Родина загиблого у ДТП в Ізмаїлі чоловіка підозрює Одеську обласну прокуратуру в підтримці обвинуваченого
В Ізмаїлі 10 жовтня 2025 року приблизно о 7.15, водій автівки «Hyundai Sonata», який належить службі місцевого таксі «Ізмаїл +», проїжджаючи нерегульоване перехрестя вул. Телеграфна – вул.Топольна, здійснив наїзд на велосипедиста Віктора Лукʼянчука 1960 р.н., який здійснював рух на велосипеді попереду у попутному напрямку. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час наїзду велосипедист загинув на місці аварії.
У редакцію видання «Південь сьогодні» звернулася Катерина Мосендз – дочка загиблого в ДТП Віктора Лук’янчука, щоб розповісти про порушення з боку Одеської обласної прокуратури в ході розгляду справи у суді.
Зазначимо, що на момент ДТП, автівка була з шашкою та фірмовими знаками таксі «Ізмаїл +». Але, зі слів Катерини, до сьогоднішнього дня, служба таксі не вийшла на звʼязок і ніяк не коментує цю ситуацію.
Слідством встановлено, що водій таксі, який скоїв наїзд, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху України та був учасником дорожньо-транспортних пригод.
Як зазначає дочка загиблого, Одеська обласна прокуратура поводиться досить дивно, «підтримуючи» державне обвинувачення по даній справі.
Так, незважаючи на невідворотність та тяжкість покарання за вчинений злочин, який є тяжким згідно Кримінального кодексу України, невизнання вини з боку підозрюваного та відсутність пом’якшуючих його вину обставин, можливість перетину кордону України, адже підозрюваний не є військовозобов’язаним за віком, а тим більше не враховуючи поданий цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілим – сім’єю загиблого, обласна прокуратура обирає запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту підозрюваному у вбивстві.
Тобто не тримання під вартою і навіть не цілодобовий домашній арешт чи заставу, яка б могла покривати хоча б частину заявленого цивільного позову, а всього навсього нічний домашній арешт.
Навіть незважаючи на те, що у визначений час підозрюваний до суду не з’являється, обвинувачення наполягає на нічному домашньому арешті, наголошує Катерина.
Враховуючи те, що слідчий суддя не може згідно процесуального закону обрати підозрюваному більш суворий запобіжний захід ніж той, про який просить прокурор, слідча суддя обирає запобіжний захід у вигляді застави в межах передбачуваних процесуальними нормами розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний тяжкий вид злочинів. Щоб хоча б частково забезпечувати процесуальну поведінку підозрюваного та покривати позовні вимоги потерпілих.
На здивування потерпілих, за підозрюваного все ж таки вносять заставу на другий день після Нового року в повній сумі двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень, тобто майже шість тисяч доларів США за офіційним курсом на день внесення. Характерно, що особа яка внесла заставу побічно пов’язана зі службою таксі, в якій неофіційно працює водій, який скоїв злочин.
Катерина каже, що і це не головне в цій історії. А головне те, що далі обласна прокуратура подає апеляцію на ухвалу слідчого судді про обрання застави підозрюваному, вимагаючи обрати йому нічний домашній арешт, що в свою чергу забезпечить повернення застави, особі що її внесла за потерпілого.
Цікавим видається той факт, що апеляцію подає навіть не захист підозрюваного, а сама Одеська обласна прокуратура. Що принаймні видасться досить дивним з позиції так званої «підтримки» державного обвинувачення. А далі завершення справи чомусь поставили в залежність від розгляду апеляційної скарги прокурора Одеським апеляційним судом, поки потерпілі та їх представник не почали обурюватись такою дивною поведінкою органу обвинувачення, і не змусили прокуратуру завершувати досудове слідство.
Журналісти видання «Південь сьогодні» і надалі будуть стежити за розглядом справи.
