Про одесита, який намагався системно обґрунтувати право України на державність

Ім’я Сергія Павловича Шелухіна (1864–1938) довгий час залишалося маловідомим широкому загалові. Проте, на думку істориків, ця постать заслуговує на особливе місце в історії України – як державника, дипломата, правника, науковця і культурного діяча. Про те, як життя й діяльність Сергія Шелухіна пов’язані з Одесою, і чому пам’ять про нього сьогодні має значення, розповіли фахівці Українського інституту національної пам’яті у дописі «УІНП – Одеса», передає видання «Південь сьогодні».

Одеса і формування світогляду

Сергій Шелухін народився в селі Деньги на Черкащині, але Одеса стала одним із головних центрів його діяльності. Саме тут він навчався і працював, тут відбувалося його становлення як юриста й публіциста. В умовах космополітичної Одеси, де перепліталися культури й політичні течії, Шелухін став палким прихильником української національної ідеї.

У місті він активно виступав проти русифікаторської політики, брав участь у роботі українських культурних і просвітницьких організацій, займався адвокатською практикою, захищаючи політичних в’язнів.

Правник і вчений

Шелухін був одним із перших українських правників, хто намагався системно обґрунтувати право України на державність. У своїх працях він доводив, що український народ має історичні, етнічні й правові підстави для самовизначення.

Його юридичні дослідження стосувалися не лише права, а й філософії, історії та культури.

Політичний діяч і дипломат

Під час Української революції 1917–1921 років Сергій Шелухін був помітним діячем: він був членом Центральної Ради, очолював українську делегацію на мирних переговорах із більшовицькою Росією (1918), де відстоював незалежність УНР, а також певний час виконував обов’язки міністра закордонних справ УНР.

Особливого значення набули його виступи на міжнародній арені: Шелухін намагався переконати європейських дипломатів, що Україна – не «регіон Росії», а самостійна держава зі своєю історією і правом на майбутнє.

Наукова і публіцистична спадщина

Шелухін залишив значний доробок – понад 200 праць із права, історії та культури. Він першим серед українських правників широко застосував історико-правовий метод, щоб довести безперервність української державності від Київської Русі до сучасності.

Його праця «Назва Україна» (1926) є однією з найглибших у дослідженні походження самого слова «Україна».

Трагедія і спадщина

Після поразки УНР він опинився в еміграції, жив у Празі, де викладав в Українському вільному університеті. Помер 1938 року, залишившись у пам’яті як інтелектуал, що віддав життя українській ідеї.

«Сергій Шелухін – це приклад одесита, який не загубив українську ідентичність у багатонаціональному середовищі, а навпаки – розвинув її. Його дипломатичні зусилля показують, що боротьба за міжнародне визнання України має довгу історію. Як правник, він заклав підвалини української юридичної науки. Сьогодні, коли Одеса знову є форпостом української незалежності, варто згадати таких діячів, як Шелухін. Бо саме вони виборювали для нас право називати себе українцями й жити у власній державі», – пишуть в УІНП.

Наостанок фахівці Українського інституту національної пам’яті звернулись з питанням до читачів: чи варто Одесі повернути ім’я Сергія Шелухіна у свій публічний простір – у назви вулиць, університетські лекції, пам’ятні дошки?

Слід зазначити, що у червні 2024 року в Одесі вулицю Олександра Невського перейменували на честь Сергія Шелухіна.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА