Сьогоднішній стан археологічної перлини України у Ренійській громаді: сміття, бур’ян та занедбаність
Нещодавно активісти громадської організації «Агенція місцевого розвитку Орлівка-Картал» (АМРОК), що діє в селі Орлівка Ренійської територіальної громади, порушили актуальну проблему: довколишнє городище Картал – унікальна археологічна пам’ятка національного значення – фактично перетворене на стихійне сміттєзвалище. Незважаючи на те, що ця пам’ятка (місцеві жителі називають її Кам’яною горою) формально охороняється державою, історична цінність городища не рятує його від сучасного варварства…
Пам’ятка історичної спадщини стала «пам’яткою ганьби»
Як розповів кореспонденту газети «Ренійський вісник» лідер АМРОК Анатолій Абгаш, свого часу, ще до адміністративно-територіальної реформи та формування об’єднаної Ренійської громади, метою громадської організації було активне сприяння соціально-економічному розвитку Орлівки, транскордонному співробітництву, створенню умов для максимальної реалізації потенціалу рідного села та всього тодішнього Ренійського району.
«Ми передбачали можливі шляхи розвитку села, адже ще багато років тому розуміли всі переваги Орлівки та району в цілому, – починаючи з вигідного географічного положення (це кордон з Євросоюзом та перетин транспортних коридорів) і закінчуючи природними ресурсами та об’єктами культурно-історичної спадщини, що дозволяють у тому числі просувати «зелений» туризм, – каже Анатолій Абгаш. – Час показав, що наші прогнози та плани значною мірою виправдалися: на сьогодні, якщо говорити без зайвої скромності, Орлівка з нікому не відомого села, що загубилося серед придунайських плавнів, перетворилася на один із найзнаменитіших і найдинамічніших у своєму розвитку населених пунктів у нашій країні. Звісно, це насамперед пов’язано з успішною роботою поромної переправи Орлівка – Ісакча. Як відомо, поромний комплекс розвиватиметься й надалі – він планує стати повноцінним дунайським портом. У перспективі тут може з’явитись і міст через Дунай».
Бурхливий розвиток транспортної інфраструктури створює практично ідеальні умови для міжнародного туризму, і тут величезну роль могло б грати вищезгадане археологічне городище Картал на Кам’яній горі. Про історичне значення цієї місцевості ми поговоримо окремо, а поки повернемося до теми незаконного сміттєзвалища на території пам’ятки, що охороняється державою. В даному випадку ми спостерігаємо свого роду парадокс: маючи всі можливості для використання природного, культурного та туристичного потенціалу Орлівки, місцеві жителі (при байдужості та бездіяльності органів влади громади) власними руками знищують своє ж майбутнє, руйнують усе те, що могло б сприяти процвітанню села.
«Зрештою звалище розрослося до таких розмірів, що стало буквально затьмарювати велич нашої історії та всіх поколінь, які жили тут століттями, тисячоліттями, – продовжує активіст АМРОК Микола Ампава. – Вже довгий час ведуться розмови про перенесення звалища з території городища Картал, адже сміття буквально знівечило одне з найкрасивіших та наймальовничіших місць Придунайського краю. Тепер дуже соромно водити туди гостей: людям важко пояснити, як так вийшло, що ми перетворили відому на всю Європу пам’ятку культурно-історичної спадщини на відхоже місце. Кам’яна гора, яка була і залишається гордістю Орлівки, стала «пам’яткою» ганьби та недалекоглядності нашого покоління. У зв’язку з цим наша громадська організація надіслала кілька запитів до Одеської обласної військової адміністрації, обласного департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини, Одеського археологічного музею для документального підтвердження історичної цінності городища Картал, а також для того, щоб стимулювати органи влади до прийняття заходів щодо ліквідації звалища та організації належної охорони пам’ятки. Ми також повідомили про цю ситуацію міському голові Ренійської громади Ігорю Плєхову та старості Орлівки Михайлу Кіронакі. Вони обіцяли ліквідувати сміттєзвалище у найкоротші терміни».
Проте залишається питання: а що далі? Якщо навіть звалище на околицях Кам’яної гори буде ліквідовано, це не означає, що місцеві жителі одразу ж відмовляться від старої звички викидати там сміття. Отже, староста села має запропонувати односельцям нову схему вивезення твердих побутових відходів. Як зазначив активіст АМРОК Олександр Клошка, така схема вже розробляється, проте на сьогодні проблема утилізації сміття в Орлівці ще далека від остаточного рішення…
Кам’яна гора: дунайський форпост тисячоліть
Автора цих рядків, журналіста інформаційної агенції «Юг.Today», настільки зацікавила ця ситуація, що я вирішив побувати на Кам’яній горі та побачити на власні очі, що там відбувається. Звичайно, завдання моєї поїздки не обмежувалося оцінкою санітарного стану Орлівки. Тут неминуче виникала масштабніша тема: було цікаво дізнатися безпосередньо на місці, в якому стані знаходиться зараз одна з найважливіших археологічних пам’яток України та всієї Європи, і наскільки значні її перспективи з погляду розвитку туризму в Ренійській громаді.
Насамперед треба наголосити, що історичну цінність городища Картал важко перебільшити. Серйозні археологічні пошуки почалися тут ще в 1962 році, і перші знахідки показали, що на Кам’яній горі розташовувались стародавні поселення різних епох. Але вже на той момент ще недосліджений об’єкт перебував на межі знищення. Справа в тому, що в 1956-1957 роках прямо на території городища розпочалася розробка кар’єру з видобутку сланцю.
У 1963 році одеські археологи, які кілька разів відвідали пам’ятку, визнали становище загрозливим і дійшли висновку про необхідність охоронних археологічних розкопок. З того часу кілька десятиліть українські археологи змушені були «суперничати» з працівниками сланцевого кар’єру, який продовжував буквально «пожирати» Кам’яну гору.
Промисловий видобуток сланцю припинився тут на початку 90-х років минулого століття, коли рентабельність робіт різко впала. За цей час від Кам’яної гори залишилася лише порівняно невелика частина (спочатку площа цієї природної височини становила близько 2 гектарів). Але навіть той пагорб, який зберігся на західній околиці Орлівки до наших днів, справляє досить величне враження, особливо на тлі навколишньої плоскої рівнини.
Коли я піднявся на вершину Кам’яної гори, то миттєво зрозумів, чому люди різних племен і народів, змінюючи один одного, безперервно селилися на цьому місці не менше шести тисяч років! І це за найскромнішими оцінками. Деякі археологи стверджують, що перші стоянки стародавніх людей виникли на Кам’яній горі ще у VIII тисячолітті до нашої ери, тобто близько 10 тисяч років тому. Таким чином, городище Картал вважається одним із найдавніших постійних поселень у Європі.
Секрет такої довгої популярності цього місця простий: Кам’яна гора є панівною височиною, що займає надзвичайно вигідне стратегічне становище на відрізку Дунаю між озерами Кагул і Ялпуг-Кугурлуй. Звідси відкривається справді приголомшливий вид на обидва береги Дунаю, причому правий, румунський берег річки проглядається настільки далеко і чітко, що гори Добруджі (історико-географічна область на південь від Бесарабії) видно як на долоні. Виникає навіть відчуття, що якби можна було вирушити до цих гор пішки, то шлях зайняв би 30-40 хвилин (зрозуміло, це враження оманливе). Відповідно, той, хто контролював Кам’яну гору, міг контролювати величезну територію на нижньому Дунаї. Якщо ж врахувати, що в давнину цей пагорб із трьох сторін був оточений водою – озерами та протоками між ними, то він служив одночасно і найкращим наглядовим пунктом у всій окрузі, і найкращим природним майданчиком для укріпленого поселення. Тут було надзвичайно зручно як стежити за наближенням будь-яких ворогів, так і оборонятися від них у разі нападу. Ось чому на Кам’яній горі селилися і первісні мисливці, і стародавні землероби, і кочовики, і всі, хто володів цією територією в епоху античності та середньовіччя.
Окремо можна відзначити, що городище Картал набуло важливого стратегічного значення в епоху розквіту Римської імперії, коли цей регіон входив до складу провінції Нижня Мезія. У той час на Кам’яній горі знаходилося римське прикордонне укріплення (багато істориків ототожнюють його з фортецею Аліобрикс). На протилежному березі Дунаю, де зараз розташоване румунське місто Ісакча, римляни збудували фортецю Новіодунум, яка служила базою римського військового флоту на Дунаї. Ці невеликі фортеці дозволяли римлянам повністю контролювати давню переправу через Дунай, яка, на думку більшості фахівців, знаходилась у районі сучасної поромної переправи Орлівка – Ісакча.
Сьогоднішній стан археологічної перлини України: сміття, бур’ян та занедбаність
Повертаючись до археологічного значення городища Картал, слід сказати, що найбільший внесок у його дослідження зробили експедиції під керівництвом доцента Одеського національного університету ім. І. Мечникова Римми Бондар (вона присвятила розкопкам на Кам’яній горі 30 років!) та директора Одеського археологічного музею (ОАМ), доктора історичних наук Ігоря Бруяка. Римма Бондар вивчала пам’ятку з 1963 по 1993 рік, а наприкінці 1990-х років естафету досліджень прийняв Ігор Бруяко.
Зокрема, за останні 20 років найцікавіші та найважливіші археологічні знахідки на території городища Картал були зроблені в 2004 році, коли співробітники ОАМ відкрили тут могильник умовно VIII століття до н.е. У ході розкопок вдалося знайти 532 поховання, а також могильник ранньої бронзової доби. Після цього відкриття за городищем Картал остаточно закріпився статус археологічної пам’ятки України національного значення та однієї з найважливіших археологічних пам’яток Європи. Додамо також, що у розкопках на Кам’яній горі неодноразово брали участь студенти факультету української філології та соціальних наук Ізмаїльського державного гуманітарного університету.
А що ж відбувається на території городища Картал сьогодні? На шляху до нього автор отримав можливість на власні очі оцінити масштаби сміттєзвалища, і це «видовище» справді пригнічує. І все ж, на мою думку, серйознішу тривогу викликає нинішній стан пам’ятки як такої. Щоб не бути багатослівним, скажу коротко: місце багаторічних археологічних пошуків зараз перебуває у повному запустінні, і навіть дилетант зрозуміє, що дослідження тут уже давно не ведуться. Городище заростає високою травою, розкопи (грубо кажучи, ями, залишені археологами) обсипаються, і немає жодних ознак того, що пам’ятка хоч якось охороняється чи захищається від природної руйнації чи небажаної людської діяльності. Ні на Кам’яній горі, ні навколо немає навіть жодної інформаційної таблички чи чогось подібного, що містило б відомості про культурно-історичну цінність пам’ятки та попереджало б про відповідальність за її пошкодження і таке інше. Коли бачиш все це на власні очі, будь-які розповіді місцевих чиновників та «грантоїдів» про розвиток туризму в Ренійській громаді здаються порожніми балачками та наївними фантазіями.
А там, на іншому березі, – Новіодунум
Гірше того, саме на прикладі Орлівки напрошується висновок про те, що місцеві туристичні перспективи ще дуже далекі від прогресу: навпаки, громада робить помітні кроки назад (!) на цьому напрямку. Досить згадати, що у 2021 році фактично припинив своє існування екопарк «Картал», який урочисто відкрився на околицях Орлівки у червні 2017 року. Головною живою примітністю екопарку було стадо європейських водяних буйволів, завезене на озеро Картал у жовтні 2016 року. Однак під час аномальної посухи 2020 року екзотичні тварини ледь не загинули з голоду, після чого буйволів просто евакуювали з Орлівки. А незабаром закрився і екопарк «Картал», який на той момент встиг стати найвідомішим та найуспішнішим туристичним об’єктом у Ренійській громаді. Ані громадські організації, які здійснюють природоохоронні грантові проекти, ані місцеві органи влади навіть не намагаються реанімувати екопарк чи реалізувати інші напрямки «зеленого» туризму на території ТГ. Мабуть, це вже нікому не цікаво…
Тим часом наші сусіди на протилежному березі Дунаю демонструють зовсім інший підхід до своєї культурно-історичної спадщини та туристичного потенціалу. Навесні 2021 року мерія румунського міста Ісакча представила проект «Реставрація історичної пам’ятки «Фортеця Новіодунум». Йдеться про залишки давньоримської прикордонної фортеці, яка вже згадувалась у цій публікації. На думку румунських фахівців, район фортеці Новіодунум має культурно-історичне значення для всієї Румунії, а також є перспективним для розвитку туризму в регіоні. Тому було прийнято рішення провести реставрацію залишків античної споруди та перетворити її на повноцінний об’єкт національної культурної спадщини.
Цікаво, коли хоч щось схоже почне відбуватись на українському березі Дунаю?
Андрій ПОТИЛІКО, фото автора
НА СВІТЛИНАХ:
1, 2. Сміттєзвалище на околицях городища Картал
3. Вид на східний схил Кам’яної гори: це все, що залишилося від стародавнього пагорба
4. Вид з вершини Кам’яної гори на долину Дунаю
5-10. Такий вигляд має сучасний стан археологічної пам’ятки
11-14. Сліди видобутку сланцю на Кам’яній горі
