Павло – це приклад справжнього українського воїна, який не просто захищає країну, а живе цим захистом. Він не шукає слави чи високих посад, а лише прагне одного – Перемоги та вільної української землі. З дипломом судномеханіка він тричі ставав до лав Збройних Сил України, незмінно керуючись лише однією мотивацією – захищати рідну Україну. Його історію оприлюднила пресслужба Одеського обласного ТЦК та СП з посиланням на 808 Дністровська окрема бригада підтримки, передає видання «Південь сьогодні».
Поклик серця: від морського університету до фронту
Народившись на Одещині, Павло здобув цивільну освіту в Одеському національному морському університеті, працював судноремонтником та навіть в дельфінарії. Проте його військовий шлях почався ще у 2012 році зі строкової служби.
Уперше на війну він пішов під час мобілізації у 2015 році, захищаючи Мар’їнку, Піски та Донецький аеропорт у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Був поранений, отримав низку відзнак, зокрема «За жертву крові в боях за волю України».
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Павло перебував за кордоном. Він одразу ж зібрався і 7 березня 2022 року вже був на службі. Сьогодні Павло є командиром відділення саперів і виконує свої обов’язки завдяки досвіду, а не званню:
«Я вже третій раз в армії. Старший солдат, за званнями не женусь. Призначили на посаду не за званням, а за досвідом»
Сапери: завжди попереду перших
Павло – сапер, а це означає, що він і його побратими йдуть попереду перших і це їх гасло. Вони робили проходи для нашої піхоти та техніки на найгарячіших ділянках фронту: Херсонський напрямок (наступ на Давидів Брід), Запорізький напрямок (під час контрнаступу), Донбас (де він працює вже понад півтора року).
Його відділення постійно працює під ворожим вогнем. Павло пригадує, як під час контрнаступу у 2023 році на Запоріжжі вони під стрілецькими та мінометним обстрілами робили проходи для танків.
За численні успішно виконані, часто надскладні завдання, які, як він каже – просто брав і робив, Павла нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню, хоча сам він за нагородами не женеться.
Технології проти ризику
З часом тактика саперної роботи змінюється. Сьогодні відділення Павла використовує БПлА «Вампір» для дистанційного мінування. Це стало кардинальною зміною, яка рятує життя:
«Я, як людина, яка відпрацювала від початку війни сапером, скажу вам, що дистанційне мінування дроном набагато безпечніше та краще. Ми працюємо з укриття, а не так, як у 2022 році, коли ми ходили по відкритому полю під обстрілами».
Хоча втратити такий дорогий дрон шкода, Павло однозначно заявляє:
«Краще втратити його, ніж людське життя. Зараз ми літаємо на Вампірах. Я командир екіпажу. Та дуже добре, що в нас почався набір молоді по програмі «Контракт 18 – 24». Вже є молоді хлопці та я вже бачив одну 18-річну дівчину, яка іде до нас служити після навчання»
Звернення до тих, хто вагається
Павло, який на війні встиг одружитися і вже чекає поповнення в родині, закликає всіх, хто вагається, не чекати, доки їх знайдуть:
«Не потрібно чекати бусифікації. Більше нема кому захищати Батьківщину, ніж нам. Немає нічого страшного. В армії всі люди такі самі, як і в цивільному житті. Просто потрібно прийти, навчитися і робити».
Для нього цей захист – не просто військовий обов’язок, а глибока переконаність:
«Краще ворога спинити десь тут, ніж десь вже піді Львовом. І нам не потрібен будь-який мир. Нам потрібна Перемога та вільна українська земля! Ми дуже багато кого втратили, щоб так взяти та віддати ворогу. Це буде неправильно».
Історія Павла – це нагадування, що справжній захист починається з рішення. Рішення піти, навчитися і просто робити свою справу заради вільної країни. Він, його підрозділ та інші сапери 808 Дністровської окремої бригади підтримки прокладають шлях для наступу та зупиняють ворога на всіх напрямках.
