Скульптора Тараса Шевченка з Лиманської громади поховають у день пам’яті його тезки – великого українського Кобзаря
Скульптору з села Трапівка Лиманської громади Білгород-Дністровського району Тарасу Шевченку будо усього 25 років. Вік, коли життя тільки набирає обертів, коли ще стільки мрій, планів і надій попереду. Він був талановитим, творчим, сильним духом, любив мистецтво, спорт і понад усе – свою країну. Але його серце раптово зупинилося. Трагічну новину у Фейсбук повідомив голова Лиманської громади Василь Резніченко, передає видання «Південь сьогодні».
«З перших днів війни пліч-о-пліч із батьком, Шевченком Олександром, депутатом Лиманської сільської ради, став на захист рідної землі, не вагаючись.
Тарас зростав у сім’ї, де його вчили добру, справедливості й любові до рідного краю. Його мати, Людмила Олександрівна, яка раніше очолювала сільську раду, завжди була для нього прикладом сили та відданості громаді і людям.
Проте сталося непоправне…
Його серце, сповнене любові й відваги, раптово зупинилося. Це несправедлива втрата, біль, що неможливо передати словами.
Нехай світла пам’ять про нашого Тараса назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав і любив», – написав голова громади.
Згадки про митця опублікували сьогодні директорка Нацпарку «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк та еколог Іван Русєв.
«Тарас – неймовірно світлий і творчий мрійник, яких називають диваками. І вони дійсно дивні для нашого матеріального, меркантильного і жорстокого світу. Він жив образами, які намагався втілити в камені та гіпсі. Він був незвичним з самого раннього дитинства – в руках маленького хлопчика завжди були фігурки, які він ліпив з пластиліну, в той час коли інші хлопчики тримали іграшкову зброю і машинки…
Незважаючи на добрий і м’який характер, він був цілеспрямованим і йшов до своєї мрії – навчався і став скульптором. Мріяв жити в селі і створити майстерню з татового гаража. Тарасу дуже пощастило з батьками, які відчували його, розуміли його тонку душевну організацію і сприяли у його розвитку як скульптора.
Всі підуть… в різний час. Війна збирає стражні жнива. Неймовірно шкода молодих… але як важливо, що ти залишиш по собі. Тарас залишив по собі Світло і свої скульптури», – написала Ірина Вихристюк.
Іван Русєв поділився фотографіями робіт скульптора – пелікана, скіфської баби та бабака.
«Декілька років тому на рекреаційній ділянці «Тузлівська Амазонія» у Національному природному парку «Тузлівські лимани» з’явився величний пелікан на імя Дедал. В радянські часи на цій ділянці був військовий полігон, в результаті діяльності якого залишились бетонні тумби, які креативні співробітники парку вирішили використати, як основи для встановлення арт-об’єктів. Перше почесне місце посів символ Тузлівської Амазонії – кучерявий пелікан, уразливий вид, занесений до Червоної книги України. Пам’ятник був виготовлений молодим скульптором, працівником парку – Шевченком Тарасом. Арт-об’єкт зроблений з гіпсу, розміром реального птаха, що наглядно демонструє його велич. Потім Тарас ще зробив скіфську бабу і бабака. Дивовижні скульптури – пам’ять про неймовірно творчу і талановиту людину, яку вбила клята війна. Світла і вічна пам’ять», – написав Іван Русєв.
Тараса Шевченка, митця і воїна з села Трапівка поховають 10 березня – у день пам’яті (смерті) Кобзаря українського народу Тараса Шевченка.
