росте у порівнянні з родичами в інших водоймах, сказати важко. Немає таких публікацій для нашої кліматичної зони і відкритих природних водойм, тому не можна порівняти, де їй краще – в Туреччині, наприклад, чи у нас. Але та чисельність, якої вона досягла за кілька років говорить про сприятливі умови для неї. На сьогодні затверджено ліміт на її вилов у пониззі Дунаю у 50 тонн. Як правило, ліміт встановлюється у кількості, що становить третину від запасу. Тож виходить, за розрахунками науковців, в пониззі Дунаю є 150 тонн креветки. Хоча ми вважаємо, що її насправді набагато більше. І 50 тонн – це спроба зрозуміти, чи можна буде виловити креветку у такій кількості та чи буде промисел впливати на зменшення її чисельності.
– Ліміти на вилов креветки зараз додали до загальних лімітів на вилов риби. На вашу думку, це доцільно? Чи варто було все ж виділити їх окремо і продавати окремими лотами?
– В окремих лотах на вилов креветки є і плюс, і мінус. У випадку з окремим лотом виловом зможе займатися невелика група людей. Цей лот буде недорогим. А період лову – досить обмеженим. Ловиться креветка десь з кінця травня до жовтня, може до початку листопада. Виходить п’ять-шість місяців на рік. І тут виникає питання, «а чим далі будуть займатися ці підприємства?». Це мінус окремого лоту. З іншого боку він не потребує великої матеріально-технічної бази. Тож виловлювати креветку могли б маленькі підприємства. Вилов креветки можна забезпечити, використовуючи невеликий човен. Але це і збільшує кількість людей на водоймі, що може призвести до збільшення кількості порушень. Тож виникає необхідність посилення контролю. А так користувачів менше, з адміністративної точки зору працювати з ними легше. Можливо, в якості експерименту, можна було б продати кілька невеликих лотів. Але це вирішувати Держрибагентству.
– Як цю креветку виловлюють?
– Спеціальними раколовками. Їх ще називають «гармошка». Це така пастка (ятір) з численними отворами з боків. Хтось кладе до неї приманку, хтось ні. Вона розтягується на дні, створюючи перешкоду, на яку натикається креветка. Вона туди заходить і потрапляє в пастку. Ці пастки бувають різної довжини – від трьох до десяти метрів. Може й більші є. У цих пастках креветка залишається живою. В залежності від температури води їх раз на день, два чи три виймають і сортують, особливо важливо відпустити молодь риб. На пастку ловиться від півкіло до кількох кілограмів. Це вже залежить від везіння та від сезону.
– Тобто це така ж сама пастка, як для вилову раків, тільки, певно, вічко менше?
– Так. Зараз буде дозволено вічко розміром не менше восьми міліметрів. Це зроблено для того, що не приловлювати молодь риби. Хоча більш дорослі особини все одно потраплятимуть. Тому зроблені обмеження і щодо кількості, і щодо районів застосування. Ну і риба, яка потрапить до сітки, вона теж лишатиметься живою. Тож є сподівання, що рибалки під час перевірки знарядь лову будуть повертати молодь цінних промислових риб до води.
– Яка креветка корисніша з точки зору вмісту поживних речовин, мінералів – морська чи річкова? Є такі дослідження?
– Я таких досліджень не зустрічав. Поки що не було мотивів це досліджувати. Але думаю, що якщо цей вид поширюватиметься, то такі дослідження з’являться. Це специфічна робота, яку, певно, треба буде зробити.
– Креветка, ми вже про це говорили, – не єдиний вселенець зараз у Дунаї. Які інші види-чужинці теж мають промислову цінність?
– Креветка вже точно з поточного року є об’єктом промислу. Блакитний краб вже є в торгівельних мережах, я сам бачив, але думаю його імпортують з інших країн. Він у Дунаї почав ловитися досить регулярно. За один лов деяким рибалкам цей краб по три-чотири-п’ять штук трапляється. Періодично, звісно. Так само американський смугастий рак, який зараз теж трапляється на Дунаї. Він теж активно виловлюється і може розглядатися як промисловий вид. І є дуже відомі інвазійні види. Це карась сріблястий, наприклад. Його декілька тисяч тонн на рік виловлюють в Україні. Рапана. Її взагалі більше десяти тисяч тонн у Чорному морі ловили до повномасштабного вторгнення. Цей промисел активно розвивався в регіоні. І суден було багато побудовано, і людей задіяно. Видобуток рапани в рази перевищував видобуток риби в Чорному морі. Піленгас – це інвазійний вид з Далекого Сходу. Товстолобик та амур теж не місцеві види. Їх штучно розвели в нас для покращення продуктивності водойм. Взагалі зараз дуже великий спектр інвазійних видів, які використовуються людиною. З одного боку це є певною проблемою, з іншого – це підвищення обсягів водних ресурсів, які використовуються для харчування.
– Тобто все, що до нас зайшло, зробило це «на свою голову» – ми його з’їмо?
– Ну щось з’їмо. Проте є види, які ми не можемо з’їсти, але вони погіршують екологічний стан водойм. Це сонячний окунь, головешка-ротань. Вони є конкурентами місцевим рибам – поїдають молодь, знищують певних ракоподібних, зменшують кількість харчових ресурсів. При цьому вони самі не є об’єктами промислу. Вони маленькі, несмачні, а ось створюють таку конкуренцію місцевим рибам. Теж саме можна казати про реброплавів. Наприклад мнеміопсіс зайшов у Чорне море в 80-х роках минулого століття. Це такий організм, схожий на медузу. То була найбільша проблема кінця минулого століття, коли вони розмножилися і створили конкуренцію за кормові ресурси для риб. І це підірвало популяцію хамси, шпрота та інших риб. В Азовському морі відбулися аналогічні зміни структури популяції цих риб. Тож від інвазійних видів не завжди є користь. А, як правило, є шкода. Тому приймаються закони і нормативні акти, якими регламентується контроль за поширенням таких видів і заборона розведення інвазійних видів, особливо у природних водоймах. Загалом весь світ бореться з інвазійними видами. І в нашій державі ця тенденція теж розвивається на законодавчому рівні. І я думаю що, наше законодавство буде відповідати європейським стандартам, адже цього вимагають закони про євроінтеграцію.
– Останнім часом в інтернеті часто з’являються новини про те, що у Чорному морі рибалкам почала траплятися риба-фугу. Чи дійсно вона так часто зустрічається або це «роздуті» сенсації?
– Це в поточному році (ми спілкувалися перед самим новим роком – Авт.) десь весною було повідомлення на сайті екологічної інспекції. То була єдина знахідка в Туреччині. Виявили її в протоці. Риба зайшла з Середземного моря. В українських водах цей вид не зареєстрований. Тож казати про розповсюдження та катастрофу для Чорного моря не можна. Взагалі там є проблеми з її адаптацією. Це вид, який живе у воді іншої солоності – від 35-ти і вище. А в нашому регіоні зараз до двадцяти. Тож є певний природний бар’єр щодо її вселення у нашу частину Чорного моря. З іншого боку всі види адаптуються до нових умов. Бажання вижити є у всіх. Тому, що буде з цими видами через десять-двадцять років, ніхто не знає. І як буде змінюватися наша фауна в тих чи інших водоймах, важко сказати. Так само раніше казали, що рапана не зможе оселитися на нашому шельфі, тому що це тихоокеанський вид, який виживає при солоності 35 проміле. Але вона адаптувалася у всьому регіоні. З фугу ж поки немає великої проблеми, бо це, як я казав, єдиний випадок.
Щодо вилову дунайської креветки ми раніше спілкувалися з керівницєю ТОВ «Вилковський рибзавод» Ольгою Біловою. На її думку цей вид має непогані перспективи на місцевому ринку.
«Так. Раніше у нас ринок був заповнений морською креветкою. Нашою, українською. Зараз, у зв’язку з військовими діями, на ринку нашої креветки немає. Її у морі ловити не можуть. Я вважаю, що річкова креветка перекриє її нестачу. Покупці про цю креветку ще дізнаються. Я впевнена, що цей продукт користуватиметься попитом. Вона велика, вона смачна, хоча й відрізняється на смак від морської. Це наш український продукт. Думаю, люди її купуватимуть», – зазначила наша співрозмовниця.
Заради цікавості ми спробували знайти в інтернеті оголошення про продаж дунайської креветки. Їх виявилося дуже мало, лише десь три чи чотири. І то це було оголошення вилківських рибалок, які пропонують різну рибу, зокрема й оселедець, який, нагадаємо, як і креветка, зараз теж ще не ловиться. Ціни на продукцію в них не вказані. Водночас штучний інтелект здивував, і досить неприємно, тим, що «за даними платформ» коштує цей делікатес від 900 до 2100 гривень. Тому наші журналісти зателефонували до однієї з мереж рибних магазинів в Ізмаїлі. Тут нам надали зовсім іншу інформацію. Дунайської креветки в них на поточний момент, зрозуміло, немає. Але в сезон свіжоморожена коштувала 400 гривень за кілограм, варена – 500. Погодьтесь, різниця є.
Якою буде ціна на дунайську креветку цьогоріч, зараз гадати рано. Адже на ціноутворення залежить від багатьох факторів, серед яких і ціна лота, і пальне, і інші витрати на вилов, і попит. Ну і, звичайно, наявність, тобто можливість пропозиції. Бо прогнози це одне, а фактична ситуація в сезон – часто зовсім інше.
Діана ГЕРГІНОВА
