Про винахідника одеського шампанського, який залишив місту архітектурну пам’ятку

17:56 19/12/2024

Якщо сьогодні ми почуємо, що в межах міста планують збудувати якесь виробництво, в уяві одразу постануть сірі, невиразні промислові корпуси. І реакція, погодьтеся, буде суто негативною. Але пан Генріх Редерер свого часу збудував в Одесі виробництво, що стало архітектурною пам’яткою і донині прикрашає місто – Завод шампанських вин. Історію підприємця, продукція якого здобула визнання навіть у Парижі, розповіли у рамках проєкту «Odesa Decolonization», під час якого дослідженнями стосовно минулого Одеси займалася команда фахівців з історії та культури, передає видання «Південь сьогодні».

Про виробництво одного з найпопулярніших у світі напоїв – французького шампанського – в Одесі замислилися наприкінці ХІХ століття. На той час у місті вже існувало «Товариство виноробства». Там шампанське виготовляли «за французьким способом» та використовували місцеве, бессарабське вино. Але умови ґрунту, клімату та недбалої культури винограду робили якість того напою досить низькою.

І тому за справу взявся француз Людвіг Едуард Генріх Редерер, походження якого пов’язують з відомим родом Редерерів, що виготовляли шампанське у Франції з 1776 року. Саме він ініціював створення нового заводу в Одесі. Навесні 1896 року було засновано «Статут акціонерного товариства для торгівлі різними виноградними винами, а також для вироблення шампанського вина та коньяку під назвою «Південноруське товариство виноробства Генріх Редерер в Одесі».

Засновниками товариства, крім Редерера, стали дійсний статський радник Зайченко, одеський купець 2-ї гільдії Енні, почесний громадянин Одеси Динін і навіть цілий дворянин на прізвище Попандопуло. І зміна складу засновників товариства припускалася не інакше як за дозволом Міністра фінансів!

Основний капітал товариства склав 500 тисяч рублів золотом. Правління з трьох директорів, що обиралися загальними зборами акціонерів на 3 роки, було зареєстровано на Ланжеронівській, 19. Ділянку для будівництва викупили на Малофонтанській дорозі, і вже у травні 1898 року відбулася закладка заводу шампанського. Для його спорудження Редерер запросив французького архітектора Бойша, а також місцевого – Льюїкса, який спостерігав за будівництвом на місці. Водночас до Одеси прибуває перший пароплав із вином для майбутнього заводу.

За посередництва Генріха Редерера закуплено в Шампані найкращі вина, отримані з урожаїв 1892-1896 років. Все робиться з надзвичайною швидкістю. Аби не гаяти часу, на Молдаванці орендують приміщення, де 40 робітників вже піддають вино обробці та розливають виноматеріал із купажних бочок у пляшки – готують «тираж».

Офіційне відкриття нового підприємства відбувається 1 жовтня 1899 року. Того дня зору численної публіки відкрилася чудова адміністративна будівля заводу і не менш прекрасна в’їзна арка. До промислового комплексу заводу входили величезні, добре вентильовані підвали для багаторічної витримки двох мільйонів пляшок, головна промислово-адміністративна будівля та власна електростанція. Товариство забезпечило завод найкращими апаратами та машинами нової конструкції. Одесити одразу ж виділили цю споруду: «надзвичайно ефектна будівля заводу товариства «Генріх Редерер», особливо гарна вечорами».

У той же день здійснено випуск першої партії шампанського. У рекламних повідомленнях зазначають: шампанське «Генріх Редерер» виготовлене виключно з натурального французького вина з Шампані, за французьким способом і під особистим наглядом самого пана Редерера, а також фахівців із Реймса. Деякий час навіть публікують провокативні оголошення, де пропонують довести, що шампанське виробляється не з французьких вин, та отримати винагороду 50 тисяч франків. Довести ніхто не зміг.

Все було без обману. Під наглядом справжніх французів вино розливалося у французькі пляшки, закорковувалося французькими пробками та навіть обв’язувалося французьким дротом (мюзле). Напій випускався трьох сортів – сухе, напівсухе та солодке. Все це реалізовувалося в найкращих магазинах, готелях та ресторанах імперії. Власні склади з’являлися у Києві, Варшаві, Ризі, Ташкенті, Москві та інших містах.

Сам Генріх Редерер переважно знаходився у Франції, де займався покупкою виноматеріалів. Приїжджав француз лише на щорічні збори акціонерів.

Варто визнати, що обставини та історичні події ніби змовилися проти цього французького підприємця. Іншими словами, він обрав для своєї ініціативи не найкращий час. 1902 року у Франції відбулася виноробна криза, через яку товариству довелося позичити в Держбанку 200 тисяч рублів і навіть продати частину своєї території. Важкий період для молодого підприємства. Однак не зважаючи на це, вже 1904 року шампанське «Генрі Редерер» завойовує золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. Шампанське «Генрі Редерер», що виготовлено в Одесі!

Та слідом ідуть нові потрясіння – революції 1905-1907 років. Акціонери товариства поділяються на два табори. Одні вимагають повністю ліквідувати справи товариства, інші бажають зберегти багатообіцяюче виробництво. На жаль, у цей момент Генріх Редерер вибуває зі складу акціонерів. Блискучий успіх кількох років закінчився нудним розподілом майна. Наприкінці 1906 року завод був проданий купцеві Єлисєєву. Акціонерне товариство з усім рухомим майном перейшло до нового власника – Якова Розенберга та переїхало за іншою адресою.

Генрі Редерер повернувся до Франції, де проживав із дружиною та двома доньками. Невідомо, чим він займався надалі, бо після 1923 року його сліди губляться. Але історикам відомо, що його нащадки і зараз проживають на батьківщині шампанського.

Одеситам залишилася на згадку від нього ще одна історія підприємця, і ще одна архітектурна пам’ятка – Завод шампанських вин. І чудовий приклад для наслідування. Адже цей пан Редерер здійснив те, про що мріють сьогодні найбільш патріотичні українські підприємці. Він не вивозив вчергове нашу дешеву сировину за кордон. Навпаки – зробив Францію постачальником сировини для місцевого одеського виробництва найвищої якості.