Про морського прикордонника, що усе своє життя був закоханий у місто на Дунаї
Василь – морський прикордонник, що з дитинства був закоханий у місто на Дунаї – Вилкове. Про шлях уродженця села на Закарпатті до Півдня Одещини та початок служби розповіли на сторінці Морської охорони Держприкордонслужби України, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Василь народився на Закарпатті, а з півднем Одещини його пов’язали бабуся з дідусем, що мешкали у місті Вилкове Ізмаїльського району, куди він щороку влітку приїздив у дитинстві. Українська Венеція вражала хлопчика, зокрема він не міг збагнути, як могло з’явитися ціле місто на воді. Дід Василя часто брав онука з собою на пасіку, розповідав йому про те, як бджілки-трудівниці збирають мед, і звертав увагу на те, що справжніх успіхів у житті можна досягнути лише наполегливою працею, зокрема, працею над самим собою. З роками Василь вже й сам допомагав дідові на пасіці та добре знався у бджільництві й медових справах.
Освіту хлопець також вирішив здобути тут, на півдні Одещини, тому після закінчення 9 класу переїхав жити до бабусі з дідусем та вступив до Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства, де опанував спеціальність техніка-механіка агропромислового обладнання. Після навчання у технікумі закінчив Одеську державну академію холоду, де здобув ступінь магістра за фахом «Енергетичне машинобудування».
Ще змалечку Василю батьки та дідусь з бабусею прищепили любов до рідної країни, сформували його світогляд та національну свідомість. Тому після отримання вищої освіти, на початку 2021 року, він попрямував до центру комплектування із бажанням захищати Батьківщину. У ТЦК сказав, що бажає проходити службу саме на півдні України. Тоді він не очікував, що потрапить до лав Морської охорони Держприкордонслужби України.
У Навчальному центрі отримав спеціальність моториста і згодом був призначений до складу екіпажу одного з кораблів Одеського загону Морської охорони. Протягом строкової служби матрос наполегливо опановував посаду, проходив вишкіл, здобував морський гарт. А за три місяці до закінчення строкової служби отримав і бойовий досвід.
Про початок повномасштабного вторгнення Василь дізнався безпосередньо у моторному відсіку. Каже, що роботи вистачало:
«Роботи вистачало, адже ми постійно знаходилися у морі й фактично жили у машинному відділенні. Корабель вже має поважний вік, іноді може завередувати, але він виконує бойові завдання і будь-що має не підвести. Тому всі ми робили все можливе й неможливе, аби захистити країну з моря й не дозволити ворогу підійти до одеського узбережжя. І наш залізний побратим нас не підводив».
Прикордонник поділився, що з початком ворожої навали, під час виконання бойових завдань, екіпажу доводилося проявляти неабияку витримку та мужність, долати надмірні навантаження, труднощі та протидіяти небезпеці, але підтримка досвідчених побратимів, згуртованість і бойовий дух колективу, як і єдність усієї країни у протистоянні агресору, дозволяли не втрачати наснаги та стійкості.
«Служба на борту корабля – не проста, але вона гартує тебе, твій характер, вчить приймати рішення та нести за них відповідальність. У морі ми не маємо права на помилку, а під час війни й поготів. Екіпаж – це єдиний організм, де кожен відповідає за свій напрямок, має діяти відмінно. Від злагодженості та згуртованості екіпажу залежить живучість корабля, успішне виконання поставлених завдань. Я помітив, що корабель – як вулик, де кожен в екіпажі – це бджілка, від наполегливої праці якої залежить не лише успіх загальної справи, а й життя усієї сім’ї. І «трутнів» тут немає – випадкові люди на борту не затримуються», – каже морський прикордонник.
Під час строкової служби Василь стверджувався у тому, що прикордонник – престижна професія, а захист Батьківщини є почесною справою. Тому наприкінці 2022 року вирішив перейти на контрактну службу. Сьогодні 26-річний Василь – старшина 2 статті, і вже очолює відділення мотористів бойової частини корабля.
Василь зізнається, що почуває себе незручно, адже доводиться командувати побратимами, які набагато старші за нього:
«Але ця незручність відчувається лише на початку, а з часом нівелюється. Ми абсолютно легко знаходимо спільну мову, адже попри різницю у віці, згуртовані й єдині у спільній меті. Взаємоповага, зібраність, поєднання фаху та життєвого досвіду – те, на чому ґрунтується морська служба».
За вагомий внесок у справу охорони державного кордону України, мужність, високий професіоналізм, вірність військовій присязі Василя нещодавно нагороджено нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону України».
Незабаром морський прикордонник планує побратися із дівчиною з Вилкового. Проте велике гучне весілля пара влаштує вже після Перемоги.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
