«Співучасники злочинів росії відносно військовополонених та безвісти зниклих»: в Одесі під час акції ставили питання Червоному Хресту
Сьогодні, 25 вересня, біля Одеського відділення Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) відбулася акція, під час якої родини зниклих і полонених українських захисників та родини цивільних заручників звернулися з питаннями щодо бездіяльності міжнародної структури та вимагали відповіді щодо невиконання нею своїх обов’язків. Про це повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
«Зупиніть катування українських полонених!», «Поверніть морську піхоту!», «Червоний Хрест, ваше занепокоєння не врятує полонених!», «МКЧХ, почніть працювати!», «Татко, чекаю тебе живим!», «Поверніть тіла Героїв додому!» та багато інших лозунгів були зображені на плакатах та лунали під будівлею Червоного Хреста від матерів, дружин, дітей, рідних та близьких військовополонених, цивільних заручників та зниклих безвісти захисників. Усі вони об’єдналися на акції, аби нагадати міжнародній структурі про ті функції та обов’язки, які не виконуються вже тривалий час, що коштує українським полоненим життя.
Зазначимо, що про проведення мирної акції оголошували у громадській волонтерській організації Veterans HUB ODESA.
«Ми всі добре знаємо, що сьогодні іде дуже страшна війна, і що сьогодні гинуть сотні тисяч людей – і військових, і цивільних. І в цьому кошмарі, в цій трагедії мають працювати міжнародні органи, які сприяють захисту прав, сприяють миру, сприяють тому, щоб люди виживали, отримували необхідну підтримку. Але, на жаль, сьогодні ми не бачимо, що міжнародні органи виконують свої обов’язки, які покладені на них Міжнародним гуманітарним правом, Женевською конвенцією. Сьогодні ціль нашої мирної акції – привернути увагу до цієї бездіяльності, передати в Міжнародний комітет Червоного хреста наше звернення, наші вимоги і просимо їх надати відповіді на питання: чому так відбувається, що сотні закатованих полонених, сотні, тисячі, які не отримують належної медичної допомоги, тортури, інші свавілля над полоненими, неможливість тримати зв’язок зі своїми родичами, взагалі немає інформації про кількість полонених і їх місцезнаходження. І це все мало б виконувати представництво Міжнародного комітету Червоного Хреста в росії, але це не виконується», – наголошує представник ГО Veterans HUB ODESA.
Зокрема до акції біля відділення МКЧХ доєднався 25-річний оборонець острова Зміїний Влад Задорін, який пройшов 679 днів ворожого полону та став свідком бездіяльності Червоного Хреста. Історією складного шляху Влада Задоріна, починаючи від 24 лютого 2022 року до повернення додому та роботи у ветеранській організації, ми ділилися у попередній публікації.
Під час своєї промови на акції Влад Задорін розповів, що до полону у перший день повномасштабного вторгнення разом із ним потрапило ще 82 людини з острова Зміїний, дві з яких – цивільні особі, інші ж 80 – прикордонники та морські піхотинці. За час свого полону захисник змінив сім місць утримання та має досвід «невдалого» обміну – тоді за невідомих військовому обставин додому повернулися усі зі списку, окрім нього.
Захисник каже, що багато з тих, хто перебував з ним у полоні, навіть не числяться як військовополонені.
«Зі мною особисто в камері сиділо таких дві людини, які в Україні навіть були безвісти зниклі, а росія не подавала взагалі, що вони знаходяться в полоні. Це дуже є така сильна проблема, що з української сторони не дізнаємося, хто у нас в полоні знаходиться, що росія не дає нам інформацію, хто знаходиться у полоні. Адже приблизно 30% полонених – це цивільні, яких забрали з Херсонського напрямку, Запорізького, Харківського напрямку, і за них теж потрібно боротися, не тільки за військовослужбовців. Там всі наші люди знаходяться, що цивільні, що військові. Ми тут зібрались для того, щоб доказати, показати Червоному Хресту, хоча вони це і без нас знають, що з нами там роблять: 165 тіл, які повернуто закатованих, які приходили без органів до нас», – ділиться Влад Задорін.
Оборонець Зміїного розповідає, що те, що повертаються додому українські захисники закатовані, доведено навіть експертизою. Деякі з них повертаються без органів. Багато з них – зґвалтованими. Сам військовий за час перебування у неволі втратив половину своєї ваги, адже окрім катування, у колонії українських полонених морили голодом. Серед полонених й українські жінки, які також зазнають фізичного насильства:
«Там знаходяться не сотні, не тисячі, там наших хлопців дуже багато. І не тільки хлопці, там дуже багато дівчат. На той час, коли знаходився в Курську, ще три дівчини знаходилось в камері. В однієї взагалі був дуже сильний невроз, вона дуже кричала вночі, верещала, просилася. Це дуже страшно було, коли ми прокидаємось посеред ночі і чуємо ці крики».
Згадав військовий і українських дітей, яких вивезли до росії, закликаючи пам’ятати, що їх також необхідно повернути.
Влад Задорін наголошує – Червоний Хрест має почути та опублікувати офіційну інформацію про те, скільки українців знаходиться у полоні, скільки з них закатовано та чому не відбувається співпраця з росією щодо повернення їх додому.
Зокрема під час акції був влаштований перфоманс, на якому учасники принесли муляжі загиблих – тих, хто повертається до України з полону. Поряд з ними на колінах стоять жінки у військовій формі із зв’язаними руками – у такому положенні, каже оборонець Зміїного, «звично» знаходитись полоненим.
«Ми дуже хочемо почути від Червоного Хреста, чому за рік і 10 місяців – 679 днів мого перебування у полоні, я не бачив ані Червоного Хреста, ані жодну організацію, яка спостерігає за утриманням військовополонених. Чому я не міг подзвонити до своїх батьків і сказати взагалі, що я живий? Чому мене не годували, не виводили на прогулянку взагалі, я рік не виходив з камери? У нас було 12 осіб в камері в Курську, я рік з неї не виходив. Ми їли там черв’яків, мишей, ми задивлялись на голубів, щоб зловити, але не виходило. Ми самі собі шили труси, майки, із смітника робили голки. Ми ховали це все. Ми робили майки собі із простирадл. Нам видали тільки штани і тільки кітель, все. Більше в нас нічого не було. Їли ми в Курську руками. В нас тільки була чашка пластмасова і тарілка. Туалетного паперу не було, мила не було. Виживали ми, як могли», – згадує захисник.
Серед питань до міжнародної структури в оборонця Зміїного наступне: чому світ не дізнається про це від МКЧХ через публічні заяви? Влад Задорін підкреслює й те, що «бойових» військовополонених повертають додому активніше, ніж кухарів або водіїв:
«Чому їх не міняють, хто складає ці списки? Чому МКЧХ не впливає на це? Чому не забезпечується виконання Женевської конвенції? Ми чекаємо відповіді від вас. Ми сподіваємося, що до нас ви вийдете, дасте нам інформацію, розповісте людям, рідним, які знаходяться тут», – звертається до Червоного Хреста військовий.
Крім того, Влад Задорін розповів і про недотримання Міжнародного гуманітарного права щодо українських бранців, адже знає, що хоч гуманітарна допомога і надходила від рідних та Червоного Хреста, до самих українських полонених її так і не доносили. Також він згадав про використання фізичної праці на межі можливого під тиском фізичного насилля за невиконання щоденно зростаючої норми:
«Ми робили колосальні роботи. Нам за це навіть їсти не давали. Ми робили з 6:00 ранку до 10:00 вечора».
Наостанок оборонець Зміїного звернувся до Червоного Хреста з наступними питаннями:
«Чи можна вважати такий порядок речей підтримкою Червоним Хрестом агресора? Які дії МКЧХ вживає для контролю умов утримання військовополонених?»
Про обов’язки міжнародної структури наголосили й представники ГО Veterans HUB ODESA:
«Вони повинні чітко встановлювати загальний перелік військовополонених і дати їм статус полонених, сприяти цьому. Цього не робиться. Вони повинні встановити всі місця перебування полонених. Цього не робиться. Вони повинні сприяти дотриманню 15 статті Женевської конвенції – це право на медичне забезпечення і підтримку – це не виконується, недостатнє сприяння цьому. Вони не сприяють виконанню 28 статті Женевської конвенції – це право на належне харчування, одяг. Це не виконується. Вони не сприяють достатньому виконанню 70, 71, 72 статті Женевської конвенції – це право на зв’язок з родичами, переписку, отримання передач, це не виконується. А найважливіше, що мене особисто хвилює і обурює, це те, що вони не займають публічні позиції, вони мовчать. А мовчання вбиває».
Саме тому українське суспільство закликають говорити про це не тільки у межах України, а й за кордоном:
«Сьогодні, на жаль, тільки міжнародна організація МКЧХ уповноважена і має мандат від ООН займатися такою діяльністю, а насправді організацій у світі більш ніж сто потужних, які теж могли б це робити, але в них немає мандату. Тому на це треба звертати увагу».
Висловилися під час акції й інші учасники:
«Є інформація, що за останній рік МКЧХ ні разу не відвідав колонії… Як знайти своїх рідних, якщо вони нічого не роблять? Куди мені, жінці, їхати, щоб знайти свого чоловіка: Рік невідомості. В когось два, в когось три. Ви хоча б знаєте, що ваші рідні у полоні. Ми не знаємо нічого. Поясніть моїй дитині, де її тато. Чому МКЧХ ховається, виходьте до нас. Ми готові з вами говорити, виходьте, ми прийшли без нічого. Просто на розмову», – звернулася жінка до представників Червоного Хреста.
Представниця громадської організації «Вірні завжди» Сніжана додала, що на відвідування колоній у МКЧХ є усі повноваження, і вони мають ними користуватися:
«ООН надали мандат МКЧХ відвідувати колонії з військовополоненими, тому ми дуже просимо, не погрожуємо: так як у вас є такі повноваження, ви маєте підтримувати нас, рідних. Ви маєте відвідувати ті колонії, де навіть ніколи не бували. У вас є на це повноваження, ви можете це зробити…Ви маєте дані повноваження, ви маєте всі сили сприяти тому, щоб наші рідні були вдома живими і здоровими. Ми вимагаємо».
З вимогами до міжнародної організації виступила й представниця родичів захисників з 36 окремої бригади морської піхоти, військовослужбовці якої вже тривалий час перебувають у ворожому полоні:
«Всі знають, як поводиться росія з нашими полоненими, і всі знають про бездіяльність МКЧХ. І я хочу сказати, що ми вже не просимо, ми вимагаємо, щоб Червоний Хрест дотримувався свого статуту».
З обуренням звернулася до Червоного Хреста представниця спілки матерів та дружин морських піхотинців, звинувативши міжнародну організацію у співучасті злочинів рф:
«Хотіла би сказати одне – що Червоний Хрест на даний час став імпотентною організацією, яка абсолютно не захищає права полонених. Вона абсолютно не виконує свою функцію з пошуку безвісти зниклих. Я хочу сказати прямо – вони співучасники злочинів росії по відношенню до військовополонених та безвісти зниклих. Знаєте чому вони до нас не виходять? Бо кожен тримається за своє крісло. І ви боїтеся написати в Женеву, що проходять акції вже по всій Україні під Червоним Хрестом. Ганьба вам!»
Наприкінці акції біля вікон та дверей будівлі Одеського відділення Міжнародного комітету Червоного Хреста були розміщені плакати з вимогами учасників акції до організації.
Амєлія МИЙНОВА
