Суд обрав запобіжний захід Сергію Гнезділову: військовий оголосить голодування у разі відсутності законопроєкту про демобілізацію
Печерський райсуд Києва обрав запобіжний захід військовослужбовцю 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, уродженцю Вилкового Сергію Гнезділову, який публічно самовільно залишив свою частину. За рішенням суду його взяли під варту строком на 60 діб без права внесення застави. Сторона захисту Гнезділова буде подавати апеляцію.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного з зали суду, передає видання «Південь сьогодні».
Сам Сергій Гнезділов перед початком судового засідання заявив, що усвідомлював свої дії та зазначив, що не зможе продовжувати службу, поки не буде чітких термінів служби.
«Захист держави — обов’язок кожного громадянина, але без чітких термінів служби це перетворюється на кріпосне право, коли є цивільне суспільство і є каста військових, які є військовими довічно», — сказав він.
Гнезділов також відповів на питання чи готовий він до того, що його засудять.
«А мене засудять. Чи я готовий? Мабуть, ніхто не готовий так довго «сидіти». Але мені не лишили іншого варіанту. Мені доведеться «сидіти», — сказав він.
Сергій також заявив, що оголосить голодування, якщо Міноборони не напрацюють законопроєкт про демобілізацію.
Також підтримати військового до зали суду прийшли учасники спільноти «Чіткі терміни служби».
Сторона захисту — адвокат Олександр Шадрін вважає, що у затриманні Гнезділова є певні «політичні мотиви», щоб продемонструвати іншим військовим, що «органи працюють, що затримують таких осіб (військових, які самовільно залишили частину, — Ред.), що їх притягують до кримінальної відповідальності».
За словами адвоката військовослужбовця, сторона захисту подаватиме апеляцію на таке рішення суду.
Нагадаємо, Сергій Гнезділов – військовий, громадський активіст та учасник російсько-української війни. Він пішов добровольцем до Збройних Сил України у 2019 році. Гнезділов брав участь у боях на Донеччині, включаючи Піски та Бахмут. Наш земляк має 5 років бездоганної солдатської служби.
Також він є засновником культурного фестивалю «ВиделкаFest» у своєму рідному місті Вилковому та ведучим подкасту від hromadske «++ подкаст», де говорить з військовими та порушує питання мілітаризації суспільства.
21 вересня Сергій Гнезділов написав у Facebook, що самовільно залишив частину, щоб привернути увагу до проблеми мобілізації військовозобов’язаних громадян України та потреби встановити терміни служби для військовослужбовців.
24 вересня у 56-й ОМПБр, де служить Гнезділов, призначили службове розслідування та заявили, що військовий «вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення».
9 жовтня слідчі ДБР затримали військовослужбовця Сергія Гнезділова за підозрою у самовільному залишенні військової частини, вчиненому з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану. Його дії кваліфіковано як дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.
Нижче ми ще раз публікуємо допис Сергія Гнезділова, де він повідомляє про СЗЧ та наголошує на тому, що держава провалила мобілізацію і тому не спроможна забезпечити ротацію або встановити чіткі терміни служби діючих військовослужбовців:
«В 2019 мені теж казали, що я не народжений для війни.
Я тисячу раз питав себе: – Сергію, нащо ти це робиш?, коли заїджав вперше в нині окуповані Піски. Було дуже страшно, було дуже боляче переживати втрати, але, мені абсолютно не соромно за мій солдатський шлях. Я був дитиною, коли вперше побачив розйобані будинки та зграї безхатніх собак.
5 років в Збройних Силах лише переконали мене ось в чому: ніхто не народжений для війни.
Я не винуватий в цьому, але війна прийшла в мою країну, а я, як громадянин – маю її захищати. Чи так само думають ті, хто живуть поруч? В 2014 ми, як суспільство, не були до неї готові. Під час повномасштабного вторгнення, як виявилось, теж.
За всі ці роки, ніхто так і не відповів на головне запитання: яка вона, архітектура нашої національної безпеки?
Невже вся наша національна безпека – це стомлена піхота, в яку всі так вірять? Що буде, якщо ця вона сточиться в боях на Донецькому напрямку?
У Матвія Христос каже фарисеям, які його випробовували: віддайте кесареве – кесареві.
«Захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обовʼязком громадян України» – кричить нам 65 стаття Конституції, але ніхто не готовий почути.
За 11 років війни з росією наше суспільство та наша влада не знайшла в собі сил серйозно і чесно говорити про реалії затяжної, постійної війни.
Нам казали, що в жодної з сторін ресурсу не вистачить на рік, що війна закінчиться за два-три тижні.
Солодка брехня розсіялась, залишились сумні реалії: ми і досі ігноруємо дійсність. Ми і досі не збагнули, що можна перемогти будь-яку армію, але неможливо – озброєнну і готову до найгіршого націю.
Влада просрала дорогоцінний час, але у нас все ще є шанс та можливість не тільки вибудувати нову національну архітектуру безпеки, але й урівняти громадян в правах та обов’язках.
Я зараз не кажу про справедливість, бо її не існує, навіть якщо в своєму ідеалізмі ми прагнемо її встановлення.
Я кажу про прагматизм та спроможність нашої держави обороняти своє.
Ми дійшли до Рубікону, коли піхота більше не вивозить, а суспільство продовжує «вірити в ЗСУ», замість того, щоб відповісти собі на запитання:
– Чи захистив ти Вітчизну?
Нас переконують, що піхоту, яка вивозила цю війну на своїх плечах нема ким міняти. 5 млн військовозобовʼязаних чоловіків кажуть військовому на нулю, що це не їхня війна, і що він має бути там до самої перемоги.
Провина піхотинця полягає в наступному:
– він вижив,
– не потрапив в полон,
– не отримав серйозного поранення.
Саме тому він і має продовжувати нести свою службу, поки інші громадяни отримують фейкові інвалідності, фіктивно одружуються з жінками з інвалідністю, фіктивно усиновлюють та ухиляються від виконання конституційного громадянського обов’язку.
Виявилося, що образ захисника, який весь час створювали медіа – занадто гламурний та нереальний. Це сталева людина, яка колись погодилась захищати це суспільство без термінів і строків.
Без термінів служби, без осяжного права на демобілізацію, приїджаючи в мирний тил, слухаючи суспільство доброволець починає розуміти, що кріпосне право не скасоване, а його – призначено винним та відповідальним.
Починається міграція в тил, у відносну безпеку.
Починається тотальна корупція: 2500 у.е – середня ціна «обмежено придатного», під час проходження військово-лікарської комісії.
За повну непридатність візьмуть удвічі більше.
Відсутність чітких термінів служби сприяє «чорній демобілізації»: одруження на пенсіонерках з інвалідністю колись були мемом, а зараз – дуже поширене явище,
розводяться з дружинами, щоб оформити одноосібне опікунство над дитиною,
розводять своїх власних батьків, щоб оформити догляд за матір’ю чи батьком, йдуть в СЗЧ.
В історії є багато чому повчитись, але, нажаль, ми не вчимо уроків історії.
Влада і досі не здатна на серйозний діалог із суспільством та нетолерантність до невиконання громадянського обов’язку широкою верствою громадян.
Замість доктрини «воювати – обовʼязок кожного громадянина» держава пропонує безстроково призначати захисниками тих, кого змогли відловити на вулицях.
Питання перепочинку піхоти та встановлення чітких термінів служби на нулю – питання національної безпеки.
Відсьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25 річчя, маючи за своєю спиною 5 років бездоганної солдатської служби. Підхреслю: бездоганної.
Надіюсь, цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації.
Моя позиція залишається незмінною: ми маємо створити мобілізаційну чергу з числа всіх військовозобовʼязаних українців, і тоді демобілізація стане реальністю.
Озброєнну та навчену націю – не перемогти».
Фото – Суспільне
